09 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/2710/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Хачатрян В.С.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників:
прокурора - Кадацька Д.М. (в залі суду) - Посвідчення №072726 від 01.03.2023
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх№1891Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 про повернення позовної заяви
у справі №922/2710/25 (суддя Р.М. Аюпова, повну ухвалу підписано 19.08.2025)
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот", м. Харків,
про витребування земельних ділянок
Шевченківська обласна прокуратура міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот", в якому просила суд: 1) витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради; 2) витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041 площею 0,1800 га) площею 1, 8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 залишено без руху позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Надано керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова строк п'ять днів з дня отримання даної ухвали для усунення вказаних недоліків, а саме: шляхом надання до суду доказів внесення на депозитний рахунок суду (отримувач - Господарський суд Харківської області, р/р UA328201720355249002000009249 у ДКСУ м.Київ, код отримувача 03500039, МФО 820172) грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, в сумі 16.837.816,14 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 повернуто позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот" про витребування земельних ділянок без розгляду.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що зазначена ухвала Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 постановлена з порушенням норм процесуального (ст.ст. 2, 11, 136, 137, 236 ГПК України) та матеріального права (ст. 387 ЦК України), а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:
- суд першої інстанції помилково застосував ч.6 ст.164 і ч.2 ст.174 ГПК як безумовну вимогу про попередній депозит та прирівняв його відсутність до «недоліку позову», хоча механізм депозиту законом пов'язаний із витребуванням від добросовісного набувача й оцінюється при вирішенні справи по суті, а не на стадії відкриття провадження;
- суд не врахував, що позов подано за ст. 387 ЦК (недобросовісний набувач), добросовісність відповідача оспорюється; отже, передчасно вимагати депозит в якості передумови відкриття провадження і повертати позов за його відсутність;
- суд вийшов за межі повноважень стадії відкриття: замість формальної перевірки позову фактично оцінив матеріально-правові підстави й застосував спосіб захисту передбачений статтями 388, 390 Цивільного кодексу України, що суперечить позиції Великої палати Верховного Суду про те, що належність відповідачів і обґрунтованість позову встановлюється під час розгляду, а не до відкриття провадження;
- судом першої інстанції було порушено право на доступ до суду та принцип пропорційності: повернення позову через невнесення депозиту (який до цієї стадії не належить) створює надмірний бар'єр.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2025 у справі №922/2710/25 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №922/2710/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова; встановлено строк до 08.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 08.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 08.09.2025.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Хачатрян В.С., у зв'язку з лікарняним судді Россолова В.В.
На момент розгляду апеляційної скарги відзивів від Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот» до апеляційного суду не надійшло.
В судовому засіданні 09.09.2025 приймає участь прокурор - Кадацька Д.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на скасуванні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Інші сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси та електронні кабінети відповідної ухвали апеляційного суду.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності інших сторін у справі в даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОК «ЖБК “Патріот»» (ЄДРПОУ 40187246) про витребування на користь територіальної громади м.Харкова двох земельних ділянок за адресою: м. Харків, в'їзд Буковий, 4 - кадастрові №6310136300:12:001:0040 (1,2000 га) та №6310136300:12:001:0041 (0,1800 га).
Обгрунтовуючи позовну заяву прокурор посилається на те, що Харківська міська територіальна громада незаконно позбавлена права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136300:12:001:0040, 6310136300:12:001:0041, які всупереч волі територіальної громади були відчужені Харківською міською радою юридичній особі - ОК «ЖБК «Патріот» в порушення ст.41, ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 133, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.
Суть заявленого способу захисту - відновлення права власності територіальної громади на спірні об'єкти шляхом їх витребування від нинішнього власника.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано 5 днів для усунення «недоліків» шляхом подання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі 16.837.816,14 грн як вартості спірного майна. При цьому суд першої інстанції послався на ч.6 ст.164, ч. 1- 2 ст. 174, ч. 13 ст. 238 ГПК України (в редакції Закону № 4292-IX), п. 2 та абз. 1 п. 3 розд. ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4292-IX, а також на ч.5 ст.390 ЦК України, зазначивши про презумпцію добросовісності набувача (ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України) та те, що без попереднього депозиту суд у майбутньому буде позбавлений можливості витребувати майно від добросовісного набувача. Суд роз'яснив, що у разі неусунення недоліків у строк позов буде залишено без розгляду.
Господарський суд, повертаючи позовну заяву прокурора, мотивував своє рішення тим, що заявник не усунув недоліки, визначені ухвалою про залишення без руху, а саме - не надав доказів внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна у сумі 16.837.816,14 грн, яку суд визнав обов'язковою попередньою умовою розгляду віндикаційної вимоги; суд послався на ч.6 ст. 164, ч. 1- 2, 4 ст.174, ч.13 ст.238 ГПК України (у редакції Закону №4292-ІХ), п.2 та абз. перший п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а також на ч.5 ст.390 ЦК України й презумпцію добросовісності набувача (ч.5 ст.12 ЦК), вказавши, що без попереднього депозиту суд буде позбавлений можливості ухвалити рішення про витребування майна у добросовісного набувача; додатково наведено практику ЄСПЛ (зокрема «МПП “Фортеця» проти України») щодо необхідності компенсаційних механізмів, у зв'язку з чим позов визнано таким, що не подано, і повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також на захист інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною; обраний позивачем спосіб захисту є концентрованим виразом тієї міри державного примусу, за допомогою якої досягається бажаний правовий результат і нівелюються наслідки порушення.
У цьому контексті господарське судочинство, керуючись принципом верховенства права та процесуальної економії, передбачає відкриття провадження за відсутності підстав для залишення без руху/повернення або відмови - протягом п'яти днів з дня надходження заяви (ст. 176 ГПК), що окреслює межі перевірки на стартовій стадії.
09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Цим Законом, зокрема, статтю 164 ГПК України доповнено ч. 6, якою передбачено: у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача до позову додаються документи про внесення на депозит суду вартості такого майна (оцінка - у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позову). Частину 2 ст.174 ГПК доповнено абзацом, що зобов'язує суд у відповідній ухвалі про залишення без руху вказати на обов'язок внесення такої суми. Одночасно ЦК України змінено: викладено у новій редакції ст.388, а ст.390 доповнено частиною 5, за якою суд одночасно із задоволенням позову про витребування від добросовісного набувача вирішує питання компенсації та постановляє рішення за умови попереднього внесення вартості майна на депозит суду; статтю 391 доповнено частиною 2 щодо застосування ст.387 і 388 у відповідних спорах.
Із системного аналізу цих норм випливає, що депозит є умовою ухвалення рішення по суті саме у справах про витребування від добросовісного набувача і не встановлює універсальної «процесуальної умови прийняття позовної заяви» та відкриття провадження у будь-якому віндикаційному позові.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду послідовно виходить із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, тоді як перевірка належності відповідачів і обґрунтованості вимог - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. На підготовчій стадії суд перевіряє формальну відповідність заяви закону, не підміняючи цю перевірку вирішенням матеріально-правових питань або нав'язуванням іншого способу захисту.
Окремо суд апеляційної інстанції наголошує: суд першої інстанції не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження. Це є виключним правом позивача; відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.02.2024 у справі №990/150/23) суд на підготовчій стадії перевіряє лише процесуальну належність звернення, а не підміняє волевиявлення позивача іншим способом захисту.
Засадничі принципи права мають імперативний характер, коли прямо закріплені в законі. Верховенство права (ст. 8 Конституції України) та принцип диспозитивності (ст. 14 ГПК України) зобов'язують суд розглядати справу лише за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, сприяючи реалізації процесуальних прав сторін, але зберігаючи об'єктивність та неупередженість.
Велика Палата Верховного Суду також підкреслила (постанова від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)), що сам позивач визначає, які позовні вимоги заявляти; суд позбавлений можливості формулювати їх замість позивача чи відмовляти у розгляді лише з формальних міркувань, якщо заявлено потенційно ефективний спосіб захисту. Інакше це призводить до необґрунтованого затягування вирішення спору.
Водночас на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію встановленим під час розгляду фактам і застосувати належні норми матеріального права, не змінюючи предмета позову та обраного способу захисту (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Якщо суд дійде висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню інші норми, це питання вирішується при розгляді по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів зауважує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду послідовно виходить із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, тоді як перевірка належності відповідачів і обґрунтованості вимог - обов'язок суду під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження; на підготовчій стадії суд перевіряє формальну відповідність заяви закону, не нав'язуючи іншого способу захисту.
Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони; саме так її тлумачено Верховним Судом (постанова від 16.05.2018 у справі №449/1154/14). Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що не є добросовісною особа, яка знала або мала знати про набуття майна всупереч закону (постанова від 22.06.2021 у справі №200/606/18). У контексті набуття права власності на нерухоме майно «недобросовісність» означає, зокрема, ігнорування очевидних ознак незаконності або невиявлення розумної обачності щодо правомірності набуття.
Підстави набуття права власності визначає ст. 328 Цивільного кодексу України (договір, закон, рішення суду тощо).
Спеціальні правила віндикації встановлені ст. 387- 388 ЦК України: якщо майно вибуло поза волею власника - воно може бути витребуване навіть від добросовісного набувача; якщо ж майно вибуло за волею власника - його можна витребувати лише від недобросовісного набувача. Отже, добросовісність є юридично значущою умовою збереження права за набувачем і, відповідно, предметом доказування у спорі про витребування.
Тягар доведення добросовісності набуття покладається на набувача.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, п.11.8) прямо зазначила: саме набувач має довести, що він не знав і не міг знати, що майно відчужено особою без належних повноважень; при цьому наявність у Державному реєстрі речових прав записів про арешт/заборону відчуження, інформації в ЄДРСР про судовий спір щодо цього майна тощо виключає добросовісність або принаймні вимагає від покупця підвищеної обачності.
Як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) у ОК «ЖБК “Патріот»», при цьому добросовісність набувача заперечується.
Тож прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння за статтею 387 Цивільного кодексу України, оспорюючи добросовісність набувача. Відтак питання про застосування механізму ч.5 ст. 390 ЦК (попередній депозит і компенсація добросовісному набувачеві) може постати лише у разі встановлення судом добросовісності відповідача під час розгляду справи по суті та на етапі ухвалення рішення, але не як передумова допуску позову до розгляду. Нав'язування позивачу іншого підходу чи інструмента захисту на стартовій стадії суперечить принципу диспозитивності, межам ст. 176 ГПК і стандарту доступу до правосуддя; відтак висновки місцевого суду у цій частині є передчасними.
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що невнесення депозиту є «недоліком позовної заяви», який унеможливлює відкриття провадження і тягне її повернення. Системний аналіз ч. 6 ст. 164 та ч. 2 ст. 174 ГПК України у взаємозв'язку з ч.5 ст.390 ЦК України свідчить, що внесення вартості майна на депозит суду є умовою постановлення рішення по суті у справах про витребування від добросовісного набувача, а не універсальним «процесуальною умовою прийняття позовної заяви» на стадії прийняття позову. Натомість у цій справі суд першої інстанції перетворив депозит на передумову доступу до правосуддя, що суперечить приписам процесуального закону і фактично зміщує межі стадій розгляду.
Окремо слід зазначити, що мотиви ухвали щодо розміру грошових коштів 16.837.816,14 грн є недостатніми: суд не навів жодного посилання на оцінку, виконану у порядку, визначеному законом, і чинну на дату подання позову, не зазначив виду, дати та реквізитів відповідного звіту (експертно-грошова, ринкова, нормативна тощо) і не обґрунтував, чому саме така сума підлягає внесенню. За відсутності належного джерела і способу визначення «вартості майна» покладення на позивача обов'язку сплатити конкретну суму є немотивованим та не відповідає стандарту обґрунтованості судового акту.
Посилання місцевого суду на Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ і практику ЄСПЛ не змінює цього висновку. Перехідні норми не встановлюють безумовної вимоги депозиту в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у вузькій ситуації витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм ч. 5 ст. 390 ЦК саме під час постановлення рішення. Залучена ж судом практика ЄСПЛ стосується балансу інтересів при позбавленні майна та компенсаційних гарантій і може бути релевантною при вирішенні спору по суті, але не для обґрунтування повернення позову через невнесення депозиту на стартовій стадії.
Додатково колегія суддів відзначає технічну неузгодженість ідентифікації предмета спору в ухвалі: щодо ділянки №2 у тексті фігурують різні площі - « 0,1800 га» та « 1,8000 га». Така розбіжність породжує ризик невизначеності предмета й свідчить про формальний характер підготовки ухвали.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і підлягає задоволенню, тоді як висновки місцевого суду про повернення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні процесуального закону, передчасному поширенні «депозитної» умови на стадію прийняття позову та немотивованому визначенні суми внеску. Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст. 129, 255, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №922/2710/25 скасувати.
Справу №922/2710/25 передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.09.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.С. Хачатрян