номер провадження справи 3/118/25
10.09.2025 Справа №908/2003/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА-48» (вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118; ідентифікаційний код юридичної особи 41010445)
до відповідача: територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
про стягнення коштів,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Король Сергій Юрійович, посвідчення № 1597 від 16.05.2024, витяг з ЄДР;
РУХ СПРАВИ.
30.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА-48» (скорочене найменування - ОСББ «АВТОЗАВОДСЬКА-48») до відповідача - територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку за період з 01.04.2020 до 31.05.2025 в розмірі 18 282,10 грн. Судові витрати у справі щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2900,00 грн просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу №908/2003/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2003/25 та присвоєний справі номер провадження 3/118/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, зокрема, звернуто увагу, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України).
09.07.2025 у системі «Електронний суд» відповідачем сформовано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 16.07.2025 задоволено клопотання Запорізької міської ради про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засіданні призначено на 28.08.2025 о 12:00.
18.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.
22.07.2025 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати від департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію про осіб, які у період з 01.04.2020 по 31.05.2025 були зареєстровані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 48. кв. 138 (із зазначенням підстави їх реєстрації/зняття з реєстрації за даною адресою).
У судовому засіданні 28.08.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
У судовому засіданні 28.08.2025 суд продовжив процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучив відзив від 22.07.2025 вх.№14833/08-08/25 до матеріалів справи №908/2003/25.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки в матеріалах справи наявні докази про реєстрацію за вказаною адресою місця проживання 4 (чотирьох) осіб, а отже встановлення прізвищ цих осіб не має значення для розгляду справи, зважаючи на заявлені позовні вимоги до територіальної громади міста Запоріжжя.
У судовому засіданні 28.08.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Після вступного слова представника відповідача у судовому засіданні 28.08.2025 оголошена перерва до 10.09.2025 до 14:00.
У судовому засіданні 10.09.2025 суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 10.09.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач обґрунтовує позов порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати внесків на витрати з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку №48 по вул. Автозаводська, м. Запоріжжя відповідачем, як власником неприватизованої квартири №138, загальною площею 68,38 кв.м. Позов заявлено на підставі ст. ст. 10, 12, 16, 17, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст.525, 526Цивільного кодексу України.
Просить стягнути з відповідача заборгованість по внескам на управління будинком за період з 01.04.2020 по 31.05.2025 у розмірі 18 282,10 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позову заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнає, в задоволенні позовних вимог до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради просить відмовити
Зазначає, що Територіальна громада в особі Запорізької міської ради не є належним Відповідачем у даній справі, оскільки стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком по квартирам комунальної власності повинно здійснюватися з наймачів таких квартир.
За інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання 4 (чотирьох) осіб.
Таким чином, фактично володіють, користуються комунальним майном, а саме зазначеною вище квартирою особи, які зареєстровані у вищевказаній квартирі та є її наймачами.
В доданих до позовної заяви документах міститься лише розрахунок заборгованості ОСББ «Автозаводська 48» та лист департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 24.06.2025 №1591/01-37/01 про надання інформації щодо власника неприватизованої квартири №138 у будинку №48 по вул. Автозаводській у м. Запоріжжі та її площа. Інших документів щодо звернень ОСББ «Автозаводська 48» до Запорізької міської ради про погашення наявної заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком по вищезазначеній кватирі за період з 01.04.2020 по 31.05.2025 та докази їх надсилання на адресу Запорізької міської ради в матеріалах даної справи відсутні.
Належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відтак, на підтвердження обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, та на підтвердження виникнення права грошової вимоги в сумі 18 282,10 грн, Позивачем до позовної заяви не надано належних доказів в повному обсязі.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми внесків на утримання будинку у розмірі 18 282,10 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були сплачені відповідачем внески на утримання будинку та прибудинкової території), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
В житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , створено та діє Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» (позивач), яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису 07.12.2016, номер запису 1 103 102 0000 041773).
Установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» 27.11.2026 затверджено статут ОСББ «Автозаводська-48».
Пунктом 2 Розділу IІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» визначено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання.
Згідно рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом загальних зборів №1 ОСББ від 18.12.2016, затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,80 (дві гривні 80 коп) за 1 кв.м загальної площі квартири або нежитлового приміщення(питання порядку денного №3).
Згідно рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ від 25.08.2021, затверджено з 01 жовтня 2021 року розмір щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,00 грн/кв.м для квартир, розташованих на 2-9 поверхах (питання порядку денного № 6).
За інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, яка викладена в листі № 1591/01-37/01 від 25.06.2025, станом на 23.06.2025 квартира АДРЕСА_3 обліковується як неприватизована. Перебуває у власності Запорізької територіальної громади. Загальна площа квартири складає 68,38 кв.м.(а.с. 30).
Згідно листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради №01/01-38/1359 від 04.07.2025 вищезазначена квартира належить Запорізькій міській раді та перебуває у господарському віданні комунального господарства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради. Згідно з архівних даних департаменту управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради ордер виданий на ОСОБА_1 зі складом сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 84).
В матеріалах справи наявна копія корінця ордеру №509 квартира АДРЕСА_3 виданий ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28.12.2005 (а.с. 83).
Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради №06.4-02/02/2083 від 08.07.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо реєстрації права власності Запорізької територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.
Також в листі вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання 4 (чотирьох) осіб.
Позивачем нараховані внески за утримання будинку та прибудинкової території за квартиру АДРЕСА_4 за період з 01квітня 2020 року по 31 травня 2025 року на загальну суму 18 282,10 грн, які позивач просить стягнути з територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (частина перша статті 385 Цивільного кодексу України).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку'співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно з ст.17 вказаного Закону, для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир (приміщень) та об'єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).
В силу приписів частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Рішеннями загальних зборів ОСББ «Автозаводська-48» №1 від 18.12.2016 затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,80 (дві гривні 80 коп) за 1 кв.м загальної площі квартири або нежитлового приміщення, а рішенням зборів ОСББ від 25.08.2021 затверджено з 01 жовтня 2021 року розмір щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,00 грн/кв.м.
Пунктом 11 Розділу IІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ««Автозаводська-48» передбачено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Доказів того, що вищенаведені рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Автозаводська-48», а також рішення установчих зборів визнані недійсними (скасовані) у встановленому чинним законодавством порядку в матеріалах справи не міститься.
Отже, з урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідальність за сплату відповідних внесків несе власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку.
Щодо посилання відповідача (Запорізької міської ради), що Запорізька міська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була передана наймачам і саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
У постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За таких обставин Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 підтримав доводи касаційної скарги, викладені в пункті 10 цієї постанови, та дійшов висновку, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48», є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів (наймачів) нерухомого майна.
Також, Верховний Суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов'язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять відповідного договору.
Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов'язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов'язок зі сплати таких платежів несе власник квартири Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» є обов'язковими в силу закону.
Щодо посилання відповідача на неможливість застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, у зв'язку з не подібністю справи №906/884/19 та справи, що розглядається (№908/2003/25), суд зазначає наступне:
В пунктах 24-26, 31-32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено наступний правовий висновок.
Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев'ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Спірні правовідносини у даній справі №908/2003/25 виникли у зв'язку з наявною перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» заборгованості зі сплати внесків на управління будинком, яка утворилася відносно квартири № 138, власником яких є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, вважає відсутнім у неї обов'язку з оплати наведених внесків, оскільки на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» здійснювати сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен саме користувач квартири (наймач).
У справі №906/884/19 спір виник у зв'язку з ухиленням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (відповідача) від укладення договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з орендарем (позивачем) нежитлових приміщень, власником яких є міська рада, в редакції орендаря, у якій останній запропонував сплачувати витрати на утримання об'єкта оренди в розмірі, що є відмінним від того розміру, який установлений рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із мотивувальними частинами прийнятих у справі №906/884/19 судових рішень, позивач подав касаційну скаргу, доводи якої зводяться до того, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов'язковим для позивача суперечить приписам частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Пропорційна компенсація витрат об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов'язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов'язань для третіх осіб (стаття 511 Цивільного кодексу України), у тому числі для позивача. Проте відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах (пункт 10 постанови від 02.09.2020 у справі №906/884/19).
У постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Таким чином, суд вважає,що відносини у справі №908/2003/25 та у справі №906/884/19 є подібними у розумінні критеріїв подібності, а тому відхиляє доводи відповідача щодо неможливості застосування правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19.
Щодо посилання відповідача про неналежність доказів на підтвердження суми заборгованості, суд зазначає наступне:
Матеріали справи не містять доказів оплат відповідачем, внаслідок чого у Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Автозавождська-48» утворилась заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком по вказаним квартирам.
Суд зазначає, що факт не оплати відповідачем послуг, пов'язаних з утриманням належного йому майна - квартир у будинку, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.
На підтвердження суми заборгованості позивач надав до суду разом з позовною заявою «Розрахунок заборгованості» (а.с. 9-10), який містить підпис адвоката Здорика Олександра Ігоровича.
За доводами відповідача, у розрахунку заборгованості, доданого Позивачем до позовної заяви, відсутня дата складання документу, відсутній підпис уповноваженої особи ОСББ «Автозаводська-48» та печатка об'єднання. Розрахунок заборгованості, який додано до позову, не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень Позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
Суд погоджується з, тим що наданий розрахунок є відображенням односторонніх арифметичних обчислень Позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
Проте зазначає, що в даному випадку, факти, що мають значення для справи, встановлені судом на підставі доказів наданих сторонами, разом з позовною заявою та відзивом на позовну заяву, зокрема, але не виключно, на підставі рішень ОСББ про вставлення розміру щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, Статуту ОСББ, Листів Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, а також інших доказів у їх сукупності.
При цьому суд зазначає, що розмір заборгованості не обов'язково повинен бути підтверджений лише первинними бухгалтерськими документами, які містять всі обов'язкові реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд також враховує, що відповідачем не спростовано арифметичні розрахунки позивача, свого контррозрахунку не надано.
Суд зауважує, що незгода відповідача з розрахунком позивача щодо розміру заборгованості та твердження про те, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом, відхиляються судом як такі, що знаходяться в межах обов'язку відповідача нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони. Що, в свою чергу, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
При цьому, судом самостійно здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку, та встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 9-10) не в повній мірі відповідає встановленим судом фактичним обставинам.
Так, як встановлено судом, Згідно рішення загальних зборів ОСББ оформленого протоколом загальних зборів ОСББ від 25.08.2021 затверджено з 01 жовтня 2021 року розмір щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,00 грн/кв.м (питання порядку денного № 6).
Проте в розрахунку наданому позивачем, тариф у 5,00 грн/кв.м застосовано починаючи з вересня 2021 року, що не відповідає рішенню загальних зборів ОСББ. Тому суд, вважає, що за вересень 2021 року нарахування, повинні здійснюватися по тарифу 2,80 грн/кв.м, як і в попередні місяці.
Таким чином, нарахування за вересень 2021 року у розмірі 151,40 грн суд вважає безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що за наданим позивачем розрахунком, період нарахувань хоча й зазначено з 01.04.2020 по 31.05.2025, проте фактично здійснені з 01.04.2020 по 30.04.2025.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2020 по 30.04.2025, з урахуванням застосування тарифу 5,00 грн/кв.м з жовтня 2021 року, суд встановив, що розмір заборговані складає 18 130,70 грн
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком в розмірі 18 130,70 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачі не надали доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 18 130,70 грн
В частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 151,40 грн слід відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з Запорізької міської ради 18 130,70 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться Статутом ОСББ «Автозаводська-48» (а.с.12-23) протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» №1 від 18.12.2016 (а.с.24-25), протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» від 28.08.2021 (а.с.26-29), листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради №1591/01-37/01 від 24.06.2024 (а.с. 30), розрахунком заборгованості (а.с.9-10).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться корінцем ордеру №509 квартира № 138 (а.с. 83), листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради №01/01-38/1359 від 04.07.2025 (а.с.84), листом Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради №06.4-02/02/2083 від 08.07.2025 (а.с.86).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення заборгованості по внескам та платежам співвласників багатоквартирного будинку у розмірі 18 130,70 грн.
В частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 151,40 грн слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 1437 від 26.06.2025 про сплату суми 3 028,00 грн судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 99,17% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 002,87 грн - витрат по сплаті судового збору (3 028, 00 грн х 99,17% = 3002,87 грн).
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2900,00 грн правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 09.01.2025 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА-48» (Замовник) та адвокатом Здориком Олександром Ігоровичем (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується зобов'язується за винагороду в межах умов цього Договору вчинити від імені та рахунок Замовника наступні дії: надавати правову допомогу Замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах, і другої інстанції за поданням інтересів Замовника, а також виконувати інші доручення Замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.
Замовник зобов'язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати Виконавця, пов'язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору про надання правової допомоги).
Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 09.01.2025 Гонорар адвоката розраховується за таким тарифами:
1200 грн за роботу Адвоката, пов'язана з підготовкою та поданням заяви про видачу судового наказу;
2000 грн за роботу Адвоката, пов'язана з підготовкою та поданням позовної заяви, відзив на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення тощо (у цивільній, адміністративній, господарській справі);
1600 грн за роботу Адвоката, пов'язана з участю у судових засіданнях (у цивільній, адміністративній, господарській, кримінальній справі), якщо судове засідання не відбулося не з вини Адвоката, то оплаті підлягає половина вартості роботи;
800 грн за роботу Адвоката, пов'язана з підготовкою та подання інших документів (претензія, заява, скарга та ін.);
900 грн за роботу Адвоката, пов'язана з підготовкою адвокатського запиту;
400 грн за роботу Адвоката, пов'язана з отриманням рішення суду, виконавчого листа, судового наказу тощо;
80 грн за роботу Адвоката, пов'язана з отриманням довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору факт надання передбачених дим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт»). Адвокат зобов'язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) Замовнику два примірники Акта. При цьому Сторони домовились, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані Адвокатом Замовника протягом відповідного періоду часу (п. 2.1 Додатку № 1 до Договору).
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Замовником Акту приймання - передачі наданих послуг та рахунку фактури (п. 2.2 Додатку № 1 до Договору).
Підписаними 19.06.2025 та 26.06.2025 між сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.01.2025 сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 2900,00 грн.
Відповідно до Акту від 19.06.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.01.2025, Виконавець надав Замовнику у сумі 900,00 грн, а Замовник отримав послуги, що вказані у рухнку-фактурі.
У рахунку-фактурі від 19.06.2025 вказаний опис робіт адвоката - підготовка адвокатського запиту по кв. 138 на суму 900 грн.
Відповідно до Акту від 26.06.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.01.2025, Виконавець надав Замовнику у сумі 2000,00 грн, а Замовник отримав послуги, що вказані у рахунку-фактурі.
У рахунку-фактурі від 26.06.2025 вказаний опис робіт адвоката - підготовка позовної заяви по кв. 138 на суму 2000 грн.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Після дослідження підписаних актів від 19.06.2025 та 26.06.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.01.2025, в сукупності з рахунками-фактурами від 19.06.2025 та 26.06.2025, суд вважає в них детально описані види наданих адвокатом в рамках цієї справи послуг.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає співмірними і розумними витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 2900,00 грн.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог на 99,17%, (тобто маже повністю) суд не вбачає підстав для пропорційного зменшення розміру витрат на правову допомогу, а тому доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2900 грн.
ІНШЕ.
Також суд враховує, що 22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Враховуючи викладене, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, стягнення присуджених на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська-48» грошових сум підлягає з відповідача в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА-48» (вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118; ідентифікаційний код юридичної особи 41010445) суму 18 130,70 грн (вісімнадцять тисяч сто тридцять гривень 70 коп) заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 138 за адресою: м. Запоріжжя вул. Автозаводська, 48) за період з 01.04.2020 по 30.04.2025. Видати наказ.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 151,40 грн.
Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА-48» (вул. Автозаводська, 48, м. Запоріжжя, 69118; ідентифікаційний код юридичної особи 41010445) суму 3002,87 грн (три тисячі дві гривні 87 коп) витрат зі сплати судового збору та 2900,00 грн (дві тисячі дев'ятсот гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич