номер провадження справи 9/110/25
17.09.2025 Справа № 908/2354/25
м.Запоріжжя
За позовом: Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 02317770
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189
про стягнення суми 91978,89 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Департаменту фінансів Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» суми 91978,89 грн, яка складається з суми 78480,00 грн основного боргу, суми 3427,65 грн інфляційного збільшення, суми 9181,08 грн пені та суми 890,16 грн - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.07.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2354/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2354/25, присвоєно номер провадження справи 9/110/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки (відпуску) у повному обсязі товару (бензин А-95) за придбаними позивачем скретч-картками згідно з умовами договору поставки № 120/07-ІФ від 22.07.2024, внаслідок чого у позивача залишись невикористані скретч-картки на нафтопродукти на загальну суму 78480,00 грн. Позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою відшкодувати вартість неотриманого пального на вказану суму, яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді. За порушення відповідачем виконання зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати, пеню та 3% річних. Позов обґрунтований, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору поставки.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Про відкриття провадження у справі та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За результатами запиту на отримання інформації про наявність зареєстрованого електронного кабінету, судом встановлено, що у юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (відповідач) наявний зареєстрований електронний кабінет (дата реєстрації 25.02.2025).
В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 05.08.2025 про відкриття провадження у даній справі була направлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» та згідно з повідомленням про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 06.08.2025 о 17:29.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Департаментом фінансів Миколаївської міської ради (Покупець, позивач у справі) був укладений Договір поставки № 120/07-ІФ від 22.07.2024 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний Товар. Найменування Товару: бензин А-95. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар. Ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору: 99735,00 грн, у тому числі ПДВ 16622,50 грн. (п.п. 1.1 - 1.4, 3.1, 3.2 Договору).
Зі змісту п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору слідує, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Місце поставки (передачі) товарів: пп. 5.2.1. Передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; пп.5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначено на довірчому документі.
В п.п. 1.5, 2.1 Договору поставки визначено, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір діє до 31 грудня 2024 року (п.п. 10.1, 10.2 Договору).
Сторонами було підписано Специфікацію до Договору № 120/07-ІФ від 22.07.2024, в якій вказані найменування товару, його кількість, ціна за одиницю товару, а саме: Бензин А-95 - 1830 літрів, ціна за одиницю: 54,50 грн з ПВД. Всього загальна вартість товару з ПДВ - 99735,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснено оплату за придбання паливно-мастильних матеріалів - бензин А-95 за Договором № 120/07-ІФ від 22.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 211 від 24.07.2024 на суму 99735,00 грн (копія міститься в матеріалах справи).
Сторонами були складені та підписані видаткова накладна № 0009/0000538 від 22.07.2024 на товар - Бензин А-95, у кількості 1830 літрів, на суму 99735,00 грн з ПДВ та відповідна Специфікація № 0009/0000538-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти до цієї видаткової накладної, в якій відображений перелік переданих скретч-карток, їх номери, кількість, найменування нафтопродуктів (виду пального) та кількість товару (в літрах).
Як зазначено у позові, Департамент фінансів Миколаївської міської ради по потребі отримував товар на АЗС на підставі скретч-карток, але з січня місяця 2025 почались перебої з постачанням пального на АЗС, а з лютого 2025 року взагалі припинилась видача пального за скретч-картками та закрились АЗС в місті Миколаєві та Миколаївській області, що підтверджується фотографіями АЗС за відповідними адресами. Крім того, факт закриття АЗС постачальника підтверджується публічною інформацією з картографічного вебсервісу від компанії Google.
До позовної заяви додані в т.ч. копії невикористаних скретч-карток на бензин А-95 із відповідними номерами (штрих-кодами).
01.05.2025 позивач направив відповідачу претензію від 01.05.2025 №1145/02.02.01-40/02/020/25, в якій повідомляв про невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо належного відпуску товару (отоварення скретч-карток) на АЗС своєї мережі, у зв'язку з чим Департаменту фінансів Миколаївської міської ради було спричинено шкоду у вигляді неотриманого пального; сума заборгованості за бензин А-95 складає 78480,00 грн. Вимагав відшкодувати вартість неотриманого пального в сумі 78480,00 грн (арк.с. 46-55).
І, як зазначив позивач, вимога претензії була залишена без задоволення та будь-якої відповіді.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення (ст. 667 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
У ст.ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного сторонами Договору поставки № 120/07-ІФ від 22.07.2024.
Як встановлено та зазначено судом вище, позивач (покупець) здійснив повну оплату товару за вказаним Договором поставки, що підтверджується платіжною інструкцією № 211 від 24.07.2024 на суму 99735,00 грн. Згідно з підписаними сторонами видатковою накладною № 0009/0000538 від 22.07.2024 та Специфікацією відпущених скретч-карток на нафтопродукти до цієї видаткової накладної відповідач передав, а позивач прийняв відповідні скретч-картки на нафтопродукти (бензин А-95) на оплачену позивачем кількість товару.
У вищевказаній видатковій накладній мітиться застереження наступного змісту:
« 1. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінетну Міністрів України № 1442 від 20.12.1997;
2. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Одержувачу іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено у скретч-карті...».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами передбачений у пп. 10.3.3 пункту 10.3 Інструкції.
Отже талон є документом, який засвідчує право його власника на отримання пального на АЗС.
Згідно з умовами п. 2.1 та пп. 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2 Договору поставки, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. Передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними.
Зі змісту п. 6.3 Договору слідує, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив на адресу ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» претензію від 01.05.2025 №1145/02.02.01-40/02/020/25, в якій повідомляв про невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо належного відпуску товару (отоварення скретч-карток) на АЗС своєї мережі, у зв'язку з чим Департаменту фінансів Миколаївської міської ради було спричинено шкоду у вигляді неотриманого пального; сума заборгованості за бензин А-95 складає 78480,00 грн. Вимагав відшкодувати вартість неотриманого пального в сумі 78480,00 грн (арк.с. 46-55).
Проте, як зазначено позивачем у позовній заяві, вимога претензії залишена без задоволення та будь-якої відповіді.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17, Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі №918/631/19).
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - у формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Відповідач позовні вимоги не спростовував, доказів передачі (відпуску) позивачу оплаченого ним товару на всю суму здійсненої оплати або повернення позивачу суми попередньої оплати за частину непоставленого (невідпущеного) товару суду не надав.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за непоставлений товар в розмірі 78480,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 890,16 грн - 3% річних, які згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком нараховано за період прострочення з 03.03.2025 по 18.07.2025, суми 3427,65 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня по червень 2025 включно, а також суми 9181,08 грн пені за період прострочення з 03.03.2025 по 18.07.2025.
За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже у постачальника (продавця), який не виконав зобов'язання з поставки товару у встановлений строк, виникає зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати, тобто грошове зобов'язання, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Як зазначалося вище, нарахування 3% річних здійснено позивачем за період прострочення з 03.03.2025 по 18.07.2025, нарахування інфляційних втрат - за період з березня по червень 2025 включно.
Разом з тим, суд дійшов до висновку про необґрунтованість визначеного позивачем початку періоду прострочення відповідачем зобов'язання з повернення суми 78480,00 грн попередньої оплати, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 2 ст. 252, ст. 253 ЦК України).
З положень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Договору слідує, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначено на довірчому документі.
Отже відпуск ПММ Постачальником Покупцю відбувається через мережу АЗС на підставі скретч-карток, тобто обов'язок Постачальника з передачі (відпуску) товару Покупцю пов'язується з кожним окремим фактом (моментом) пред'явлення Покупцем (його довіреною особою) скретч-карток на АЗС.
Граничний строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Разом з тим, з наданих позивачем документів не можливо встановити термін дії скретч-карток.
При цьому, суд зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке продовжує існувати до його повного виконання.
Таким чином, в даному випадку, для визначення моменту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення коштів (попередньої оплати), слід застосовувати вищенаведені приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як зазначалось судом вище, в матеріалах справи міститься копія претензії від 01.05.2025 №1145/02.02.01-40/02/020/25, в якій позивач повідомляв про невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо належного відпуску товару (отоварення скретч-карток), вимагав відшкодувати вартість неотриманого пального в сумі 78480,00 грн (арк.с. 46-55).
Вказана претензія згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 09.05.2025.
Оскільки відповідач у семиденний строк від дня отримання ним вимоги (претензії), як то визначено в ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав обов'язок з відпуску (передачі) позивачу оплаченого ним товару на всю суму здійсненої оплати, повернення суми попередньої оплати за частину непоставленого (невідпущеного) товару також не здійснив, починаючи з 17.05.2025 у відповідача виникло прострочення.
Вирішуючи спір, суд перевіряє обґрунтованість розрахунків заявлених до стягнення грошових сум та, якщо розрахунок здійснений позивачем неправильно, з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Судом враховано, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення. Так, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця, за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
На підставі усього вищевикладеного, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем граничного періоду нарахування, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 406,38 грн - 3% річних за період прострочення з 17.05.2025 по 18.07.2025 та сума 627,84 грн інфляційних втрат за червень 2025. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом відмовляється у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо нарахованої та заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з п. 7.2 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
З огляду на вищевикладені висновки суду, зважаючи, що за умовами Договору строк поставки товару визначений до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Разом з тим, за наявними матеріалами справи, в т.ч. доданими позивачем до позовної заяви документами, встановити термін дії довірчих документів неможливо. Умовами Договору не встановлено кінцевий строк, в який має бути здійснена поставка (передача) товару на всю суму попередньої оплати. Доказів пред'явлення позивачем відповідачу скретч-карт на відпуск Товару відповідно до умов пп. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 Договору позивачем не надано. Отже, в даному випадку, для визначення моменту прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки (відпуску) Товару також слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як зазначалось судом вище претензія позивача від 01.05.2025 №1145/02.02.01-40/02/020/25 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 09.05.2025. Таким чином прострочення з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України виникло з 17.05.2025.
На підставі викладеного, здійснивши перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем граничного періоду відповідного нарахування, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 4199,22 грн пені за період прострочення з 17.05.2025 по 18.07.2025. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8) на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 02317770 (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20) суму 78480 грн 00 коп. основного боргу, суму 406 грн 38 коп. - 3% річних, суму 627 грн 84 коп. інфляційних втрат та суму 4199 грн 22 коп. пені.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8) на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 02317770 (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20) суму 2755 грн 90 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 17.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва