вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2025 р. Справа№ 918/430/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 (повний текст складено та підписано 03.03.2025)
у справі №918/430/23 (суддя Головіна К.І.)
за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави
до Рівненської обласної ради (відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (відповідач-2)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради
про визнання недійсним електронного аукціону, договору, зобов'язання повернути нерухоме майно,-
Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної ради (далі - Рада, відповіда-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" (далі - ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", відповідач-2) про:
- визнання недійсним електронного аукціону за лотом "майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (майно Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради, щодо якого прийнято рішення про реорганізацію"), який відбувся 27.12.2021, оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації від 26.01.2022, укладеного між Радою та ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", за яким передано майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (далі - КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр"), розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а;
- зобов'язання ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" повернути Раді нерухоме майно, розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, Рівненська область, вул. Залізничників, 1-а.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради (далі - КП "Страшівська туберкульозна лікарня") є діяльність лікарняних закладів; вказане Підприємство є об'єктом соціально-культурного призначення, а тому його майно не могло бути відчужене без збереження профілю діяльності, шляхом продажу на аукціоні без умов. Стверджує, що приватизація спірного майна відбулася із порушенням ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та, що наявні обставини для визнання недійсними оспорюваних аукціону, договору та повернення спірного майна Раді.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2024 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
У підготовчому провадженні учасники справи надали суду заяви по суті позову, у яких виклали власні доводи стосовно позовних вимог прокурора з урахуванням вказівок Верховного Суду, зазначених ним у постанові від 03.09.2024 у даній справі.
Відповідач-1 (Рівненська обласна рада) у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених прокурором вимог, вказав, що радою не приймалось рішення про приватизацію комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" як єдиного майнового комплексу, при цьому передане відповідачу-2 нерухоме майно є окремим майном у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а не об'єктом соціально-культурного призначення. Крім того відповідач-1 заявив про сплив строку позовної давності на звернення прокурора до суду з даним позовом.
Відповідач-2 (ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд») у своєму відзиві позов також не визнав, зазначив, що за результатами приватизації було відчужене окреме майно підприємства, що ліквідується за рішенням органу, уповноваженого управляти комунальним майном, про що свідчить реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня", відмова у видачі цьому підприємству ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, невідповідність спірних об'єктів нерухомого майна встановленим вимогам для надання медичної допомоги населенню. Також відповідач-2 подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог прокурора, заявлених у цьому позові.
Прокурор у відповідях на відзиви відповідачів наголосив на тому, що згідно з рішенням Ради відбулася саме реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня", а не його ліквідація, при цьому об'єкти охорони здоров'я можуть бути приватизовані лише з умовою збереження профілю їх діяльності, і такий профіль у КП "Страшівська туберкульозна лікарня" не змінювався, а спірне нерухоме майно до приватизації використовувалось саме для надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.
Третя особа під час нового розгляду справи пояснень по суті позову суду не надала, під час першого розгляду справи подала письмові пояснення, в яких зазначила, що КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» не використовувало відчужене майно, що розташоване за адресою: вул. Залізничників, 1А, селище Страшеве, Сарненський район, Рівненська область, для надання медичних послуг.
Судом також було замінено третю особу на стороні відповідачів з КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради на КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради на підставі ст. 52 ГПК України відповідно до рішення Рівненської обласної ради № 887 від 26.04.2024 «Про перейменування Комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №918/430/23 відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор 21.03.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури судові витрати.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Безпідставними є висновки суду про те, що спірне майно є окремим майном, а не об'єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров'я).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради відноситься до лікувальних закладів, основним видом діяльності якого визначено діяльність лікарняних закладів (86.10).
КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради відноситься до об'єктів соціально-культурного призначення, тому приватизація спірного майна можлива була виключно за умови збереження профілю діяльності.
Законодавець встановив імперативну заборону на приватизацію державних та комунальних закладів охорони здоров'я, а також можливість приватизації лікувальних закладів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, виключно з умовою збереження профілю діяльності.
Поза увагою суду першої інстанцій залишено той факт, що приватизація майна відбулася з порушенням вимог ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки спірні об'єкти соціально-культурного призначення не могли бути відчужені органом місцевого самоврядування без збереження профілю, шляхом продажу на аукціоні без умов.
У зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» при приватизації спірного майна, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури у травні 2023 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним електронного аукціону, договору купівлі-продажу, зобов'язання повернення нерухомого майна.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №918/430/23, справу призначено до розгляду на 19.05.2025.
11.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.04.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача-1 подано клопотання про долучення відзиву Рівненської обласної ради на апеляційну скаргу до матеріалів справи.
11.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.04.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача-2 подано відзив на апеляційну скаргу.
11.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.04.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача-2 подано клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №918/430/23.
17.04.2025 до канцелярії суду прокурором подано відповідь на відзиви на апеляційну скаргу.
21.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.04.2025) через підсистему «Електронний суд» прокурором подані додаткові пояснення у справі.
Через підсистему «Електронний суд» 06.05.2025 представником відповідача-1 подано заяву про долучення додаткових письмових пояснень Рівненської обласної ради до матеріалів справи, 09.05.2025 представником відповідача-1 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, 15.05.2025 прокурором подані додаткові пояснення у справі.
В судовому засіданні 19.05.2025 у справі оголошено перерву на 16.06.2025 з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи неявку представника третьої особи.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.06.2025 прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, представники відповідачів-1 та 2 заперечували доводи прокурора, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 16.06.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 16.06.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 17.03.2020 Рада прийняла рішення № 1633 "Про реорганізацію КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом приєднання до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр".
Наявним у матеріалах справи передавальним актом, затвердженим рішенням Ради від 05.06.2020 № 1708, підтверджується передання основних засобів та матеріальних цінностей КП "Страшівська туберкульозна лікарня" - КП "Рівненський обласний фтизіопульмологічний медичний центр" (а. с. 37-38, т. 2).
27.07.2021 КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" надіслало на адресу Ради листа № 847, у якому, серед іншого, зазначило про те, що "Страшівська туберкульозна лікарня" впродовж тривалого часу не функціонує, а використання лікарні у межах діяльності "Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру" неможливе через дію ліцензійних умов Національної служби здоров'я України. З метою розширення переліку медичних послуг, які може надавати КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та зменшення витрат на збереження відповідного майна, Підприємство просило розглянути можливість реалізації спірного майна та спрямувати кошти від його реалізації на вказані потреби Підприємства.
12.11.2021 Рада прийняла рішення № 365 "Про внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації" та рішення № 366 "Про приватизацію (відчуження) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а".
Так, рішенням № 366 вирішено здійснити приватизацію (відчуження) спірного майна КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом продажу на аукціоні без умов.
Аукціон було визнано таким, що не відбувся та вирішено здійснити продаж спірного майна ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" шляхом викупу, що вбачається із протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-12-04-000002-1.
26.01.2022 між Радою (продавець) та ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта приватизації, за умовам якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю, який є переможцем вказаного електронного аукціону, об'єкт приватизації - майно, яке обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1 а, а саме будівлі: адмінкорпусу, загальною площею 128,3 кв. м; поліклініки, загальною площею 282 кв. м; дизельної (бензосховище), загальною площею 17,8 кв. м; моргу, загальною площею 22,1 кв. м; пекарні, загальною площею 19,6 кв. м; лікувального корпус № 1, загальною площею 835,6 кв. м; насосної, загальною площею 3,1 кв. м; лікувального корпусу № 2, загальною площею 584,9 кв. м; діагностичного корпусу, загальною площею 28,4 кв. м; котельні з гаражем, загальною площею 170,9 кв. м; пральні, загальною площею 124,4 кв. м; овочесховище, загальною площею 104,6 кв. м; будинку електрики; туалетів; хлівів туб диспансерних; огорожів з сітки; гаражів тублікарні; житлових будинків № 1, загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м та житлових будинків № 2, загальною площею 64,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м.
Наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом вже перевірялося судами вищих інстанцій у даній справі, а тому вказане питання у цій справі повторно не досліджується.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав у своїй постанові від 03.09.2024 на встановлення обставин щодо належності спірного майна до об'єктів соціально-культурного призначення та можливості його відчуження органом місцевого самоврядування без збереження профілю відповідно до особливого порядку приватизації, передбаченого вимогами Закону України «Про приватизацію».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного прокурором в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України "Про культуру" (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим визначає Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 цього Закону приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями; аукціоном - це спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну; аукціон без умов є способом продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну без додаткових умов продажу об'єкта приватизації; викуп - це спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю; єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
У ст. 2 вказаного Закону законодавець визначив, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ст. 4 вказаного Закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації.
До об'єктів малої приватизації належать: 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об'єктів великої приватизації; 2) окреме майно.
Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації; 3) об'єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об'єкти; 4) об'єкти соціально-культурного призначення.
До об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств; 5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об'єктів великої приватизації; 6) інші об'єкти, що не належать до об'єктів великої приватизації.
Порядок продажу об'єктів малої приватизації регулює ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Так, за ч. ч. 1, 4 цієї статті об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Для продажу об'єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування. Об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Частиною 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майно зазначаються, зокрема, дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.
Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей закон не ставився під сумнів, зокрема шляхом його невиконання, а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.
Здійснюючи аналіз норм вказаного Закону, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 911/1385/21, зазначив, що зміст ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" додатково встановлює вимоги щодо приватизації об'єктів соціально-культурного призначення. Зокрема, у вказаній нормі встановлено можливість приватизації таких об'єктів з умовою збереження профілю діяльності. А у постанові від 09.11.2021 у справі № 908/3182/20 Верховний Суд виснував, що поняття "збереження профілю діяльності об'єкта приватизації" та "забезпечення функціонування об'єкта приватизації" не є тотожнім. Так, поняття "збереження профілю діяльності об'єкта приватизації" - це пасивний обов'язок покупця об'єкта приватизації зберігати профіль його діяльності, залишати без змін (не змінювати) виробничий статус, цільове призначення та вид діяльності, за яким експлуатувався об'єкт приватизації до моменту його приватизації, що полягає в утриманні покупця від вчинення активних дій спрямованих на зміну профілю діяльності об'єкта; поняття "забезпечення функціонування об'єкта приватизації" - це активний обов'язок покупця об'єкта приватизації, який повинен забезпечити виконання об'єктом приватизації своїх функцій, обов'язок розпочати діяльність об'єкта приватизації.
Отже, об'єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об'єкти охорони здоров'я, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності (за виключенням об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають у аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених ст. 15 вказаного Закону).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з наступного.
В даному випадку об'єктом продажу виступило не майно закладу охорони здоров'я, а окремо визначене майно, оскільки це майно не складало єдиний майновий комплекс комунального підприємства.
Рішенням Ради № 1633 від 17.03.2020, і передавальним актом підтверджується факт передачі на баланс КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" окремо визначеного майна - основних засобів та матеріальних цінностей реорганізованої особи, у тому числі земельної ділянки - на умовах постійного користування, що існувало як таке окреме майно ще у період до виникнення спірних правовідносин, тобто до приватизації та укладення спірного договору.
Про статус окремого майна спірного об'єкта приватизації свідчать також прийняті Радою рішення № 365 та № 366 від 21.11.2021, якими було доповнено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад, що підлягають приватизації, шляхом їх продажу на аукціоні без умов, а саме: будівель та споруд, балансоутримувачем якого є КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр». При цьому вказане майно не визначалося як цілісний майновий комплекс КП "Страшівська туберкульозна лікарня" чи заклад охорони здоров'я.
Зазначені обставини, за висновками суду першої інстанції, свідчать про правову природу спірного майна, яке є окремими об'єктами нерухомого майна та не відноситься до об'єктів соціально-культурного призначення, також підтверджуються відомостями щодо цього майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеними в подальшому на підставі оспорюваного договору.
З довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №№ 317441269, 317692664 вбачається, що придбане на аукціоні майно КП "Страшівська туберкульозна лікарня" не є єдиним об'єктом нерухомості, оскільки складається з окремих будівель.
Поряд з цим встановлено, що майно, стосовно якого було прийнято рішення про приватизацію, КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради (правонаступник КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради) не використовувалося у своїй діяльності для надання медичних послуг населенню.
Указане підтверджується листом КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради від 27.07.2021 № 847 (направлений до початку процедури приватизації), в якому підприємство проінформувало обласну раду, що Страшівська туберкульозна лікарня впродовж тривалого часу не функціонує, а її використання як медичного закладу у межах діяльності Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру неможливе в силу дії ліцензійних умов Національної служби здоров'я України; змушене щомісячно здійснювати додаткові витрати на оплату праці працівників, які задіяні в охороні майна.
З Переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про відмову в отриманні ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1532 від 01.07.2019, вбачається, що КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради було відмовлено у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики у зв'язку з невідповідністю заявника згідно з поданими документами Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики, а саме: в пункті 7 відомостей про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня рекомендовано узгодити загальну площу з площею наявних приміщень, крім того, наявні приміщення незаявлених спеціальностей; пункт 9 складений з порушенням вимог пункту 24 Ліцензійних умов (рекомендовано кваліфікацію та посади професіоналів з вищою немедичною освітою привести у відповідність до вимог наказу МОЗ України від 12.08.2009 №588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 895/16911).
Судом також було відхилено доводи прокурора про віднесення спірного нерухомого майна до закладів охорони здоров'я, яким надавалися медичні послуги у 2019 та 2020 роках, як і твердження прокурора про те, що реорганізація КП «Страшівська туберкульозна лікарня» здійснювалася з метою безперебійної роботи закладу охорони здоров'я, з посиланням на непідтверджені належними доказами, що також не узгоджуються зробленими з висновками суду та встановленими у справі обставинами.
Судом було зазначено, що після проведення аукціону 27.12.2021 та укладення договору купівлі-продажу від 26.01.2022 представниками Ради та ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" був складений акт обстеження об'єкта приватизації від 27.01.2022, з якого вбачається, що будівлі перебували в аварійному стані. Указаний акт суд вважає належним доказом фактичного стану та правового статусу об'єкта приватизації на момент його передачі, оскільки кардинальні зміни його не могли відбутися за період з грудня 2021 по січень 2022 року.
Крім того відповідно до листа КП «Рівненська обласна інфекційна лікарня» № 552 від 07.10.2024 після затвердження передавального акта КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, додаткові угоди на оплату тепло-, водо- та електропостачання за юридичною адресою: вул. Залізничників, 1А, селища Страшеве, Сарненського району, Рівненської області, не укладались, оплата за спожиті послуги за зазначеною адресою не проводилась.
За висновками суду першої інстанції, наведеними доказами підтверджується статус об'єкту приватизації як окремого майна та спростовуються доводи прокурора про те, що на час спірних відносин цей об'єкт був закладом охорони здоров'я та мав матеріальну і технічну можливість забезпечувати надання медичної допомоги.
З огляду на викладене було відхилено посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.11.2021 у справі № 908/3182/20 щодо різниці в поняттях "збереження профілю діяльності об'єкта приватизації" та "забезпечення функціонування об'єкта приватизації", оскільки предметом розгляду тієї справи була правомірність приватизації об'єкта соціально-культурного призначення (бази відпочинку), на відміну від предмету розгляду даної справи (приватизація окремого майна).
Судом також були відхилені доводи відповідача-2 в тій частині, що об'єктом приватизації в даному випадку виступило окреме майно у вигляді майна підприємства, що ліквідується за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за рішенням Рівненської обласної ради № 1633 від 17.03.2020 відбулася саме реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом його приєднання до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", а не його ліквідація.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про порушення відповідачами вимог п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у спірних правовідносинах є необґрунтованими, відтак, позовні вимоги про визнання недійсним електронного аукціону за лотом "майно, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради, що відбувся 27.12.2021 та був оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1, задоволенню не підлягають.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним електронного аукціону, то у похідних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації від 26.01.2022, укладеного відповідачами, та зобов'язання ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» повернути нерухоме майно за цим договором також було відмовлено.
Беручи до уваги висновок суду про те, що прокурором не доведено факту порушення інтересів держави, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, про що було заявлено відповідачами.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що спірні об'єкти нерухомого майна не є об'єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров'я), а є окремими об'єктами нерухомого майна, які не складали єдиний майновий комплекс комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» та відповідно до п.2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відносяться до об'єктів малої приватизації і підлягають приватизації без умов збереження профілю їх діяльності.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що комунальне підприємство «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради було реорганізовано шляхом його приєднання до комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр», а не ліквідовано.
Водночас, суд дійшов помилкових висновків про те, що оскільки рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2020 № 1633 та передавальним актом на баланс КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» передано окремо визначені об'єкти нерухомого майна, які в подальшому на підставі рішень облради від 21.11.2021 №365, 366, відчужено не як цілісний майновий комплекс КП «Страшівська туберкульозна лікарня», а тому спірне майно не відноситься до об'єктів соціально-культурного призначення (не є закладом охорони здоров'я ).
Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється відповідно до вимог Закону № 2269-VIII органами місцевого самоврядування з чітким дотриманням передбаченої ним процедури.
Статтею 5 Закону № 2269-VIII визначено, що до об'єктів малої приватизації належать, зокрема: об'єкти соціально-культурного призначення, а саме: об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств.
Згідно положень ч. 4 ст. 15 Закону № 2269-VIII, об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності.
Як зазначає прокурор, 03.02.2020 управління охорони здоров'я Рівненської ОДА звернулося до голови адміністрації щодо ініціювання питання про винесення на розгляд чергової сесії Рівненської обласної ради проекту рішення «Про реорганізацію комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради».
В якості обгрунтування необхідності прийняття такого рішення, управлінням зазначено наступне.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №248-р «Про затверджену стратегію забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезисцентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації» прийнято Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню.
Стратегією передбачено запустити комплексну структурну реформу протитуберкульозних закладів, які можуть брати участь у програмі медичних гарантій. Вказана стратегія передбачає надання вчасної якісної допомоги тим верствам населення, які в силу обставин не підписали декларацію з лікарем.
Для протитуберкульозної допомоги громадян планується запровадження мережі регіональних фтизіопульмонологічних медичних центрів.
Більше того, управлінням охорони здоров'я Рівненської ОДА вказано, що необхідність прийняття Рівненською обласною радою рішення про реорганізацію комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради в першу чергу викликана потребою в покращенні матеріальної бази вказаного закладу охорони здоров'я.
Метою і завданням прийняття даного, управлінням окреслено - забезпечення безперебійної роботи закладу охорони здоров'я.
У подальшому, Рівненська ОДА звернулася до Рівненської обласної ради з вказаного питання, і, як наслідок, 17.03.2020 вказаним органом самоврядування прийнято рішення № 1633 «Про реорганізацію комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради».
Наступним кроком було включення майна комунального підприємства «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, яке знаходиться за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Рівненської області, що підлягають приватизації (рішення Рівненської обласної ради від 12.11.2021 №365), та, власне і його приватизація шляхом продажу на аукціоні без умов (рішення Рівненської обласної ради від 12.11.2021 №366).
З викладеного вбачається, що спірний об'єкт як станом на 2019 рік, коли останній функціонував та надавав послуги по лікуванню, у тому числі стаціонарному, хворих на туберкульоз, так і станом на 2020 рік - коли управлінням охорони здоров'я Рівненської ОДА ініціювалося питання про реорганізацію з метою забезпечення безперебійної роботи закладу охорони здоров'я, так і станом на момент його приватизації є медичним закладом, а відповідно і все його майно є об'єктом соціально - культурного призначення.
За обґрунтованою позицією прокурора, нелогічним є те, що результатом проведення структурної реформи туберкульозних закладів, яка була спрямована на покращення протитуберкульозної медичної допомоги населенню, та прийняття Рівненською обласною радою рішення про реорганізацію спірного об'єкту, викликане потребою в покращенні матеріальної бази останнього, може бути відчуження закладу охорони здоров'я без умов збереження профілю діяльності, тим більше в період зростання захворюваності на туберкульоз.
Відповідно до положень ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.
Пояснювальні записки, рекомендації, що надавались комісіями при вирішенні питання щодо реорганізації КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради також не містять жодних вказівок, застережень чи посилань стосовно того, що майно реорганізованого закладу відтепер не відноситься до майна закладів охорони здоров'я та може використовуватись для інших цілей, навпаки зазначено, що реорганізація здійснюється для забезпечення покращення надання послуг хворим на туберкульоз, що в свою чергу підтверджує, що останнє належить до об'єктів соціально-культурного призначення, а саме лікувальних закладів.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.09.2024 у даній справі, серед іншого, вказував, що судами не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи документам, а саме - рішенню ради від 17.03.2020 № 1633 та передавальному акту.
Станом на 2020 рік - коли управлінням охорони здоров'я Рівненської ОДА ініціювалося питання про реорганізацію КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради з метою забезпечення безперебійної роботи закладу охорони здоров'я, так і станом на момент його приватизації - є медичним закладом, а відповідно і все його майно є об'єктом соціально-культурного призначення.
Окрім того, основним видом діяльності як КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, так і КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради, до якого приєднано КП «Страшівська туберкульозна лікарня», відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є - Діяльність лікарняних закладів (86.10).
А від так, все майно вказаних підприємств є об'єктом соціально-культурного призначення.
Згідно класу 86.10 Кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2010, діяльність лікарняних закладів включає: короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).
Діяльність переважно спрямована на лікування стаціонарних хворих, здійснюється під безпосереднім спостереженням лікарів та включає: послуги медичного та парамедичного персоналу; послуги лабораторій і технічних служб, у т.ч. радіологію і анестезіологію; послуги невідкладної медичної допомоги; забезпечення операційними послугами, готування лікарських засобів, їжі та інші послуги лікарень; послуги центрів планування сім'ї, послуги стаціонару з переривання вагітності та стерилізації.
Окрім того, згідно Додатку №1 «Переліку закладів охорони здоров'я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28.10.2002, а саме Розділу 1 «Лікувально-профілактичні заклади» визначено, що до лікувально - профілактичних закладів серед іншого відносяться лікарняні заклади - багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу.
Також, п.п. 1.1.2., п.п. 1.1.3 п.1.1. Розділу 1 «Лікувально-профілактичні заклади» «Переліку закладів охорони здоров'я», до однопрофільнихспеціалізованих лікувальних закладів відносяться в тому числі протитуберкульозний диспансер та туберкульозна лікарня.
Згідно загальнодоступних даних КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради на даний час в стані припинення, однак не припинено.
Отже, посилання відповідачів, у відзивах на апеляційну скаргу, що майно КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради не відноситься до об'єктів соціально-культурного призначення, оскільки у даному було здійснено приватизацію не лікувального закладу, а майна КП «Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру» Рівненської обласної ради, не заслуговують на увагу, оскільки реорганізація КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради здійснювалась саме з метою безперебійної роботи закладів охорони здоров'я, при цьому статус спірного майна, як майна соціально-культурного призначення, внаслідок таких дій не змінювався.
Отже, спірний об'єкт завжди мав статус медичного закладу (об'єкту охорони здоров'я), а відтак і все його майно було і є об'єктами соціально-культурного призначення, які підлягали відчуженню шляхом приватизації виключно з умовою збереження профілю діяльності.
Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що Верховний Суд, передаючи вказану справу на новий судовий розгляд, вказав на той факт, що з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне майно було зареєстровано як окремі об'єкти нерухомого майна лише у грудні 2022 року на підставі оспорюваного договору від 26.01.2022.
Висновок місцевого господарського суду стосовно того, що спірне майно не є об'єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров'я), адже кожна будівля зі складу приватизованого майна є окремим об'єктом нерухомою майна, зареєстрованим у встановленому порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під своїм окремим номером, не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки жодним чином не спростовує статусу майна саме як майна лікувального закладу.
Помилковими є також висновки суду першої інстанції про те, що КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради не було закладом охорони здоров'я, оскільки не надавало медичні послуги населенню в силу відсутності ліцензійних умов.
Жодних дій щодо усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради ліцензії та повторного звернення до органу ліцензування вжито не було.
Судом не враховано наявний в матеріалах справи лист КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради № 150 від 03.02.2023, в якому наведено кількісні дані щодо хворих осіб, які перебували упродовж 2019 року на стаціонарному лікуванні за медичними показниками в КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради.
Вказане в свою чергу свідчить не лише про факт віднесення останнього до об'єктів соціально-культурного призначення (закладів охорони здоров'я), а й про те, що заклад мав матеріальну та технічну можливість забезпечувати надання медичної допомоги пацієнтам.
Акт обстеження об'єктів нерухомості від 27.01.2022, на який посилається суд, щодо аварійного стану спірного майна, відключення від електропостачання, водопостачання та каналізації, відсутність обладнання та устаткування, жодним чином не спростовує того факту, що спірне майно є об'єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров'я), в розмінні п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», адже фактичний стан майна, наявність чи відсутність медичного та/чи технологічного обладнання та устаткування не є тими чинниками, що визначають приналежність його до об'єктів соціально-культурного призначення.
При цьому стан аварійності об'єктів нерухомості (акт) повинен бути встановлений до моменту приватизації спірного майна, а не після проведення торгів та укладення оспорюваного договору від 26.01.2022 ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», який придбав це спірне майно.
З огляду на викладене, суд дійшов помилкових висновків про недоведеність прокурором факту віднесення спірного нерухомого майна до об'єктів соціально-культурного призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 2269-VIII, в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов'язково зазначаються, зокрема: дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними; умови продажу та/або експлуатації об'єкта приватизації (за наявності).
В той же час, в інформаційному повідомленні про об'єкт малої приватизації, не було зазначено інформації щодо віднесення вищевказаного об'єкта комунальної власності до об'єктів соціально-культурного призначення та можливості його приватизації лише з умовою збереження профілю діяльності, відповідно до положень ч. 4 ст. 15 Закону №2269-VIII.
Поняття «збереження профілю діяльності об'єкта приватизації» - це пасивний обов'язок покупця об'єкта приватизації зберігати профіль його діяльності, залишати без змін (не змінювати) виробничий статус, цільове призначення та вид діяльності, за яким експлуатувався об'єкт приватизації до моменту його приватизації, що полягає в утриманні покупця від вчинення активних дій спрямованих на зміну профілю діяльності об'єкта.
Тобто у відповідності до вимог абз. 5 ч. 4 ст. 15 Закону покупець зобов'язаний зберігати профіль придбаного об'єкту приватизації, не змінювати його цільове призначення та вид діяльності, за яким експлуатувався об'єкт приватизації до моменту його приватизації.
З аналізу ст. 5, 15, 21 Закону № 2269-VIII слідує, що законодавцем вказаними нормами законодавства врегульовано особливості приватизації об'єктів соціально-культурного призначення, при цьому вказівки на те, що нерухоме майно має бути єдиним об'єктом нерухомості, дані статті (та взагалі жодні вимоги законодавства) не містять.
Відтак, доводи відповідачів, стосовно того, що спірне майно не є об'єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров'я), а є окремим майном, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Безпідставними є посилання відповідачів, на невикористання КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради майна КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради (саме як лікувального закладу), після його реорганізації, як на підставу неможливості віднесення приватизованого майна до об'єктів соціально-культурного призначення, адже це не свідчить про зміну статусу спірного майна, як майна лікувального закладу.
Суперечливими є також доводи щодо аварійного стану майна КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, оскільки будівлі не були підключені до електро-, водопостачання та каналізації, адже у відзиві на апеляційну скаргу обласна рада сама вказує, що «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради (як правонаступник КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної) після затвердження передавального акту КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради не укладала відповідних договорів.
Необґрунтованими є посилання обласної ради на положення ч. 5 ст. 16 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» , як на надання органу місцевого самоврядування права здійснити приватизацію КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради без умови збереження профілю діяльності такого майна.
Положення вищевказаної статті передбачають право органів місцевого самоврядування, серед іншого, здійснювати реорганізацію закладів охорони здоров'я.
В даному випадку Рівненська обласна рада мала можливість здійснити продаж спірного нерухомого майна не порушуючи при цьому вимог законодавства, а саме ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону № 2269-VIII та права відповідної територіальної громади стосовно забезпечення надання медичних послуг населенню.
Стосовно доводів відповідачів про те, що розміщення спірного майна на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги не є доказом того, що спірне майно є об'єктом соціально-культурного призначення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на офіційному сайті Рівненської обласної ради (https://ror.gov.ua/rishennyaoblasnoyi-radi-8-sklikannya) розміщено рішення №719 від 23.06.2023 «Про надання земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»».
Зокрема, з тексту рішення №719 від 23.06.2023 вбачається, що саме за клопотанням ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», останньому передається в оренду земельна ділянка площею 6,167 га, кадастровий номер 5625488800:04:001:0726 терміном на 49 років для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги, та припинено право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради.
З огляду на вказане, дії ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» повністю протирічать доводам Рівненської обласної ради та ще раз підтверджують той факт, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а, та приватизоване товариством, належить саме до об'єктів соціально-культурного призначення.
Відповідачами зазначено, що Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» не містить вказівки, що до об'єктів соціально-культурного призначення відноситься нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, однак вказані доводи є не обґрунтованими, адже вищевказаний закон не здійснює регулювання земельних відносин, а тому і не повинен містити такої вказівки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів,
що розпоряджаються землями.
Таким чином, розміщення будь-яких об'єктів нерухомого майна має відповідати цільовому призначенню земельної ділянки.
Враховуючи вказане, твердження Рівненської обласної ради та ТзОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», що розміщення спірного нерухомого майна на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги не свідчить про його віднесення до об'єктів соціально-культурного призначення, спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, поза увагою суду першої інстанцій залишено той факт, що приватизація майна відбулася з порушенням вимог ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки спірні об'єкти соціально-культурного призначення не могли бути відчужені органом місцевого самоврядування без збереження профілю, шляхом продажу на аукціоні без умов.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про навність правових підлстав для задоволення позову про визнання недійсним аукціону, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та зобов'язання повернути нерухоме майно, про що обгрунтовано заявлено прокурором в позові.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо доводів відповідача-1 про відсутність у прокурора повноважень на подачу апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закону), право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно ст.1 Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбачену цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статус прокурора визначено у ст.15 Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 якої передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Положення ч.4 ст.53 ГПК України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначають повноваження прокурора щодо представництва інтересів держави в суді.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Відтак, у справі №918/430/23 прокурор діє виключно від імені держави, а не від імені органу прокуратури як юридичної особи.
Статтею 9 Закону передбачено, що Генеральний прокурор організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій, затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Згідно п. 8.4 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - Наказ), апеляційні скарги на судові рішення у справах, розглянутих за участі прокурора, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокуратур та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ.
Згідно п.11.2 Наказу, підрозділи представництва в суді та інші підрозділи регіональних (обласних) прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечують участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних судах, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).
Згідно протоколу судового засідання Господарського суду міста Києва та рішення суду від 20.02.2025, участь в судовому розгляді в суді першої інстанції вищевказаної справи забезпечував прокурор Київської міської прокуратури Захарченко Я.В.
Відповідно до Положення про службове посвідчення працівника прокуратури України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 386 від 10.05.2012, службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність посадової особи до системи органів прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законом.
Оскільки, положеннями ГПК України та Закону України «Про прокуратуру» не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб, зазначених у ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» як представників держави у господарському процесі, які діють у межах своєї компетенції, повноваження таких осіб підтверджуються їх службовими посвідченнями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, роз'яснюючи районному суду процесуальний статус прокурора у цивільних спорах ( лист №772/0/208-18 від 25.04.2018).
Пунктом 8 Наказу передбачено, що керівництво прокуратур усіх рівнів, у межах компетенції, забезпечують своєчасне реагування на судові рішення, що потребують оскарження в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.
З огляду на те, що суд, який здійснював розгляд справи №918/430/23 територіально знаходиться в м. Києві, участь в зазначеній справі забезпечувалася прокурором Київської міської прокуратури, то відповідно до вимог п.п. 8.4 та 11.2 Наказу, апеляційну скаргу внесено саме Київською міською прокуратурою.
Таким чином, доводи ТзОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» про відсутність у заступника керівника Київської міської прокуратури повноважень на подачу апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та Наказі, відповідно відсутні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі п.3 частини першої статті 264 ГПК України.
Стосовно заяв відповідачів про сплив строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як вбачається з матеріалів справи, відомості щодо здійснення приватизації майна КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, що було передано на баланс КП «Рівненський обласний фтузіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради та розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, вул.Залізничників,1а, з порушенням вимог законодавства Рівненською обласною прокуратурою отримано лише 02.02.2023.
Вищевказана інформація отримана у відповідь на лист Рівненської обласної прокуратури від 27.01.2023, в якому серед іншого ставилось питання щодо передачі спірного майна на баланс КП «Рівненський обласний фтузіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради з наданням копій відповідних документів.
Рівненською обласною радою надано інформацію щодо припинення КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради та підстав передачі на баланс КП «Рівненський обласний фтузіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради.
У той же час, згідно відповіді Рівненської обласної ради від 30.12.2022 №09-2477/01 (на яку посилається у своєму відзиві відповідач) лише зазначено, що відповідно до рішень від 12.11.2021 №365 та №366, об'єктом приватизації визначено майно колишнього КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради щодо якого було прийнято рішення про реорганізацію (припинення) шляхом приєднання до КП «Рівненський обласний фтузіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради.
Як зазначає прокурор, що не спростовано іншими учасниками,лише після отримання відповіді Рівненської обласної ради від 02.02.2023 з додатками встановлено, що спірне нерухоме майно належить до об'єктів соціально-культурного призначення та жодного законодавчо визначеного обґрунтування, у зв'язку з чим майно лікувального закладу приватизовано на аукціоні без умов, обласною радою не надано, що і стало підставою для подальшого звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою.
Прокурор вказує, що саме листом Рівненської обласної ради №09-256/01 від 02.02.2023 повністю спростовано інформацію обласної ради, викладену в листі від 02.01.2023 №94-23 стосовно того, що об'єктом приватизації було окреме майно колишнього КП «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради, на яке не поширюються положення ст.15 Закону України «Про приватизація державного та комунального майна».
За встановлених обставин, оскільки прокурор з вимогами про:
- визнання недійсним електронного аукціону за лотом "майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (майно Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради, щодо якого прийнято рішення про реорганізацію"), який відбувся 27.12.2021, оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації від 26.01.2022, укладеного між Радою та ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", за яким передано майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (далі - КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр"), розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а;
- зобов'язання ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" повернути Раді нерухоме майно, розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, Рівненська область, вул. Залізничників, 1-а
звернувся до суду 03.05.2023, відновідно ним не пропущений строк позовної давності на звернення з позовом, визначений абз 2 частини 2 статті 30 Закону України «Про приватизація державного та комунального майна».
Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались апеляційним судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги прокурора у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №918/430/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №918/430/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Визнати недійсним електронний аукціон за лотом "Майно, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (майно Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради, щодо якого прийнято рішення про реорганізацію"), який відбувся 27.12.2021, оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1.
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта приватизації від 26.01.2022, укладений між Рівненською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", за яким був відчужений об'єкт приватизації, що обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Клесів, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 32404265) повернути Рівненській обласній раді нерухоме майно, розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, Рівненська область, вул. Залізничників, 1-а.
7. Стягнути з Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, майдан Просвіти, 1) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. 16 липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 4026,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 6039,00 грн за подання апеляційної скарги, 8052,00 грн за подання касаційної скарги.
8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Клесів, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 32404265) на користь Рівненської обласної прокуратури 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. 16 липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 4026,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 6039,00 грн за подання апеляційної скарги, 8052,00 грн за подання касаційної скарги.
9. Стягнути з Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, майдан Просвіти, 1) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 6039,00 грн за подання апеляційної скарги.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Клесів, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 32404265) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 6039,00 грн за подання апеляційної скарги.
11. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
12. Матеріали справи №910/3670/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 17.09.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко