61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
16.09.2025 Справа № 905/415/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Сухіна В.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали
заяви Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради», м. Краматорськ, Донецька область, від 19.08.2025 про відстрочення виконання судового рішення від 15.07.2025 у справі №905/415/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» м. Київ (код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради» (84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 00131133)
про стягнення 25 955 928,02 грн, -
Представники сторін участь у судовому засіданні не приймали
Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/415/25 задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Стягнув з Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 2Б, ідентифікаційний код 00131133 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, ідентифікаційний код 42399676) заборгованість по Договору №5185-ТКЕ(23)-6 від 26.09.2023 в розмірі 25 955 928,02 грн. та судовий збір в розмірі 311 471,14 грн.
11.08.2025 суд видав наказ на виконання вказаного рішення.
19.08.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Донецької області від Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради», м. Краматорськ, Донецька область, надійшла заява від 19.08.2025 про відстрочення виконання судового рішення від 15.07.2025 у справі №905/415/25 на один рік до 15.07.2026.
Суддя Зекунов Е. В., у провадженні якого перебуває справа №905/415/25 у період з 18.08.2025 по 01.09.2025 перебував у щорічній відпустці, тому вирішення питання щодо призначення даної заяви здійснюється судом у першочерговому порядку після виходу судді з щорічної відпустки.
Розгляд заяви призначено в судовому засіданні 16.09.2025.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли заперечення на заяву Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради» про відстрочення виконання рішення.
Представники стягувача та боржника в судове засідання 16.09.2025 не з'явились. Про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає про таке.
В обґрунтування заяви КВП «Краматорська тепломережа» зазначає, що він є підприємством критичної інфраструктури та єдиним постачальником теплової енергії у місті, яке знаходиться у прифронтовій зоні. Негайне виконання рішення може призвести до зриву опалювального сезону та негативно вплинути на забезпечення життєво необхідних потреб населення. Підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку з воєнним станом, заборгованістю споживачів, дією мораторію на стягнення боргів з внутрішньо переміщених осіб та відсутністю компенсації різниці в тарифах. Крім того, 65% платежів підприємства спрямовуються на користь позивача відповідно до постанови КМУ № 312, а також укладені договори реструктуризації з НАК «Нафтогаз України». У зв'язку з цим заявник просить відстрочити виконання рішення на 1 рік.
Згідно зі статттею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Таким чином, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Боржник у заяві просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.07.2025 на один рік.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Також, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, на підставі статті 331 ГПК України, господарським судом враховано матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує також матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.
У даному випадку посилання відповідача викладені у заяві, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на позивача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.
Окрім того, суд зазначає, що боржник несе економічну відповідальність за свої дії та ризики, а відстрочення виконання рішення суду зачіпає інтереси стягувача.
Суд зазначає, що фінансові труднощі боржника є наслідком здійснення господарської діяльності на власний ризик і не можуть перекладатися на іншу сторону. Сам по собі скрутний фінансовий стан не свідчить про наявність виняткових підстав для відстрочення виконання судового рішення. При цьому боржником не надано достатніх доказів відсутності грошових коштів чи майна, зокрема довідок банківських установ та інших підтверджуючих документів.
Крім того, введення воєнного стану саме по собі не може розглядатися як безумовна підстава для відстрочення виконання рішення, якщо не надано доказів його безпосереднього впливу на здатність боржника виконати рішення.
З відкритих державних ресурсів («Spending», «Prozorro») вбачається, що боржник продовжує здійснювати активну господарську діяльність.
Суд також звертає увагу, що боржник, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, не надав доказів навіть часткового його виконання або вжиття заходів щодо врегулювання питання сплати боргу зі стягувачем. Не надано також відомостей щодо джерел сплати боргових зобов'язань у разі відстрочення виконання судового рішення на один рік. Відтак, заявник не довів, що його заява ґрунтується на реальних намірах виконати рішення суду.
Таким чином, посилання відповідача на можливість фінансового відновлення у майбутньому є необґрунтованими та не підтверджені достатніми доказами. Натомість надання відстрочки строком на один рік призведе до порушення прав позивача, встановлених судовим рішенням, та до збільшення розміру заборгованості через нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Крім того, надання відстрочки виконання рішення строком на один рік спричинить суттєве порушення балансу інтересів сторін. Права позивача залишаються невиконаними, а заборгованість продовжує зростати, створюючи для нього фінансові ризики, що явно переважають можливі вигоди відповідача від відстрочки. Задоволення заяви про відстрочення не відповідало б принципу справедливого співвідношення інтересів сторін, оскільки перевага надавалася б боржнику на шкоду законних прав стягувача.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/415/25.
При цьому суд зазначає, що боржник не позбавлений права звернутися до стягувача з пропозицією добровільного виконання рішення суду шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради», м. Краматорськ, Донецька область про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/415/25 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 16.09.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ГПК України.
Суддя Е.В. Зекунов