вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2597/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР», с. Андрушки, Житомирський район, Житомирська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"
про стягнення збитків в розмірі 583 251,68 грн.
Представники:
Від позивача: Гладишева Софія Дмитрівна, ордер серія № 1129786 від 19.05.2025, адвокат
Від відповідача: Скосарев Павло Володимирович, посвідчення № 2364, адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (далі - відповідач) збитки за договором транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022 року у загальному розмірі 583 251,68 грн.
Ухвалою від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.06.2025.
05.06.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволені позовних вимог ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТ» до ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ»» про стягнення збитків в розмірі 583 251,68 грн.
16.06.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТ» у повному обсязі, стягнувши з ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ» збитки в розмірі 583 251,68 грн.
18.06.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
20.06.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 23.06.2025 оголошено перерву до 28.07.2025.
В судовому засіданні 28.07.2025 Позивач та Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечили.
22.08.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів. В клопотанні Відповідач просив суд поновити строк для подання доказів, долучити їх до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення.
28.08.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло заперечення, де він просив в задоволені клопотання Відповідача про долучення доказів відмовити, мотивуючи тим, що документи, які Відповідач намагається долучити до матеріалів справи не стосуються предмету спору, та стадія розгляду справи по суті не надає сторонам справи можливості надавати нові докази.
Щодо клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи від 22.08.2025.
При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, клопотання відповідача від 22.08.2025 про долучкення доказів, суд зазначає таке.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Таким чином суд задовольняє клопотання відповідача про залучення документів до матеріалів справи.
28.08.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив, надав усні пояснення.
В судовому засіданні 28.07.2025 оголошено перерву до 15.09.2025.
27.08.2025 від позивача через систему “Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про доручення доказів.
15.09.2025 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.
Сторони підтримали свої правові позиції.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 15.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства в частині неправильного визначення дати та суми податкових накладних, а також не здійснення розрахунку коригування таких податкових накладних.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у нього немає вини у нанесених Позивачу збитків у розмірі 583 251,68 грн.
У підтвердження зазначає, що між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір транспортного експедирування № 171022 від 07.10.2022 р. У подальшому, 17.04.2023 року між Позивачем та Відповідачем були укладені додаткові угоди № 4 та № 5.
Після надання транспортно-експедиторських послуг за Договором транспортного експедирування № 171022 від 07.10.2022 р. та укладених до нього додаткових угод № 4 та № 5, Відповідача направив для підписання акти наданих послуг № 30011 від 30.04.2023 р. на суму 777 141,96 грн., № 60501 від 06.05.2023 р. на суму 1 057 361,90 грн. та № 90501 від 09.05.2023 р. на суму 3 533 706,47 грн.
Позивач відмовився їх підписувати зазначивши що вартість послуг вказаних у актах наданих послуг не підтверджений документально.
Загальна сума боргу склала 1 868 700,24 грн.
Заборгованість по актам наданих послуг склала:
- за актом наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р. в сумі 777 141,96 грн.;
- за актом наданих послуг № 60501 від 06.05.2023 р. в сумі 281 162,70 грн.;
- за актом наданих послуг № 90501 від 09.05.2023 р. в сумі 810 359,58 грн.
З приводу виниклої заборгованості Відповідач звернувся до суду.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 року у справі 906/1514/23 було відмовлено у позові Відповідачу.
Не погодившись з рішеннями Господарського суду Житомирської області Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23 скасував та 25.11.2024 року, прийняв нове рішення яким задовольнив позовні вимоги Відповідача у повному обсязі, стягнувши з Позивача 2 431 316,22 грн, з яких 1 868 700,24 грн компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501 311,18 грн - пені, 32 947,77 грн - 3% річних, 28 357,03 грн - інфляційних втрат та 36 469,74 грн - судового збору за розгляд позовної заяви.
Щодо стягнення пені Північно-західний апеляційний господарський суд окремо зазначив, що орган (особа) яка буде здійснювати нарахування пені на суму простроченого боргу в 1 868 700,24 грн з 18.11.2023 до моменту виконання цього рішення у повному обсязі за наступною формулою: 1 868 700,24 грн * 2 * НБУ% / 100% * Д / 365, де НБУ - офіційна ставка НБУ опублікована на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua); Д - кількість днів прострочення починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 18.11.2023.
Верховний Суд постановою від 05.02.2025 касаційну скаргу Позивача залишив без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 залишив без змін.
19 грудня 2024 року Позивач погасив заборгованість за договором транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022 р. у сумі 3 076 562,87 грн. на підставі Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23.
Відповідач зазначає, що матеріалами справи № 906/1514/23 встановлено та підтверджено безпідставність відмови Позивач сплатити у повному обсязі вартість наданих Відповідачем послуг. У зв'язку з чим, відмова Відповідача у коригуванні податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р. є правомірною та обґрунтованою. А з урахуванням положень ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі № 906/1514/23 не потребують доказування у цій справі.
Щодо висновку експерта Величко Юлії Геннадіївни № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р., Відповідач посилаючись на положення ст. ст. 98, 76 ГПК зазначає, що у зв'язку з тим, що експертиза здійсненна без урахування правових висновків судів по справі 906/1514/23, таким чином, він не може бути врахований під час розгляду справи по суті та прийняття відповідного рішення.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач проти відзиву заперечив, зазначив, що у справі № 906/1514/23 та справі № 904/2597/25 різні предмет спору, нормативно-правове регулювання, обставини та факти.
Крім того, позивач вказує, що в справі №906/1514/23 не досліджувалось питання порушення ТОВ "ТЕП "Горизонт" податкового законодавства при реєстрації податкових накладних.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Відповідач наполягає, що з метою з'ясування вірності визначення Позивачем розміру податкового кредиту, на суму якого він поніс нібито збитки, необхідно встановити усі обставини господарських взаємовідносин, що стали підставою для виникнення у Відповідача обов'язку щодо сплати податку на додану вартість та його розмір. І це потрібно було б робити, якщо б не існувало рішень суддів по справі № 906/1514/23, якими такі обставини вже встановлені.
Відповідач вказує, що позивач замовчує, що доводи на підставі яких ґрунтувалося його
відмова у підписанні актів судами по справі № 906/1514/23 (між тим, Позивач посилається на ті самі доводи і по справі №904/2597/25) була визнана недоведеними, тобто безпідставним.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 583 251,68 грн, встановлення факту протиправної поведінки відповідача який своїми діями, а сама відмовою у здійсненні корегування податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р., привів до того що позивач втратив право на включення до податкової декларації корегувань та зменшити податкові зобов'язання із-за спливу 365 календарних днів.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" як експедитором (далі - експедитор, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" як клієнтом (далі - клієнт, замовник) укладено договір транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022 (далі - договір).
Даний договір підписано в сервісі “Вчасно» електронними підписами сторін 21.10.2022 (зв.бік а.с.23).
Згідно з п.1.1 договору, за цим договором на підставі заявки клієнта експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати та забезпечити надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом (надалі - послуги).
За письмовою заявою клієнта на підставі цього договору експедитор, за рахунок коштів клієнта може надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважування вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), відбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів (п.1.2 договору).
Вид перевезення, найменування та кількість вантажу, пункти відправлення та призначення вказуються клієнтом у заявках на перевезення та/або встановлюються у додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.4 договору).
Відповідно до п.2.1 договору, експедитор зобов'язаний, зокрема: укладати від свого імені в інтересах клієнта погоджені клієнтом цивільно-правові угоди (перевезення, доручення підряду, зберігання тощо) (пп.2.1.1); за необхідності залучати для належного виконання договірних зобов'язань треті сторони, проводити розрахунки з ними у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору (пп.2.1.2); забезпечувати своєчасне замовлення та організацію подачі рухомого складу (залізничних вагонів) для здійснення завантаження (вивантаження) належного клієнту вантажу з метою його перевезення в строки та маршрутом, обраним клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, у якій міститься інструкція по заповненню залізничної накладної та додаткової угоди з умовами перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору (пп.2.1.5); здійснювати за рахунок коштів клієнта сплату станційних зборів, залізничних тарифів, митних платежів, лабораторних досліджень вантажу, оплату за надання ветеринарних, санітарних, карантинних, екологічних, радіологічних сертифікатів, сертифікатів якості, відомостей та документів, необхідних для здійснення митного контролю, сплачувати рахунки, надані спеціалізованими підприємствами (державна хлібна інспекція та ін.), послуги митного брокера, ПРВК ТПП та іншого (пп.2.1.8); негайно інформувати клієнта про всі обставини, що перешкоджають виконанню експедитором обов'язків, встановлених договором (пп.2.1.12).
Відповідно до п.2.2 договору, клієнт зобов'язаний, зокрема: видавати експедитору заявки на перевезення, у випадку необхідності - доручення. Заявки на відправлення вантажів повинні бути видані експедиторові не менш ніж за 5 робочих днів до запланованої дати завантаження (вивантаження). Заявки на перевезення, які не мають усіх необхідних реквізитів, що забезпечують підготовку приймання вантажу, оформлення перевізних документів, вважаються не отриманими експедитором, про що останній протягом одного робочого дня інформує клієнта. Наданням заявки клієнт гарантує, що у вказаний строк надання транспортно - експедиторських послуг підприємство відвантаження при навантаженні та підприємство одержувач при вивантаженні мають технічну змогу навантажити/вивантажити рухомий склад, у тому числі підтвердити у електронній системі Месплан плани та заявки на відвантаження (пп.2.2.1); відшкодувати експедиторові витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього договору, та оплатити йому винагороду. До початку завантаження забезпечити оплату вартості послуг елеваторів, ХПП, КХП та інших підприємств по завантаженню та зберіганню вантажу згідно наданих рахунків (пп.2.2.5); протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з клієнтом та здійснені в його інтересах додаткові витрати експедитора, що виникли у останнього при виконанні цього договору (пп.2.2.6); відшкодувати експедиторові витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів, або невиконання планів перевезень Укрзалізниці з провини клієнта (пп.2.2.7); підписати акт наданих послуг, або у разі незгоди клієнта з актом, він зобов'язаний надіслати/надати експедиторові протягом одного робочого дня з моменту отримання акту, лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання (пп.2.2.8).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за надання послуг експедитор виставляє клієнтові рахунок згідно погоджених ставок, що висвітлюються у додаткових угодах, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п.3.2 договору, оплата проводиться клієнтом наступним чином: 100% передоплати договірної ціни згідно виставленого експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів, починаючи з дня отримання клієнтом рахунку, якщо інше не передбачено додатковими угодами, що є невід'ємними частинами договору.
Загальна договірна сума за договором не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих транспортно-експедиторських послуг і встановлюється у відповідних додаткових угодах до цього договору (п.3.3 договору).
Розмір договірної ціни (погодженої ставки) включає в себе: винагороду експедитора, залізничний тариф, вартість виготовлення та встановлення ЗПП, додаткові станційні збори, СЕС, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, відповідних сертифікатів ДХІ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК та іншого. Розмір вартості зазначених робіт та послуг визначається на підставі попереднього розрахунку (п.3.4 договору).
За змістом п.3.6 договору, у разі зміни економічних умов, тарифної політики залізниць та фактично наданих як основних, так і додаткових послуг, розмір вартості послуг відповідно може змінюватися. При цьому такі зміни застосовуються лише до майбутніх перевезень і не можуть змінювати вже узгоджених сторонами ставок по додатковим угодам, які виконуються.
Відповідно до п.3.7 договору, клієнт зобов'язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати експедитора, які виникли у останнього при виконанні договору. Підтвердженням додаткових витрат експедитора є належно завірені копії документів (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб'єктами господарювання), що були залучені до виконання договору або органами влади. Відшкодування клієнтом документально підтверджених додаткових витрат експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х (трьох банківських днів з дня виставлення рахунку).
Згідно п. 4.18. Договору у випадку якщо Експедитором протягом 365 днів з моменту виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виконанням цього Договору не буде належним чином зареєстрована в ЄРПН (Єдиному реєстрі податкових накладних) відповідна податкова накладна, Експедитор сплачує в безготівковому порядку через установи банків платіжним дорученням на банківський рахунок Клієнта штраф у розмірі, який дорівнює розміру податкового зобов'язання з ПДВ, на яке не було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.
Пунктом 4.19. Договору встановлено, що у випадку, якщо органами фіскальної (податкової) служби буде прийняте податкове повідомлення-рішення, про зменшення податкового кредиту Клієнта з податку на додану вартість по податкових накладних Експедитора, або про зменшення валових витрат Клієнта, або про донарахування Клієнту податків, зборів та обов'язкових платежів, або про нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням податкового законодавства Експедитором, яке після оскарження його Клієнтом у судовому порядку, буде підтверджено чинним рішенням (постановою) суду, або на підставі судового рішення (постанови) буде стягнуто в дохід держави одержаного по угоді з Експедитором, яка визнана недійсною у зв'язку з порушенням податкового законодавства Експедитором, Експедитор зобов'язується, протягом 5 банківських днів з дати направлення Клієнтом відповідного повідомлення Експедитору, сплатити Клієнту грошові кошти в розмірі, який відповідає сумі, на яку Клієнту буде зменшено податковий кредит з податку на додану вартість, зменшено валові витрати, донараховано податки, збори та обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто на користь (в дохід) держави одержане за угодою, визнаною недійсною в судовому порядку.
17.04.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 (підписано в сервісі “Вчасно» 18.04.2023) (далі - додаткова угода №4), відповідно до п.1 якої сторони домовилися, що експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3710 т, не менше 53-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Попільня до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ», вантажоодержувач - ТОВ “ІЗТ» для VITERRA B.V., ставка 623,52 грн без ПДВ/1т (а.с. 24-25).
Також, 17.04.2023 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 5 (підписано в сервісі “Вчасно» 18.04.2023) (далі - додаткова угода №5), відповідно до п.1 якої сторони домовилися, що експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3640 т, не менше 52-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Козятин 1 до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ», вантажоодержувач - ТОВ “ІЗТ» для VITERRA B.V., ставка 615,65 грн без ПДВ/1т (а.с.26-27).
В процесі виконання Договору транспортного експедирування до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» надійшов Акт надання послуг № 300411 від 30.04.2023 р. на загальну суму 996 183,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 166 030,65 грн. (підписаний електронним підписом та печаткою ТОВ “ТЕП “Горизонт» 03.05.2023 р.), який він відмовився підписувати з тих підставі що Позивачу не надані підтверджуючих офіційних документів, які враховувалися ТОВ “ТЕП “Горизонт» при розрахунку розміру компенсацій залізничного тарифу, користування вагонами та додаткових станційних зборів.
Між тим 30.04.2023 р. Відповідач зареєстрував податкову накладну № 41 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 777 141,96 грн. з яких сума ПДВ складає 119 039,06 грн.
10.05.2023 р. до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія (вих. 1008 від 10.05.2023 року) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 777 141,96 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
У відповіді на вищевказану претензію від 26.05.2023 відповідач відхилив вимогу про сплату у повному обсязі.
В процесі виконання Додаткової угоди № 4 до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшов Акт надання послуг № 90501 від 09.05.2023 р. на загальну суму 3 533 706,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% 588 951,08 грн. Податкова накладна № 2 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 3 533 706,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% 588 951,08 грн. зареєстрована 09.05.2023 р.
11.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТ» через сервіс “Вчасно» надіслано Відповідачу відмову від підписання Акту надання послуг № 90501 від 09.05.2023 р. до Договору з підстав:
- щодо п. 1 Акту: “транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Козятин-1 - ст. Косенієво (експорт)» оскільки події передачі вантажу не відбулося, отже вказані послуги не виконані;
- щодо п. 2 Акту: вказані в Акті послуги “понаднормове користування вагонами зг. ДУ №4 п.2» не є послугами в розумінні тлумачення Договору та вимог законодавства, а є нічим іншим, як штрафними санкціями для доведення складу яких необхідна наявність вини Клієнта;
- щодо п. 3 Акту: вказана послуга “компенсація додаткових станційних зборів зг. ДУ №4 п. 3» також не є додатковою послугою та вже включена до погодженої сторонами основної ставки за Договором, тому відстав для її подвійного стягнення немає.
18 травня 2023 року до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія (вих. 1033 від 18.05.2023 р.) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 3 533 706,47 грн., протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
26 травня 2023 року ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» надіслало через сервіс “Вчасно» Відповідь на претензію, якою повідомило про часткове задоволення претензії на суму 2 723 310,89 грн. з ПДВ (платіжна інструкція № 4123 від 25.05.2023 р.). У сплаті компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів, за результатом розгляду претензії було відмовлено.
В процесі виконання додаткової угоди № 5 до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшов Акт надання послуг № 60501 від 06.05.2023 р. на загальну суму 1 057 361,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 176 226,98 грн. , Податкова накладна № 1 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 1 057 361,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 176 226,98 грн. зареєстрована 06.05.2023 р.
11.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» через сервіс “Вчасно» надіслано Відповідачу відмову від підписання Акту надання послуг № 60501 від 06.05.2023 р. до Договору з підстав:
- щодо п. 1 Акту: ненадання повного комплекту документів, що міг би підтвердити факт надання послуг “транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Козятин-1 - ст. Косенієво (експорт)»;
- щодо п. 2 Акту: вказані в Акті послуги “понаднормове користування вагонами» не є послугами в розумінні тлумачення Договору та вимог законодавства, а є нічим іншим, як штрафними санкціями для доведення складу яких необхідна наявність вини Клієнта;
- щодо п. 3 Акту: вказана послуга “компенсація додаткових станційних зборів» також не є додатковою послугою та вже включена до погодженої сторонами основної ставки за Договором, тому відстав для її подвійного стягнення немає.
18 травня 2023 року до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія (вих. 1031 від 18.05.2023 р.) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 1 057 361,90 грн., протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
26 травня 2023 року ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» надіслало через сервіс “Вчасно» Відповідь на претензію, якою повідомило про часткове задоволення претензії на суму 776 199,20 грн. з ПДВ (платіжна інструкція № 4124 від 25.05.2023 р.). У сплаті компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів, за результатом розгляду претензії було відмовлено.
Як зазначив у позовній заяві Позивач, для можливості реєстрації податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р. у Відповідача були відсутні оформлені належним чином первинні документи, що підтверджували б надання ним та приймання Позивачем послуг на загальну суму 5 587 252,27 грн. з ПДВ в т.ч. ПДВ - 931 208,71 грн.
22.03.2024 р. Позивач з метою попередження втрати права на податковий кредит звернувся до Відповідача з листом від 21.03.2024 року № СЦ24-63, в якому зазначив про порушення вимог Податкового кодексу України та прохання зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних на реальну суму господарських операцій, що становить 3 499 510,09 грн.
У відповідь на вказаний лист, 03.04.2024 р. ТОВ “ТЕП “Горизонт» листом за № 1511 відмовилось виконувати прохання Позивача, повідомивши, що наразі за їх позовом у Господарському суді Житомирської області розглядається справа № 906/1514/23 та що вважає свій обов'язок щодо реєстрації податкових накладних виконаним у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 року у справі 906/1514/23 у позові ТОВ “ТЕП “Горизонт» відмовлено.
Не погодившись з рішеннями Господарського суду Житомирської області ТОВ “ТЕП “Горизонт» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23 скасував та постановою від25.11.2024 задовільнив позовні вимоги ТОВ “ТЕП “Горизонт» у повному обсязі, стягнувши з ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» 1 868 700,24 грн. компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501 311,18 грн - пені, 32 947,77 грн - 3% річних, 28 357,03 грн. - інфляційних втрат та 36 469,74 грн - судового збору за розгляд позовної заяви.
Щодо стягнення пені Північно-західний апеляційний господарський суд окремо зазначив, що орган (особа) яка буде здійснювати нарахування пені на суму простроченого боргу в 1 868 700, 24 грн з 18.11.2023 до моменту виконання цього рішення у повному обсязі за наступною формулою: 1 868 700,24 грн * 2 * НБУ% / 100% * Д / 365, де НБУ - офіційна ставка НБУ опублікована на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua); Д - кількість днів прострочення починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 18.11.2023.
Верховний Суд постановою від 05.02.2025 касаційну скаргу ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» залишив без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 - без змін.
19.12.2024 ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» погасив заборгованість за Договором у сумі 3 076 562,87 грн. на підставі Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23.
У березні позивач отримав висновок експерта Величко Юлії Геннадіївни № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р., на підставі якого позивач підсумовуючи його висновок констатує: якщо податкова накладна за операцією складана на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов'язань за такою операцією, підтвердженої відповідними документами, та на суму відмінну від суми реальної господарської операції, то така податкова накладна складана з порушенням норм ПКУ, не відповідає даним бухгалтерського обліку та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не має бути підставою для формування податкового кредиту покупцем (отримувачем послуг).
Позивач вказує що у всіх трьох випадках реєстрації податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р. реєстрація відбулася всупереч імперативним вимогам п. 187.1. ст. 187, п.п. 201.1., 201.7., 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки Відповідач не зареєстрував податкові накладні за правилом першої події (отримання коштів від ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР») загальною сумою 3 499 510,09 грн. внаслідок чого позбавив позивача можливості включити 583 251,68 грн. ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, зменшити податкові зобов'язання з податку на додатку вартість, чим завдав ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» збитків у розмірі 583 251,68 грн. що підлягають стягненню на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України ст. 224 ч. 1 ст. 225 ГК України.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на таке.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Отже, зважаючи на вищезазначений стандарт доказування та положення чинного законодавства, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем недоведені факти нанесення йому збитків відповідачем.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені та нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів і послуг; дата отримання платником податку товарів і послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів і послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними і розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні І розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та і або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Матеріалами справи встановлено що Відповідач здійснив реєстрацію податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 119 039,06 грн., № 1 від 06.05.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 176 226,98 грн. та № 2 від 09.05.2023 р. на суму ПДВ 588 951,08 грн.
Доводи позивача, що для реєстрації податкових накладних відповідач не мав належним чином оформлених актів наданих послуг, так як вони не були підписані з його боку, у зв'язку з тим, що в них були включені послуги що не надавалися, не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що у справі № 906/1514/23 підтверджений обсяг та вартість послуг за спірним Договором за актами наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р.
Також, у справі №906/1514/23 встановлено що відмова позивача від підписання актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р. була немотивованою та безпідставною.
Відповідно до п. 2.2.8 Договору у випадку, якщо протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом від Експедитора Акту не надійде Експедитору підписаного Акту або письмових мотивованих причин відмови від його підписання, Акт вважається підписаним мовчазною згодою і Клієнт зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з Експедитором.
Таким чином, з врахуванням позиції суду у рішенні № 906/1514/23, є підстави вважати, що відповідач протягом 10 календарних днів не отримав від позивача мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р., отже вони є підписаними за мовчазною згодою, відповідно до умов Договору. Матеріалами справи також підтверджено, що 28.07.2025 ТОВ “ТЕП “Горизонт» направив до особистого кабінету ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» у сервісі “Вчасно» претензійну вимогу вих. №1232 від 28.07.2025 (надалі - Вимога), з вимогою негайно компенсувати інфляційні витрати у розмірі 246 512,27 грн. Крім того, Позивач у претензії додатково звертав увагу Відповідача про його обов'язок оплатити три проценти річних. Претензійна вимога обумовлена тим, що 19.12.2024 ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» погасив заборгованість за Договором у сумі 3 076 562,87 грн. на підставі Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23.
04.08.2025 ТОВ “ТЕП “Горизонт» жодної відповіді на направлену претензійну вимогу не отримало. У зв'язку з чим ТОВ “ТЕП “Горизонт» звернувся до суду.
Ухвалою від 05.08.2025 р. Господарський суд Житомирської області відкрив провадження по справі № 906/995/25 за позовом ТОВ “ТЕП “Горизонт».
20.08.2025 року до особистого кабінету ТОВ “ТЕП “Горизонт» у сервісі “Вчасно» надійшла відповідь на вимогу з фактичним визнанням претензійної вимоги. Наступного дня (21.08.2025 р.) до Господарського суду Житомирської області суду надійшов відзив з платіжним дорученням про сплату 299 656,64 грн.
Позивач, як у відповіді на претензійну вимогу, так ї у відзиві на позовну заву по справі № 906/995/25 стверджує, що рішення у справі № 906/1517/23 підтверджує наявність заборгованості за Договором транспортного експедирування від 17.10.2022 р. № 171022-1. таналежним виконанням зобов'язання є сплата інфляційних витрат та 3% річних нарахованих за період з 17.11.2023 - 19.12.2024 рр. на суму основної заборгованості у розмірі 1 868 700,24 грн.
Таким чином, визнання позивачем заборгованості за договором транспортного експедирування від 17.10.2022 р. № 171022-1 у розмірі 1 868 700,24 грн., спростовує доводи даної позовної заяви відносно того, що Відповідач не надавав йому послуги в обсязі та у сумі що були вказані у актах наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р.
Що стосується висновку експерта Величко Юлії Геннадіївни № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р. суд звертає увагу, що згідно з частинами 1, 2 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує на явних у експерта спеціальних знань. Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Експертне дослідження на підставі якого був здійсненний висновок № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р., здійснювалося без урахування фактів встановлених судами по справі № 906/1514/23, у зв'язку з чим не може бути врахований судом під час розгляду цієї справи.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СІГНЕТ-ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення збитків у розмірі 583 251,68 грн. - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 17.09.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко