11 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1021/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.
за участю секретаря судового засідання Погребняк А.М.,
за участю представників сторін,
позивача - Криворучко Ю.Г.- керівник;
відповідача - Токаренко Х.О., ордер серії ВІ№1256016 від 30.12.2024.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, вх. №1480 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.25 ( повний текст 18.06.25, суддя Мужичук Ю. Ю. ) у справі №922/1021/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНЕВМО-РЕСУРС",
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення коштів
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПНЕВМО-РЕСУРС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з відповідача на свою користь 934 750,00 грн. - основного боргу, 486 239,81 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.25 у справі №922/1021/25 позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням , апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- відповідно до п. 4.1 договорів, строк оплати настає не раніше ніж через 45 банківських днів від дати реєстрації податкової накладної;
- податкові накладні позивачем не зареєстровані, отже строк виконання грошового зобов'язання не настав;
- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно задовольнивши вимогу про стягнення боргу та інфляційних втрат;
- належним способом захисту у даних правовідносинах може бути відшкодування збитків чи застосування договірних санкцій, а не стягнення заборгованості.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Для розгляду справи шляхом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, вх.№1480 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.25 у справі №922/1021/25; встановлено учасникам справи строк до 18.07.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи; витребувано матеріали оскарження по справі № 922/1021/25 з Господарського суду Харківської області.
Також, колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №922/1021/25.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на те, що позиція відповідача полягає в ігноруванні вимог договорів та односторонній відмови від оплати прийнятих господарських зобов'язань; позивачем надано договори, акти прийому-передачі наданих послуг, акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на підтвердження надання послуг та прийняття їх відповідачем; наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.08.2025, з урахуванням ухвали від 04.09.2025, призначено справу № 922/1021/25 до розгляду на "11" вересня 2025 р. о 12:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.
У судове засідання 11.09.2025 представники сторін прибули, висловились на підтримку своїх доводів та заперечень.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
03.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПНЕВМО-РЕСУРС" (позивачем, виконавцем) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (відповідачем, замовником) було укладено договір №П/Т-211248/НЮ.
Відповідно до п. 1.1. договору, “Виконавець» зобов'язується надалі на свій ризик власними силами та своїми засобами послуги з ремонту компресорних установок гіркових комплексів по господарству сигналізації та зв'язку - компресорних установок типу 103ВП-208У4 в кількості 3 одиниць, які є власністю “Замовника», а “Замовник» зобов'язується прийняти та оплатити Послуги, надані “Виконавцем», відповідно до умов даного договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору послуги з ремонту компресорних установок гіркових комплексів по господарству сигналізації та зв'язку - компресорних установок типу 103ВП-20/8 У4 в кількості 3 одиниць надаються згідно специфікації на надання послуг з ремонту компресорних установок комплексів - компресорних установок типу ЮЗВП-20/8 У4 (Додаток 1), технологичного процесу на надання послуг з ремонту компресорних установок типу -103ВП-20/8 У4 (Додаток 5), і графіка подачі в ремонт і випуску з ремонту компресорних установок типу 103ВП-20/8 У4 (Додаток 2), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Місце надання послуг - територія “Замовника», адреси зазначені в Додатку 5 до договору (п.1.3. договору).
Згідно п. 3.1 договору Сума цього договору визначається протоколом погодження вартості послуг з ремонту компресорних установок типу 103ВП-20/8 У4 (Додаток 3) та планової калькуляції на надання послуг з ремонту компресорних установок типу ЮЗВП-20/8 У4 (Додаток 4) і складає - 1 123 000,00 грн. (один мільйон сто двадцять три тисячі грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ 20% - 187 166,67 грн. ( сто вісімдесят сім тисяч сто шістдесят шість грн. 67 коп.). При наданні послуг з ремонту компресорних установок типу 103ВП-20/8 У4 зворотні матеріали повертаються “Замовнику» в повному обсязі.
В п. 4.1. договору сторони погодили, що форма розрахунків: безготівкова. Оплата за надані послуги здійснюються “Замовником» по факту наданих послуг, після підписання актів здачі-приймання наданих послуг та пред'явлення “Виконавцем» рахунку не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної. “Виконавець» має повідомити “Замовника» про реєстрацію податкової накладної не пізніше двох робочих днів з дати її реєстрації. Разом з актом здачі-приймання наданих послуг "Виконавець" надає “Замовнику» фактичні калькуляції на надані п ос лупі з розшифровками по статтям витрат (матеріальних витрат, трудомісткості послуг, заробітної плати та накладних витрат).
Згідно п.п. 6.1.1. п. 6 договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг в розмірі та строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 7.11 договору у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, “Виконавець» відшкодовує “Замовнику» суму податку на додану вартість, яка вказана у такій податковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок “Замовника»,- або в рахунок погашення кредиторської заборгованості “Замовника» перед “Виконавцем».
Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 30.12.2021, а в частині оплати- до повного виконання зобов'язань.
22.12.2021 сторонами підтверджено факт виконання ТОВ "ПНЕВМО-РЕСУРС" зобов'язань на суму 490000,00 грн, в тому числі 81666,67 грн ПДВ, що зафіксовано актом №5 від 22.12.2021 прийому-передачі наданих послуг.
22.12.2021 сторонами підтверджено факт виконання ТОВ "ПНЕВМО-РЕСУРС" зобов'язань на суму 334700,00 грн, в тому числі 55783,33 грн ПДВ, що зафіксовано актом №6 від 22.12.2021 прийому-передачі наданих послуг.
22.12.2021 сторонами підтверджено факт виконання ТОВ "ПНЕВМО-РЕСУРС" зобов'язань на суму 297000,00 грн, в тому числі 49500,00 грн ПДВ, що зафіксовано актом №8 від 22.12.2021 прийому-передачі наданих послуг.
Також, між сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023, 01 січня 2024, 01 січня 2025.
Позивач посилається на те, що ним подано на реєстрацію податкові накладні: №1 від 22.12.2021 на загальну суму 334 700,00 грн, у тому числі ПДВ 55 783,00 грн; №2 від 22.12.2021 на загальну суму 490 000,00 грн, у тому числі ПДВ 81 667,00 грн; №3 від 22.12.2021 на загальну суму 297 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 49 500,00 грн.
Втім, податкові накладні за договором було виставлено у січні 2022 та не було зареєстровано з незалежних від позивача причин. А також, у зв'язку з початком збройної агресії РФ реєстрація податкових накладних взагалі була зупинена, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПНЕВМО-РЕСУРС" неодноразово зверталося до відповідача з вимогою про оплату боргу, в тому числі частинами та без урахування суми ПДВ 186950,00 грн.
Претензій щодо якості наданих послуг, гарантійних зобов'язань по договору, тощо з моменту підписання акт приймання-передачі наданих послуг у грудні 2021 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Акціонерного товариства "Укрзалізниця" матеріали справи не містять.
10.04.2024 позивач ТОВ "ПНЕВМО-РЕСУРС" звернувся до відповідача із листом за вих. №1 від 09.04.2024 (№Н-227/33 від 10.04.2024) в якому вказав, що станом на 9 квітня 2024 року все ще відбуваються судові слухання і оскарженню блокування податкових накладних з боку ДПС. Оскільки всі роботи за вказаним в листі договорами були виконані у встановлений термін, просив керуючись п. 7.11 підписаних договорів сплатити існуючу заборгованість, за виконанні роботи згідно актів здачі - приймання наданих послуг за договорами за вирахуванням суми податку на додану вартість, до моменту коли відбудеться розблокування усіх податкових накладних.
17.04.2024 відповідач, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Акціонерного товариства "Укрзалізниця", надав відповідь листом за №НЗЕ-34/730 від 17.04.2024, в якому вказав, що відповідно до розділу 4 вказаних договорів сторони дійшли згоди про те, що оплата за надані послуги здійснюється замовником по факту їх надання після підписання актів здачі-приймання наданих послуг та пред'явлення виконавцем рахунку в строк не менше 45 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної, тому оплата здійснюється замовником при наявності податкової накладної, Отже, обов'язок відповідача здійснити оплату за надані послуги кореспондує із обов'язком позивача зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, з боку ТОВ “ПНЕВМО-РЕСУРС» триває оскарження в судовому порядку відповідних рішень Комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 28.01.2022: №3726575/44309432, №3726576/44309432, №3726577/44309432, №3726571/44309432, №3726572/44309432, №3726573/4309432, №3726574/44309432.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 934750,00 грн. основного боргу та 486 239,81 грн. - інфляційних втрат.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на нижче викладене.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За змістом ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Так, вище вказано, що між позивачем та відповідачем укладено договір №П/Т-211248/НЮ від 03.12.2021, який за своєю правової природою є договором підряду строком з 03.12.2021 до 31.12.2021.
Факт надання послуг позивачем на суму 1123000,00 грн, підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг №5 від 22.12.2021, №6 від 22.12.2021, №8 від 22.12.2021.
Обставинами вище встановлено та не заперечується сторонами факт надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору П/Т-211248/НЮ від 03.12.2021 виходячи із умов договору, даних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Посилання апелянта на те, що обов'язок з оплати у нього виникає з моменту реєстрації податкової накладної, не приймаються колегією суддів, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Положеннями ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно частини 4 та частини 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 889 ЦК України, за договором підряду замовник зобов'язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Таким чином, як вказано вище, роботи виконані виконавцем за відсутності заперечень, повинні бути оплачені замовником.
Відповідачем не надано доказів наявності заперечень щодо наданих позивачем послуг, акти здачі - приймання №5 від 22.12.2021 на суму 490000,00 грн, в тому числі 81666,67 грн ПДВ, №6 від 22.12.2021 на суму 334700,00 грн, в тому числі 55783,33 грн ПДВ, №8 від 22.12.2021 на суму 297000,00 грн, в тому числі 49500,00 грн ПДВ підписані замовником.
Отже, надання послуг виконавцем на суму 1123000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 187166,67 грн є прийнятими відповідачем.
За таких обставин, виконавець за спірним договором виконав свої зобов'язання та на свій ризик надав зі свого матеріалу та своїми засобами послуги з ремонту компресорних установок гіркових комплексів по господарству сигналізації та зв'язку.
Разом з цим, в п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюються “Замовником» по факту наданих послуг, після підписання актів здачі-приймання наданих послуг та пред'явлення “Виконавцем» рахунку не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної. “Виконавець» має повідомити “Замовника» про реєстрацію податкової накладної не пізніше двох робочих днів з дати її реєстрації.
У п. 7.11 договору сторони узгодили, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, “Виконавець» відшкодовує “Замовнику» суму податку на додану вартість, яка вказана у такій податковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок “Замовника»,- або в рахунок погашення кредиторської заборгованості “Замовника» перед “Виконавцем».
У листі від 09.04.2024 за вих. №1 позивачем було запропоновано відповідачу оплатити вартість наданих послуг без ПДВ у розмірі 934750,00 грн, що є відтворенням умови п. 7.11.
Відповідачем не заперечувалось, що поряд із відсутністю претензій щодо якості та кількості виконаних робіт, впродовж тривалого періоду (більш ніж 2 роки) ним не було сплачено вартості отриманих від позивача послуг. Вказане, на переконання відповідача, зумовлене невиконанням позивачем п.4.1. договору в частині проведення реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
З матеріалів справи слідує, що ТОВ “ПНЕВМО-РЕСУРС» подано на реєстрацію податкові накладні: №1 від 22.12.2021 на загальну суму 334 700,00 грн, у тому числі ПДВ 55 783,00 грн; №2 від 22.12.2021 на загальну суму 490 000,00 грн, у тому числі ПДВ 81 667,00 грн; №3 від 22.12.2021 на загальну суму 297 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 49 500,00 грн.
Податкові накладні: №1, №2, №3 які наявні в матеріалах справи, водночас, як, зазначається самим відповідачем у відповіді на лист позивача від 17.04.2024, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних міститься інформація про зупинення реєстрації вказаних позивачем податкових накладних 13.01.2024 та 14.01.2024.
Отже, за наведених сторонами обставин вбачається, що позивачем в установлений податковим законодавством строк було здійснено дії з реєстрації податкових накладних, водночас в подальшому їх реєстрація була зупинена за рішенням контролюючого органу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку обмеження заявника у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів виконання позивачем в повному обсязі п.4.1. Договору в частині проведення реєстрації податкової накладної фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України право на судовий захист гарантується кожному.
Тривала неможливість реалізації права на отримання оплати за договором підряду, зумовлена зупиненням реєстрації податкової накладної на понад два роки, фактично позбавляє позивача можливості отримати винагороду за виконане зобов'язання та унеможливлює ефективний судовий захист його законних прав відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (Кечко проти України, заява №63134/00), суди повинні забезпечувати ефективний доступ до правосуддя, навіть якщо позивач стикається з процедурними перешкодами, які не залежали від його волі.
Апелянт посилається на те, що п. 7.11 договору передбачає, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу суму ПДВ.
Водночас, судова колегія у розумінні наведеного пункту договору зазначає, що відповідач не зазнає будь-яких фінансових втрат у частині ПДВ навіть за умови зупинення реєстрації накладної.
Факт виконання робіт та підписання акту прийому-передачі створює основне зобов'язання відповідача оплатити послуги, натомість відшкодування ПДВ за п. 7.11 договору є окремим податковим правовідношенням, яке не впливає на виконання цього зобов'язання. При цьому позивач в листі від 09.04.2024 запропоновав відповідачу не сплачувати ПДВ, тому вказане заперечення є безпідставним.
В даному випадку, беручи до уваги погодження сторонами строку дії договору в частині виконання зобов'язань, а саме до їх повного виконання, позивачем обрано єдиний належний та ефективний спосіб захисту, що спростовує доводи апелянта про те, що належним способом захисту у даних правовідносинах може бути відшкодування збитків чи застосування договірних санкцій, а не стягнення заборгованості.
Суд, оцінюючи умови договору, має забезпечити баланс між свободою договору і гарантією судового захисту, зокрема права на оплату фактично виконаних зобов'язань.
Стаття 3 ЦК України закріплює принципи розумності та справедливості у регулюванні цивільних правовідносин.
Разом із цим, суд зобов'язаний забезпечити, щоб умови договору не використовувалися недобросовісно, з метою ухилення від виконання зобов'язань іншою стороною.
Частина 1 статті 42 ЦК України визначає, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик. Однак цей ризик не означає, що сторона має позбавлятися права на оплату за фактично виконані зобов'язання, якщо інша сторона отримала вигоду.
Свобода договору, гарантована статтею 6 ЦК України, не може бути використана для звуження прав виконавця на отримання оплати за фактично виконані роботи, підтверджені належними доказами. Умови договору, які обумовлюють оплату після виконання процедурних вимог, таких як реєстрація податкової накладної, не можуть позбавити сторону права на отримання винагороди, якщо такі вимоги не були виконані через незалежні від виконавця причини.
Натомість, попри здійснення позивачем реєстрації податкових накладних у встановлений строк та зупинення її реєстрації рішенням контролюючого органу, відповідачем не спростовано виникнення відповідних обставин з незалежних від позивача причин та не доведено умисного здійснення підрядником відповідних дій.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Так, із матеріалів справи убачається, що укладений між сторонами договір діяв до 31.12.2021 та на більший термін не продовжувався.
Водночас, поняття “строк виконання зобов'язання», “термін виконання зобов'язання» визначені у ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ст. 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 та від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань та після закінчення строку дії укладеного між сторонами у справі договору невиконане договірне зобов'язання не припиняється, зокрема відповідач має оплатити надані позивачем послуги, що підтверджується актами прийому передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що оскільки відповідачем обов'язок з оплати отриманих послуг не виконано, то позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором №П/Ш-211248/НЮ від 03.12.2021 без врахування ПДВ у розмірі 934750,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що у даному випадку позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу 934 750,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (земельний спір щодо рішень органів місцевого самоврядування) та від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 (іпотечні правовідносини між НБУ, КБ “Приватбанк» та іпотекодавцем) не є подібними до правовідносин у справі №917/382/25, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 486 239,81 грн за період з 2022 року по лютий 2025 року, судова колегія зазначає на таке.
У розумінні положень ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Ця норма є імперативною, тобто застосовується незалежно від того, чи вказано її у договорі. Таким чином, кредитор має право вимагати стягнення інфляційних втрат навіть за відсутності відповідної умови в договорі.
Нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Разом з цим, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником-грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
При цьому інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №924/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Здійснивши перерахування інфляційних втрат нарахованих та заявлених до стягнення позивачем за допомогою калькулятору “ЛІГА», судова колегія зазначає, що сума інфляційних нарахована вірно та позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 486 239,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права. у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі № 922/1021/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1021/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.09.2025.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов