61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
17.09.2025 Справа № 905/738/23
Суддя Господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 905/738/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок № 44; код ЄДРПОУ 42795490)
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок № 1; код ЄДРПОУ 03361075)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім'ї Бродських, будинок № 19, код ЄДРПОУ 39369133)
про стягнення 2 314 893 581,30 гривень
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 2 314 893 581,30 гривень, з яких: 1 556 734 413,64 гривень - основна заборгованість, 144 263 399,86 гривень - пеня, 83 523 294,25 гривень - три відсотки річних, 530 372 473,55 гривень - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 1 556 734 413,64 гривень заборгованості, 68 369 590,31 гривень пені, 81 970 296,73 гривень 3% річних, 525 526 189,57 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 933 749,75 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
Постановами Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.11.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 у справі № 905/738/23 залишено без змін.
Від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 15.08.2025 отримано скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О., згідно якої скаржник просить:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича щодо неповернення Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків в межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі № 905/738/23 грошових коштів за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 у сумі 16 918 357,37 гривень.
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича повернути Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 в межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі № 905/738/23 грошові кошти у сумі 16 918 357,37 гривень шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у вказаній сумі на банківський рахунок Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 закрито провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
До Господарського суду Донецької області 09.09.2025 надійшла заява від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О., адвоката Косяк Наталії Вікторівни, в якій остання просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень.
До заяви додано копії: договору № 27/24 про надання правової допомоги від 06.12.2024, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1765088 на підставі договору № 27/24 від 06.12.2024, акту приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2025 до договору № 27/24 про надання правової допомоги від 06.12.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9632/10 від 19.06.2018.
Від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 11.09.2025 надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 905/738/23, в яких просить суд заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. залишити без задоволення.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 ГПК України).
З огляду на викладене, розгляд заяви здійснюється без повідомлення учасників справи згідно з приписами частини другої статті 221 та частини третьої статті 244 ГПК України.
Розглянувши заяву представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О., адвоката Косяк Наталії Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат, суд встановив.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від» 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
У рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України ЄСПЛ виснував, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 339 ГПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень, який полягає в тому, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.
Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 65 постанови від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 на підставі аналізу статей 339, 343, 344 ГПК України дійшла висновку, що приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.
Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), так само, суд може закрити провадження з розгляду скарги, що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.
У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суд керується загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» ГПК України).
Положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.
Отже, як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
Згідно з положеннями статті 130 ГПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Оскільки норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Таким чином, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на частину п'яту статті 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.
Відповідно до частини першої статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Звертаючись зі скаргою про визнання протиправної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О., Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» оскаржило бездіяльність приватного виконавця, який під час виконання судового рішення, на думку заявника, порушило його права як боржника у виконавчому провадженні.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 закрито провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України з огляду на наявність спору про право та тих підстав, що заявлені у скарзі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку позовного провадження.
Як уже зазначалось, за змістом частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач (суб'єкт оскарження) має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій сторони.
Аналогічного висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.
Поряд з цим, ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій сторін на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Тобто стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі приватний виконавець) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо.
Отже, у цій справі саме приватному виконавцю Хорішку О.О. потрібно довести, які саме необґрунтовані дії Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» були вчинені під час розгляду скарги та в чому вони проявлялися.
У поданій приватним виконавцем Хорішко О.О. заяві про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу не тільки не встановлюється (не зазначається), а навіть не згадується про конкретні необґрунтовані дії Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та відповідні судові витрати, пов'язані саме із такими необґрунтованими діями.
Враховуючи наведене, необґрунтованість дій скаржника (Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз») у цій справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, внаслідок чого у задоволенні заяви приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 74, 76, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви б/н від 09.09.2025 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додатково судового рішення у справі № 905/738/23 про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту ухвали.
Ухвалу складено та підписано 17.09.2025.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя С.М. Фурсова