ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3191/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за відсутності представників сторін у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 09.06.2025
по справі № 916/3191/24
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича
про виселення та стягнення 24 711,42 грн, -
Описова частина.
18.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3257/24) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача - Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича, в якій позивач просить суд:
1.Виселити Фізичну особу-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об?єкта оренди у розмірі 24711,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог Департамент посилається на порушення відповідачем Договору оренди №888/17 від 11.09.2017 в частині повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору, внаслідок чого відповідач підлягає виселенню із займаного приміщення, а також на підставі ч.2 ст.785 ЦК України з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 позов задоволено частково; виселено Фізичну особу-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн; в решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов в частині виселення, суд першої інстанції виходив з того, що термін дії Договору оренди №888/17 від 11.09.2017 закінчився 10.08.2020 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та в подальшому продовжений сторонами не був. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкта оренди, тому наявні підстави для виселення Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлової будівлі загальною площею 33,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24.
На думку відповідача, сторона позивача, поставивши питання про виселення відповідача, обрала спосіб захисту, який не відповідає правовідносинам сторін, положенням цивільного та господарського законодавства, оскільки в правовідносинах між суб'єктами господарської діяльності застосування терміну "виселення" є неприйнятним, а суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Відповідач вказує, що термін "виселення" не відповідає правовідносинам суб'єктів господарської діяльності і не може використовуватися для захисту прав суб'єкта господарської діяльності.
Апелянт зазначає, що задовольнивши позовні вимоги щодо виселення, суд тим самим вийшов за межі предмета господарського спору.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 у справі №916/3191/24 в частині виселення ФОП Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, та ухвалити в цій частині нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовної заяви в цій частині.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24.
Позивач вказав, що з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов'язок повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.
Позивач вказує, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди. Аналогічні правові висновки викладені у Постановах ВС у справі № 916/1194/23 від 03.09.2024, у справі № 916/3409/22 від 23.10.2024, у справі № 916/4073/21 від 13.12.2022, у справі № 916/5704/23 від 05.02.2025.
На думку Департаменту, суд першої інстанції, досліджуючи саме наявні у матеріалах справи докази та з урахуванням доводів сторін дійшов правильного висновку, з урахуванням сталої судової практики саме щодо виселення відповідача з орендованих приміщень.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу ФОП Маматова Олександра Костянтиновича по справі № 916/3191/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3191/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 залишено без руху; встановлено Фізичній особі-підприємцю Маматову Олександру Костянтиновичу строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Маматова Олександра Костянтиновича про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази направлення копії апеляційної скарги на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Маматову Олександру Костянтиновичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 29.08.2025; призначено справу №916/3191/24 до розгляду на 11.09.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24.
11.09.2025 представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, якою призначено справу №916/3191/24 до розгляду на 11.09.2025 о 11:30, отримана у системі електронний суд позивачем - 12.08.2025, представником відповідача адвокатом Адабаш С.А. - 12.08.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.09.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9412563 від 09.08.2017, державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Купрійчук Є.А. 04.08.2017, номер запису про право власності 21800640, здійснено державну реєстрацію права власності Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 33,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г (т.1 а.с. 134).
Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим положенням. Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований міському голові та Виконавчому комітету Одеської міської ради. Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (т.1 а.с. 29-30)
11.09.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Маматовим Олександром Костянтиновичем (далі - Орендар) укладено Договір оренди №888/17 (далі- Договір), за яким Орендарю надано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г (т.1 а.с.12-15).
Відповідно до п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди визначено до 11.08.2020.
Згідно п. 2.2. Договору, за орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 602,34 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
За пунктом 2.3. Договору, до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Згідно з пунктом 2.4. Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.4 Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Пунктом 4.1 Договору, сторони погодили, що вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються Орендарю виключно для розміщення майстерні для надання побутових послуг населенню.
У пункті 4.7. Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 4.10. Договору, у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання цього договору, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу по день підписання акту приймання-передачі приміщення.
За умовами п. 7.11 Договору, його дія припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об'єкта оренда за участю орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 7.17 Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами.
11.09.2017 між сторонами укладено Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, за яким Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а ФОП Маматов О.К. прийняв в оренду нежитлову будівлю загальною площею 33,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г. Також даним актом встановлено, що приміщення потребує ремонту, а також, що майна комунальної власності в приміщенні немає (т.1 а.с. 16).
Згідно розрахунку орендної плати до Договору оренди №888/17 від 11.09.2017, затвердженого сторонами, місячна орендна плата станом на 01.09.2017 становить 602,34 грн. (без ПДВ) (т.1 а.с.17).
28.07.2020 Маматов О.К. подав до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заяву, в якій просив продовжити оренду нежитлового приміщення за Договором, що підтверджується відміткою про прийняття (т.1 а.с. 18).
Департамент комунальної власності ОМР направив ФОП Маматову О.К. повідомлення, в якому зазначав, що подана ним заява була надана з порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим Департамент вимагає терміново здійснити фактичну передачу об'єкта комунальної власності - нежитлового приміщення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі. Також Департамент зазначав, що у випадку неповернення приміщення, буде нараховуватися неустойка у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення, а також Департамент буде вимушений звернутися до суду з метою примусового виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди (т.1 а.с.19).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалося повідомлення про необхідність повернення об'єкту оренди ФОП Маматову О.К. шляхом направлення листів за адресою 57508, В/ч НОМЕР_1 , м. Очаків, Миколаївська область, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звіту про повернення коштів, виданих на відрядження №18 від 30.09.2020 (а.с.185) та реєстру відправлених листів за вересень 2020 №1. (т.1 а.с.186-187).
Також в матеріалах справи наявна копія претензії №2247 від 06.10.2023, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, адресованої ФОП Маматову О.К., за якою позивач повідомляв відповідача про нарахування за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 12.11.2020 по 30.09.2023 з урахуванням часткової сплати складає 26 937,70 грн. Також в даній претензії позивач просив здійснити сплату розміру неустойки та вказував, що у разі залишення зазначеної претензії без розгляду або без задоволення, Департаментом буде ініційовано питання стягнення у судовому порядку вказаного розміру неустойки (т.1 а.с.20-23).
Водночас доказів отримання даної претензії матеріали справи не містять.
25.06.2024 комісією у складі уповноважених осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради здійснено обстеження нежитлової одноповерхової будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, та зокрема встановлено, що вказане приміщення відчинено та використається орендарем під розміщення майстерні побутових послуг населенню, заборгованість з орендної плати відсутня, приміщення не застраховане (т.1 а.с. 24-27).
Також в матеріалах справи наявні копії квитанцій оплат, здійснених ФОП Маматовим О.К. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в період з 2020 по 2024 роки (т.1 а.с. 145-169).
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У даному випадку рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в іншій частині рішення не оскаржується.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 виключно в частині позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 не переглядається.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено вище, 11.09.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП Маматовим Олександром Костянтиновичем укладено Договір оренди №888/17 (далі- Договір), за яким Орендарю надано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 33,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58-Г.
На підставі зазначеного Договору оренди між сторонами виникли правовідносини оренди та господарські зобов'язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.
Станом на момент укладення Договору оренди №888/17 від 11.09.2017 діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 за №2269-XII.
03.10.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за винятком окремих норм).
При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Ураховуючи опублікування тексту Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених приписів, введений в дію з 01.02.2020, а отже, із цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком норм, зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення"). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 927/395/23, від 26.11.2024 у справі № 927/394/23, від 07.02.2024 у справі № 902/852/22.
При цьому, за загальним правилом, у разі якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
У пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) відповідно до вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 916/4522/23, від 21.05.2024 у справі № 908/1670/23, від 09.04.2024 у справі № 916/2555/23.
Як було встановлено вище, дія укладеного між сторонами Договору оренди №888/17 закінчилася 10.08.2020.
Таким чином для продовження цього договору підлягає застосовуванню процедура, передбачена Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, і автоматичне продовження договору є неможливим.
Так частиною першою статті 18 вказаного закону № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, а саме без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Частина четверта цієї ж статті обумовлює, що рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Згідно частини п'ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
З наведеного вбачається, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, зокрема: звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Тобто орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.
У свою чергу орендодавець, орієнтуючись на наявність чи відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.
При цьому, покладення на орендодавця обов'язку з проведення аукціону або винесення відповідного рішення щодо продовження (або відмови у продовженні) договору оренди відповідно до статті 18 Закону №157-ІХ є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/2469/21, від 18.07.2023 у справі №914/1728/22.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03 червня 2020 року, що набрала чинності 17 червня 2020 року, був затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі - Порядок), який містить механізм продовження договорів оренди за результатами (шляхом) проведення аукціону або без проведення аукціону в випадках, що передбачені Законом України «Про оренду державного і комунального майна».
Пунктом 134 Порядку встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Пункт 135 Порядку передбачає, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Так, у матеріалах справи відсутні докази вжиття орендарем заходів для продовження строку дії договору оренди у порядку, встановленому нормами чинного законодавства.
Адже в матеріалах справи наявне лише звернення ФОП Маматова О.К. до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 28.07.2020 із заявою про продовження строку Договору оренди. Таким чином, таку заяву було подано без дотримання встановленого Законом №157-ІХ строку.
Отже, відповідачем не дотримано вимог положення ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону № 157-ІХ від 03.10.2019, а саме відповідач не звернувся до Департаменту з відповідною заявою про продовження договору оренди в строк не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
З огляду на вищевикладене, оскільки продовження договору оренди повинно було відбуватися відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, водночас такого продовження здійснено не було, суд дійшов вірного висновку, що термін дії Договору оренди №888/17 від 11.09.2017 закінчився 10.08.2020 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та в подальшому продовжений сторонами не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
У пункті 4.7. Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Таким чином, у зв'язку з закінченням 10.08.2020 строку дії зазначеного Договору, відповідач повинен був звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу за актом у належному стані.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.
Згідно з ч. 3 ст. 66 вищевказаного Закону примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Спрямованість вимог позивача домогтися судовим рішенням припинення безпідставного використання та повернення майна з користування є зрозумілою та відповідає способу захисту прав у спірних правовідносинах. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги у позові, не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на майно, яке було передано в оренду. Отже, вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця (відповідна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21).
Таким чином, виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди. З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів повернення об'єкту оренди, суд зазначив, що заявлена Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимога про виселення відповідача зі спірного приміщення після закінчення строку дії договору є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому дані вимоги підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з огляду на закінчення строку дії договору оренди та обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов'язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маматова Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 по справі № 916/3191/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран