вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" вересня 2025 р. Справа№ 910/1876/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025
у справі № 910/1876/25 (суддя К.В. Полякова)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
про стягнення 24 583,13 грн, -
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 24583,13 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
13.03.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, в якій позивач також просив стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/1876/25 заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про закриття провадження у справі задоволено частково. Провадження у справі №910/1876/25 закрито. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія «УСГ» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений за платіжною інструкцією від 17.02.2025 №6064. В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та встановленими судом обставинами відсутності предмету спору у зв'язку з перерахуванням МТСБУ у рахунок виконання відповідачем спірного зобов'язання на розрахунковий рахунок позивача 24 583,13 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.03.2025. Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції повернув позивачу сплачену ним суму судового збору.
Відмовляючи у покладенні судових витрат позивача на правничу допомогу суд виходив з норм ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, та встановлених судом обставин звернення позивача до суду про стягнення страхового відшкодування без урахування факту переходу обов'язку з його виплати від відповідача до МТСБУ, та, дотримання відповідачем вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Судом також відхилено посилання позивача на ч.3 ст. 130 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині покладення витрат на правничу допомогу на позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Товариство зауважує на невідповідності обставинам справи висновку суду першої інстанції про нездійснення позивачем заходів щодо досудового врегулювання спору та незвернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Однак, у матеріалах справи є заява на виплату страхового відшкодування № 52611 від 07.11.2024, яку відповідачем було отримано 11.11.2024, про що позивачем наголошувалось у позовній заяві та не заперечувалось відповідачем.
Не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що з 31.12.2024 відповідач позбавлений можливості здійснювати розрахунки за своїми зобов'язаннями, оскільки 21.07.2025 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 в аналогічній справі № 910/3269/25 відповідач здійснив оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн зі свого рахунку, копія платіжної інструкції долучена позивачем до апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції суперечать висновкам, викладеним Північним апеляційним господарським судом у постанові від 23.06.2025 в аналогічній справі №910/3269/25. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи №910/3269/25 апеляційну скаргу позивача було задоволено та стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, позивач наполягає на врахуванні позиції колегії суддів, викладеній у згаданій постанові апеляційного суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/1876/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/1876/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.09.2025. Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1876/25.
03.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Зауважує, що оскільки з 31.12.2024 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було позбавлено права та фізичної можливості здійснювати будь-які видаткові операції (в тому числі виплати страхових відшкодувань), то виконання зобов'язань ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» перед ПрАТ «УСГ» було неможливим в силу рішення Національного банку України №460-рш від 31.12.2024 року щодо заборони проведення будь-яких видаткових операцій за рахунками ТДВ «СГ «ОБЕРІГ». Отже, у цій частині висновок суду першої інстанції є мотивованим, а доводи апелянта цих висновків не спростовують.
Відповідач зауважує, що припинення членства ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» в МТСБУ відбулося 03.01.2025, тобто уже після набрання чинності та введення в дію нового Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому саме його норми мають застосовуватись до спірних правовідносин сторін.
Вважає безпідставним застосування ч.3 ст. 130 ГПК України при розподілі судових витрат, оскільки позивач не підтримує своїх вимог не у зв'язку із задоволенням їх з боку відповідача, а у зв'язку із задоволенням їх третьою особою - МТСБУ.
В судове засідання сторони своїх уповноважених представників не направили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду апеляційної інстанції від 18.08.2025 до електронних кабінетів учасників справи.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів ухвалила за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, від яких не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень про поважність причин неявки у судове засідання.
11.09.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається з доводів апеляційної скарги, Товариство оскаржує ухвалу суду про закриття провадження у справі виключно в частині відмови суду у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування відповідачем 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на норму ч. 1 ст. 269 ГПК України перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється у межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить з того, що предметом спору є стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» страхового відшкодування у розмірі 24 583,13 грн.
При цьому, станом на момент ДТП, а також на дату направлення позивачем заяви про виплату страхового відшкодування (07.11.2024) відповідачу, правовідносини сторін регулювалися положеннями чинного на той час Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV, згідно пункту 36.2 статті 36 якого страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Отже, відповідач був зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання від позивача заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Заява про страхове відшкодування №52611 від 07.11.2024 була направлена позивачем відповідачу та отримана ним 11.11.2024, відповідно до 09.02.2025 (включно) такий обов'язок відповідач повинен був виконати.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Правління Національного банку України від 31.12.2024 «Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування, зокрема анульовано Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код за ЄДР 39433769, місцезнаходження: Україна, 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14) ліцензію на здійснення діяльності із страхування; вирішено звернутися до господарського суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг». Також, установлено заборону на будь - які видаткові операції за рахунками Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг».
Отже, з 31.12.2024 відповідач позбавлений можливості здійснювати розрахунки за своїми зобов'язаннями.
Колегія суддів зауважує, що висновки суду першої інстанції у цій частині підтверджуються матеріалами справи та не були спростовані апелянтом у встановленому законом порядку.
Подана позивачем копія платіжної інструкції про перерахування 21.07.2025 відповідачем на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 в аналогічній справі № 910/3269/25 оплати витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн зі свого рахунку не спростовує неможливість виконання відповідачем з 31.12.2024 зобов'язань за страховими договорами.
Матеріалами справи також підтверджується, що 03.01.2025 на Загальних зборах Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) прийнято рішення про виключення ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з членів МТСБУ та погоджено механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за чинними полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро.
23.01.2025 Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про прийняття рішення про ліквідацію Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», за результатами чого ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
20.06.2024 набув чинності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX та введений в дію з 01.01.2025.
Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування із страховиком, який на дату подання заяви про регламентну виплату не мав права здійснювати обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності у зв'язку з припиненням членства в МТСБУ, і такий страховик (його правонаступник) із закінченням строку, визначеного цим Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати, не прийняв відповідного рішення або прийняв рішення про здійснення страхової виплати, але не здійснив її, а також у разі відкриття провадження у справі про банкрутство такого страховика чи ліквідації такого страховика - для виконання його зобов'язань за внутрішніми договорами страхування (пункт 4).
Отже, як на момент спливу строку (в межах 90 днів з моменту отримання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування), так і на момент подання позовної заяви у даній справі (17.02.2025) обов'язок з виплати страхового відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ.
Відповідно відповідачем не було порушено вимоги п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, в частині нездійснення страхового відшкодування на користь позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що правовідносини у даній справі повинні бути врегульовані на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 року зі змінами, який діяв на момент їх виникнення, оскільки суд здійснює оцінку заявленим вимогам та застосовує норми законодавства чинного саме на момент вирішення спору.
З огляду на те, що на момент, як пред'явлення позову у даній справі, так і на момент постановлення оскаржуваної ухвали, набрав чинності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, підстави для незастосування його положень, зокрема, і в частині того, що МТСБУ здійснює регламентну виплату замість страховика на умовах передбачених частиною 1 ст. 43 цього Закону, відсутні.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не було порушено вимоги п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, оскільки на момент спливу строку на виплату страхового відшкодування, обов'язок з виплати страхового відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ.
Таким чином, позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування, без урахування факту переходу обов'язку з його виплати від відповідача до МТСБУ, та, при цьому, відповідачем не порушено вимоги статті 36 вищезазначеного Закону.
У подальшому, позивач звернувся із заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме, МТСБУ здійснило регламенту виплату у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX.
Оскільки позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування без урахування факту переходу обов'язку з його виплати від відповідача до МТСБУ, та, при цьому, відповідачем не порушено вимоги статті 36 вищезазначеного Закону, враховуючи, що позивачем самостійно ініційовано судове провадження з вимогами до неналежного відповідача, а також заявлено про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що саме МТСБУ, а не відповідач виконав відповідні страхові зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу на відповідача.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення (ухвалу) без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, оскільки доводи Товариства не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Колегія суддів також відхиляє посилання позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі №910/3269/25, оскільки нормами чинного процесуального законодавства не передбачено обов'язковості врахування судом під час розгляду спору постанов апеляційних судів.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта про необхідність застосування судом ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Так, цією нормою встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тобто, норма застосовується виключно у зв'язку зі зверненням позивача до суду із заявою про відмову від позову, або ж, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач неправильно визначив відповідача у справі, а закриття провадження здійснено з огляду на сплату страхового зобов'язання МТСБУ, а не відповідачем. Встановлене виключає застосування ч. 3 ст. 130 ГПК України, про що слушно зауважено судом першої інстанції.
Водночас, доводи апелянта про невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про нездійснення позивачем заходів щодо досудового врегулювання спору та незвернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування хоча і підтвердились під час апеляційного перегляду спору, однак, не вплинули на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ».
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/1876/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/1876/25 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/1876/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.09.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська