ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 вересня 2025 року Справа № 902/716/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
відповідач - Воловідський І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Приватного підприємства "Вінтехпостач" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25 (суддя Виноградський О.Є.)
за позовом: Приватного підприємства "Вінтехпостач"
до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 1264311,76 грн
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 закрито провадження у справі № 902/716/25. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судові витрати, понесені Приватним підприємством "Вінтехпостач" в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ПП "Вінтехпостач" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ПП "Вінтехпостач" просить cкасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 про закриття провадження у справі №902/716/25 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судових витрат, понесених Приватним підприємством "Вінтехпостач" в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн. та постановити нову ухвалу, якою повернути судовий збір ПП "Вінтехпостач" в сумі 18 964,68 грн.
Також не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 про закриття провадження у справі № 902/716/25 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судових витрат, понесених в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн. -скасувати. Постановити нову ухвалу, якою повернути Приватному підприємству "Вінтехпостач" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 18 964,68 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 68 копійок) сплаченого за подання позову у даній справі.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 було витребувано матеріали справи. 17.07.2025 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вінтехпостач" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25.
Також ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25. Об'єднано апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вінтехпостач" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25 у одне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних cкарг призначено на 16.09.2025 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
09.09.25 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/716/25 задоволено.
15.09.25 через підсистему "Електронний Суд" від позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Також позивач зазначив, що вимоги, які викладені у апеляційній скарзі він підтримує повністю.
16.09.25 у судове засідання з'явився представник відповідача, який надав свої пояснення з приводу апеляційних скарг та оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
29.05.2025 Приватне підприємство "Вінтехпостач" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 264 311,76 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору поставки №14 від 12.01.2024 року: а саме через неналежне виконання ДП "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" своїх договірних зобов'язань перед ПП "Вінтехпостач".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.06.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/716/25. Підготовче засідання у справі призначено на 02.07.25 об 12:00 год.
30.06.25 через підсистему "Електронний Суд" від позивача до місцевого господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі та про повернення судового збору з Державного бюджету України 18 964, 68 грн у зв'язку зі сплатою відповідачем усієї суми заборгованості, яка була предметом спору у даній справі.
Також 01.07.25 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача до місцевого господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі та про повернення судового збору позивачу з Державного бюджету України в розмірі 18 963, 68 грн. Також до заяви долучено платіжну інструкцію № 939 від 26.06.2025 про сплату 1 264 355, 12 грн позивачем для відповідача, які є предметом спору у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 закрито провадження у справі № 902/716/25. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судові витрати, понесені Приватним підприємством "Вінтехпостач" в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ПП "Вінтехпостач" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ПП "Вінтехпостач" просить cкасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 про закриття провадження у справі № 902/716/25 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судових витрат, понесених Приватним підприємством "Вінтехпостач" в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн. та постановити нову ухвалу, якою повернути судовий збір ПП "Вінтехпостач" в сумі 18 964,68 грн.
Також не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 про закриття провадження у справі № 902/716/25 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" судових витрат, понесених в частині сплати судового збору в розмірі 15 171,74 грн. -скасувати. Постановити нову ухвалу, якою повернути Приватному підприємству "Вінтехпостач" з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 18 964,68 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 68 копійок) сплаченого за подання позову у даній справі.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що апелянт надіслав позовну заяву до місцевого господарського суду в електронній формі та сплатив судовий збір у більшому розмірі (18 964, 67 грн) аніж встановлено законом (15 171, 74 грн), а отже 3 792, 93 грн повинно бути повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 171, 74 грн - частини сплаченого судового збору з огляду на таке.
Так, у постанові Верховного Суду у справі № 910/1157/24 від 30.01.2025 висвітлено наступну правову позицію:
"Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Так, судами попередніх інстанцій у справі № 910/1157/24 встановлено, що позивач за первісним позовом звернувся з позовом про стягнення 2 052 562,00 грн основного боргу, а також просив стягнути з відповідача 34 764,67 грн 3% річних та 31 151, 71 грн втрат від інфляції.
Відповідачем після звернення з цим позовом частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 50 000,00 грн, у зв'язку з чим судом першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн заборгованості було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено таку правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
Такий висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" послідовно підтримується Верховним Судом (постанови від 21.09.2022 у справі № 910/11011/21, від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22).
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача стосовно безпідставного стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, нарахованого виходячи із суми основного боргу (50 000,00 грн), в частині якого було закрито провадження у справі, та покладення судового збору незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведений припис Господарського процесуального кодексу України застосований бути не може.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору в частині майнових вимог, провадження за якими було закрито".
Як убачається з матеріалів справи предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 1 264 311, 76 грн, а сплата судового збору за подання майнової вимоги із урахуванням застосування пониженого коефіцієнту 0.8 становить 15 171, 74 грн. Водночас як убачається з матеріалів справи відповідачем сплачено повністю суму заборгованості, яка є предметом спору у даній справі. Таким чином 15 171, 74 грн судового збору повино бути повернуто позивачу за його клопотанням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Отже, сплачена сума судового збору за подання позовної заяви в справі № 902/716/25 повинна бути розподілена наступним чином:
- 3 792, 93 грн сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності його клопотання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір";
- 15 171, 74 грн сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності його клопотання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
У той же час колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містить клопотання позивача про повернення йому усієї суми судового збору з Державного бюджету України, а саме 18 964, 68 грн (том 1, а.с. 199 на звороті).
Із огляду на зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянтів з підстав, які викладені у мотивувальній частині даної постанови, адже суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про судовий збір" та не врахував правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/1157/24 від 30.01.2025, що як наслідок призвело до ухвалення неправильного судового рішення в частині розподілу судових витрат у даній справі.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах обґрунтованими, а тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги є підставою для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Приватного підприємства "Вінтехпостач" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25 задоволити.
2. Cкасувати пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі № 902/716/25 та викласти його у наступній редакції:
"Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Вінтехпостач" (місцезнаходження: вул. Лук'яна Левка буд 10А, м. Вінниця, Вінницькій район, Вінницька область, 21011, ідентифікаційний код юридичної особи: 34848825) судові витрати, понесені Приватним підприємством "Вінтехпостач" в частині сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 18 964, 68 грн".
3. У решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі №902/716/25 залишити без змін.
4. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
6. Справу №902/716/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "17" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.