вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Cправа № 902/963/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Виноградський О.Є., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунального закладу “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» (місцезнаходження: Хмельницьке шосе, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код юридичної особи 21728007)
до: Товариство з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933)
про стягнення 76 637,94 грн
10.07.2025 Комунальний заклад “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» про стягнення 76 637,94 грн, що складається з 68 645,03 грн - основного боргу та 7 992,91 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару - бензину А-95 та дизпалива за Договором поставки № 51 від 11.10.2023 та Договором поставки № 1455 від 17.12.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 справу № 902/963/25 розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 18.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.
Відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена як позивачу, так і відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС - 21.07.2025, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву, а також доказів забезпечення товаром наданих позивачу на виконання Договору поставки № 51 від 11.10.2023 та Договору поставки № 1455 від 17.12.2024 36 талонів (скретч-карток) на 540 літрів бензину А-95 та 43 талонів (скретч-карток) на 795 літрів дизильного палива, вказаних в позовній заяві на загальну суму 68 645,03 грн від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (Постачальник, відповідач) укладено наступні договори поставки:
11.10.2023 року укладено Договір поставки № 51, відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: Бензин А-95 (п. 1.2. Договору).
Пунктами 1.3. та 1.4. Договору визначено одиницю вимірювання - літр та кількість - згідно накладних на товар.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 Договору).
Загальна сума Договору: 35'100,00 грн, у тому числі ПДВ - 5'850,00 грн (п. 3.2. Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника з день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів (п. 5.2. Договору):
- передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки;
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. Договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари: приймати товар згідно умов даного договору (п. 6.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п. 6.3. Договору).
Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2. Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1. Договору).
Даний Договір укладений до 31.12.2023 року (п.10.2. Договору).
17.12.2024 року укладено Договір поставки № 1455, відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: Дизельне паливо (п. 1.2. Договору).
Пунктами 1.3. та 1.4. Договору визначено одиницю вимірювання - літр та кількість - 815.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 Договору).
Загальна сума Договору: 39 926,85 грн (п. 3.2. Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника з день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів (п. 5.2. Договору):
- передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника (АВІАС, ANP) шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки;
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. Договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари: приймати товар згідно умов даного договору (п. 6.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п. 6.3. Договору).
Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть
відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2. Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1. Договору).
Даний Договір укладений до 31.12.2024 року (п.10.2. Договору).
На виконання умов Договору поставки № 51 від 11.10.2023 Комунальний заклад “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» отримав талони на пальне, а саме Бензин А-95 в кількості 44 (скретч-карток) на 660 літрів, згідно з Специфікацією № 0001/0000047-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0000047 від 11.10.2023, що підтверджується видатковою накладною № 0001/0000047 від 11.10.2023.
Вартість талонів позивачем сплачена в повному обсязі в розмірі 35 100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 340 від 24.10.2023 на вказану суму.
Згідно даного Договору неотовареними залишились 36 талонів (скретч - картки) на 540 літрів Бензину А-95 загальною сумою 28 719,36 грн.
На виконання умов Договору поставки № 1455 від 17.12.2024 Комунальний заклад “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» отримав талони на пальне, а саме Дизпаливо в кількості 43 (скретч-карток) на 795 літрів, згідно з Специфікацією № 0001/0001453-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001453 від 17.12.2024, що підтверджується видатковою накладною № 0001/0001453 від 17.12.2024.
Вартість талонів позивачем сплачена в повному обсязі в розмірі 39 926,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 388 від 19.12.2024 на вказану суму.
Згідно даного Договору неотовареними залишились 43 талони (скретч - картки) на 795 літрів Дизпалива загальною сумою 39 926,85 грн.
Матеріали справи містять ряд актів водія позивача про відсутність можливості заправлення пальним на автозаправній станції, а саме: Акт № 1 від 20.02.2025 р., Акт № 1 від 20.02.2025 р., Акт № 2 від 13.03.2025 р., Акт № 3 від 18.04.2025 р., Акт № 4 від 25.04.2025р., Акт № 2 від 25.04.2025 р., Акт № 5 від 20.05.2025 р., Акт № 3 від 20.05.2025 р.
Враховуючи припинення відвантаження Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" обумовленого пального на автозаправних станціях та наявність у позивача оплачених ним, але не отоварених відповідачем талонів (скетч-карток) на Бензин А-95 (540 літрів) та Дизпаливо (795 літрів), Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу відповідача було направлено лист № 128 від 11.06.2025 з вимогою про виконання відповідачем зобов'язання за означеними Договорами.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 2102800164545 АТ "Укрпошта" лист № 128 від 11.06.2025 було повернуто відправнику 18.06.2025, у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.
Разом з тим, 01.07.2025 Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу відповідача було направлено Вимогу щодо повернення коштів в сумі 68'645,03 грн до якої додано Повідомлення про дострокове розірвання Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл», починаючи з 06.07.2025 року.
Однак, означені документи, відповідно до трекінгу поштового відправлення № 2102800207147, було повернуто відправнику 08.07.2025, у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за вищевказаними Договорами щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Договорами Товару, Комунальний заклад “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» заборгованості в розмірі 76 637,94 грн, що складається з 68 645,03 грн - основного боргу та 7 992,91 грн - пені.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладені Договори поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» на виконання умов Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024 оплачено вартість Товару на загальну суму 75 026,85 грн.
Відповідачем згідно з видатковими накладними № 0001/0000047 від 11.10.2023 та № 0001/0001453 від 17.12.2024 - передано відповідні талони.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» видаткових накладних № 0001/0000047 від 11.10.2023 та № 0001/0001453 від 17.12.2024 не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
При цьому суд зважає на те, що матеріали справи не містять відповідних талонів, і позивачем такі документи не були надані.
Доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за укладеними між Сторонами Договорами, є самі Договори поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024, видаткові накладні № 0001/0000047 від 11.10.2023 та № 0001/0001453 від 17.12.2024, Специфікації № 0001/0000047-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0000047 від 11.10.2023 та № 0001/0001453-С до видаткової накладної № 0001/0001453 від 17.12.2024, платіжні інструкції № 388 від 19.12.2024 та № 340 від 24.10.2023, в яких вказано відповідні договір та видаткову накладну як призначення платежу.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Так, у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Суд враховує, що відповідачем не подано жодних заперечень щодо укладення з позивачем Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024, а в матеріалах справи відсутні докази, що спростовують цей факт.
У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 21.01.2023 у справі № 922/4702/21 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які могли б спростувати факт існування господарських правовідносин між позивачем та відповідачем в межах Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024.
У свою чергу, позивач надав достатню кількість доказів, які в сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій за зазначеним Договором.
Як вбачається з видаткових накладних № 0001/0000043 від 11.10.2023 та № 0001/0001453 від 17.12.2024, які були підставою для здійснення розрахунків, останні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, при цьому підставами зазначено Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024. Крім того здійснений позивачем платіж на користь відповідача, згідно із призначенням в платіжній інструкції, свідчить про оплату зазначеної видаткової накладної, що підтверджує факт оплати за пальне.
Наведені обставини надають суду підстави для висновку про участь відповідача в господарських операціях, що мали місце в межах Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024.
Матеріали справи також не містять доказів фактичної передачі позивачу Товару за Договорами поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024 на загальну суму 68 645,03 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійснених позивачем платежів за Договорами відповідно до платіжних інструкцій № 388 від 19.12.2024 та № 340 від 24.10.2023 на загальну суму 75 026,85 грн, суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснені позивачем платежі відповідно до означених платіжних інструкцій на загальну суму 75 026,85 грн слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі № 909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
Оскільки у Договорі строк поставки Товару визначений до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки), застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло за спливом семиденного строку від дня пред'явлення Вимоги щодо повернення коштів від 01.07.2025.
Суд відзначає, що відповідач не надав доказів забезпечення товаром наданих позивачу на виконання Договору поставки № 51 від 11.10.2023 та Договору поставки № 1455 від 17.12.2024 36 талонів (скретч-карток) на 540 літрів бензину А-95 та 43 талонів (скретч-карток) на 795 літрів дизильного палива, вказаних в позовній заяві на загальну суму 68 645,03 грн, а також не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договорами товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача в частині стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 68 645,03 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 992,91 грн - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 7 992,91 грн - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд зважає на таке.
Пунктом 7.1. Договорів визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2. Договору).
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем було допущено помилку у визначенні періоду нарахування зазначеної суми.
Зокрема, позивачем вказано, що строк прострочення виконання грошового зобов'язання обчислюється за період з 21.02.2025 по 08.07.2025.
Водночас суд враховує, що в матеріалах справи міститься лист позивача № 128 від 11.06.2025 з вимогою про виконання відповідачем зобов'язання за означеними Договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з трекінгу поштового відправлення № 2102800164545 АТ "Укрпошта" лист № 128 від 11.06.2025 було повернуто відправнику 18.06.2025, з відповідною відміткою відділення поштового зв'язку: "одержувач відсутній за вказаною адресою".
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 в справі № 522/799/16-ц.
Таким чином поштове відправлення за № 2102800164545 вважається отриманим відповідачем 18.06.2025 відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення.
Оскільки лист № 128 від 11.06.2025 відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення вважається отриманою відповідачем 18.06.2025, строк для добровільного виконання зобов'язання відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України становить сім днів, починаючи з наступного дня після отримання.
Відповідно до приписів статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем такого строку є перший робочий день після його закінчення - 25.06.2025.
Разом з тим, суд бере до уваги й те, що позивачем 01.07.2025 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу відповідача було направлено Вимогу щодо повернення коштів в сумі 68 645,03 грн до якої додано Повідомлення про дострокове розірвання Договорів поставки № 51 від 11.10.2023 та № 1455 від 17.12.2024 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл», починаючи з 06.07.2025 року.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 2102800207147, означені документи було повернуто відправнику 08.07.2025, з відповідною відміткою відділення поштового зв'язку: "одержувач відсутній за вказаною адресою"
Пунктом 10.3. Договорів передбачено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
Надаючи оцінку наведеній обставині, судом враховано, що згідно вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що в разі якщо кредитором вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (підпункт 1.7. пункту 1).
У постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23 Верховний Суд зокрема, зазначив, що з моменту надіслання покупцем відмови від договору, у постачальника припиняється обов'язок поставити товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виникає обов'язок повернути покупцю грошові кошти.
Отже, з 06.07.2025 року у відповідача замість зобов'язання з поставки товару виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів за договором у строк встановлений у вимозі.
Приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача за договором з поставки товару внаслідок звернення позивача з вимогою про повернення попередньої оплати за непоставлений товар та повідомленням про розірвання договору припинилося, суд вважає, що визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання з поставки товару до 08.07.2025 є помилковим.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим період нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з 26.06.2025 по 05.07.2025, виходячи з дати початку прострочення та кінцевої дати строку, визначеного позивачем у позові.
Здійснивши власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 26.06.2025 по 05.07.2025, судом встановлено, що сума, належна до стягнення як подвійна облікова ставка НБУ, становить 583,01 грн (розрахунок додається).
Відтак, вимоги позивача про стягнення подвійної облікової ставки НБУ підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
При зверненні до суду з позовною заявою Комунальним закладом “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення 76'637,94 грн), розмір судового збору з якої становить - 3028,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи за подання позовної заяви до суду позивачем, згідно квитанції № 0.0.4450372245.1 від 10.07.2025 сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 735,23 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Керуючись статтями 74, 76- 80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального закладу “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» у справі № 902/963/25 про стягнення заборгованості в розмірі 76'637,94 грн, що складається з 68'645,03 грн - основного боргу та 7'992,91 грн - пені, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (вул. Привокзальна, буд. 3Б, місто Вінниця, Вінницькій район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Комунального закладу “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» (місцезнаходження: Хмельницьке шосе, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код юридичної особи 21728007) 68'645,03 грн - основного боргу та 583,01 грн - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (вул. Привокзальна, буд. 3Б, місто Вінниця, Вінницькій район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Комунального закладу “Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної» (місцезнаходження: Хмельницьке шосе, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код юридичної особи 21728007) 2'735,23 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 17 вересня 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи