79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" вересня 2025 р. Справа №914/1507/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Панова І.Ю.,
Суддів Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького б/н від 23.07.2025 (вх. №01-05/2289/25 від 23.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 (повний текст рішення складено 09.07.2025)
у справі №914/1507/25 (суддя Крупник Р.В.)
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького
про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Фізична особа-підприємець Гангур Володимир Михайлович (надалі - Позивач, ФОП Гангур В.М.) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі - Відповідач, Товариство ім. Данила Галицького) про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що 01.03.2020 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23, на виконання якого позивач надав обумовлені сторонами послуги із перевезення на загальну суму 619'615,53 грн Разом з цим, відповідач допустив прострочення у сплаті вартості наданих послуг, а також повністю не оплатив їх ціну. У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 439'615,53 грн
Зважаючи на те, що вказана сума не була оплачена після вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач просить стягнути на його користь 530'018,36 грн, з яких 439'615,53 грн основний борг, 71'928,64 грн інфляційні втрати та 18'474,19 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 задоволено позов частково. Присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького на користь фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича 439' 615,53 грн основного боргу, 71' 928,64 грн інфляційних втрат, 18' 329,85 грн 3% річних та 7' 948,11 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, господарський суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення основного боргу на загальну суму 439' 615,53 грн ФОП Гангура В.М. та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Також, місцевий господарський суд зазначив, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат обрахована правильно, а тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 71'928,64 грн.
Щодо 3% річних господарський суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір 3% річних не є очевидно неспівмірним щодо розміру основної заборгованості, враховуючи часткове задоволення відповідної позовної вимоги, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, стягнути із відповідача суму 3% річних у розмірі 18' 329,85 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 23.07.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 в частині задоволення стягнення 18' 329,85 грн 3% річних та ухвалити нове в оскаржуваній частині, яким стягнути 18' 273,05 грн 3% річних.
Зазначає, що загальний розмір 3% річних становить 18 273,05 грн. а не 18 329,85 грн. як вирішив суд першої інстанції та в своєму рішенні від 07.07.2025 року у справі № 914/1507/25, суд першої інстанції не надав оцінки та жодним чином не зазначив про розрахунок який надав Відповідач, що дає підстави вважати, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував всі обставини справи, що є наслідком неправильного дослідження та оцінки доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи.
29.07.2025 від ФОП Гангур Володимир Михайлович надійшов відзив вих.№239 від 28.07.2025 (вх. №01-04/5827/25) на апеляційну скаргу якому позивач зазначає, що у своїх контррозрахунках відповідач помилково визначив 16.01.2024 першим днем прострочення за актом №8 від 29.12.2023, адже перший день десятиденного строку на оплату припав на 01.01.2024, а останній десятий день - на 12.01.2024. 01.01.2024 не є вихідним (святковим) днем в умовах правового режиму воєнного стану, що випливає зі змісту частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відтак, вказаний день слід враховувати при обрахунку загального строку на оплату.
Відповідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького б/н від 23.07.2025 (вх. №01-05/2289/25 від 23.07.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 та апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
01.03.2023 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23 (надалі - Договір), згідно із яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом наданий йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачу. Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу обумовлену плату (Т.1; а.с. 17-19).
Пунктами 2.7, 3.4 Договору передбачено, що перевізник повинен після виконання перевезення підготувати і передати замовнику акт виконаних робіт (послуг), а замовник повинен підписати і відправити перевізнику факсом та поштою підписаний акт виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання оригіналу від перевізника.
Датою виконання перевезення є дата, вказана в акті виконаних робіт (послуг). Сторони визнають, що достатнім та належним доказом виконання послуг з перевезення перевізником та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт (послуг), або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт виконання і прийняття робіт (послуг) за договором (пункти 4.3, 4.4 Договору).
На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, а саме сої та кукурудзи, на загальну суму 509' 875,53 грн, що підтверджується Актами виконаних робіт №6 від 31.10.2023 на суму 91' 441,00 грн, №7 від 14.11.2023 на суму 189' 834,53 грн, №8 від 29.12.2023 на суму 228' 600,00 грн та відповідними товарно-транспортними накладними (Т.1; а.с. 20-101).
Згідно із пунктом 4.2 Договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом оплати на поточний рахунок перевізника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, якщо інше не погоджено сторонами у замовленні.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, Товариство ім. Данила Галицького частково оплатило вартість наданих послуг, а саме у розмірі 70' 260,00 грн Решта суми у розмірі 439' 615,53 грн (509' 875,53 - 70' 260,00) сплачена не була, що визнається відповідачем.
Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату боргу №021334 від 03.12.2024, однак попри її отримання 10.12.2024, відповідач не здійснив оплати боргу (Т.1; а.с. 102-104).
Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості.
Враховуючи прострочення в оплаті, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України здійснив нарахування на суму основного боргу 71'928,64 грн інфляційних втрат та 18'474,19 грн 3% річних, про стягнення яких також просить суд.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 переглядається частині задоволення стягнення 18' 329,85 грн 3% річних.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23 від 01.03.2023.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав умов Договору, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 509' 875,53 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та визнаються відповідачем.
Згідно із пунктом 4.2 Договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом оплати на поточний рахунок перевізника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, якщо інше не погоджено сторонами у замовленні.
Враховуючи той факт, що відповідач прийняв поставлений йому товар, то він був зобов'язаний оплатити його вартість протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, а саме:
- оплату наданих послуг згідно із актом №6 від 31.10.2023 на суму 91' 441,00 грн потрібно було здійснити у строк до 14.11.2023 включно;
- оплату наданих послуг згідно із актом №7 від 14.11.2023 на суму 189' 834,53 грн потрібно було здійснити у строк до 28.11.2023 включно;
- оплату наданих послуг згідно із актом №8 від 29.12.2023 на суму 228' 600,00 грн потрібно було здійснити у строк до 12.01.2024 включно.
Враховуючи проведену часткову оплату відповідачем у розмірі 70'260,00 грн, якою частково сплачено вартість наданих послуг згідно із актом №6 від 31.10.2023, у відповідача лишилась заборгованість у розмірі 439' 615,53 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ФОП Гангура В.М. про стягнення основного боргу 439' 615,53 грн та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі, оскільки відповідачем не надано доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 71'928,64 грн інфляційних втрат та 18'474,19 грн 3% річних.
Щодо інфляційних втрат апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається такий порядок нарахування інфляційних втрат та 3% річних:
- на суму у розмірі 21' 181,00 грн (акт №6 від 31.10.2023) нарахування проводяться за період з 11.11.2023 по 12.05.2025;
- на суму у розмірі 189' 834,53 грн (акт №7 від 14.11.2023) нарахування проводяться за період з 25.11.2023 по 12.05.2025;
- на суму у розмірі 228' 600,00 грн (акт №8 від 29.12.2023) нарахування проводяться за період з 09.01.2024 по 12.05.2025.
При цьому індекс інфляції за березень 2025 року є останнім, який застосовує позивач при нарахуванні інфляційних втрат. Індекс інфляції за квітень 2025 року ним не застосовується, попри включення до загального періоду нарахування вказаного місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат обрахована правильно, а тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 71'928,64 грн.
Щодо стягнення суми 3% річних суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що при проведенні розрахунку позивач неправильно визначив перший день прострочення оплати, позаяк неправильно розрахував період для оплати відповідачем вартості наданих послуг. Так, сторони погодили, що оплата проводиться протягом 10 робочих днів, однак позивач при розрахунку періоду для оплати використав календарні дні.
Апеляційний господарський суд зазначає, що першим днем прострочення платежів за актом №6 від 31.10.2023 є 15.11.2023, а не 11.11.2023; за актом №7 від 14.11.2023 - 29.11.2023, а не 25.11.2023; за актом №8 від 29.12.2023 - 13.01.2024, а не 09.01.2024.
Колегія суддів зауважує, що у своїх контррозрахунках відповідач помилково визначив 16.01.2024 першим днем прострочення за актом №8 від 29.12.2023, адже перший день десятиденного строку на оплату припав на 01.01.2024, а останній десятий день - на 12.01.2024. 01.01.2024 не є вихідним (святковим) днем в умовах правового режиму воєнного стану, що випливає зі змісту частини 6 статті 6 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відтак, вказаний день слід враховувати при обрахунку загального строку на оплату.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних на 90% колегія суддів зазначає, що враховуючи викладене та оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та зміст правовідносин між сторонами, зазначає, що заявлений до стягнення розмір 3% річних не є очевидно неспівмірним щодо розміру основної заборгованості, враховуючи часткове задоволення відповідної позовної вимоги, а тому місцевий господарський суд правомірно вважав справедливим, пропорційним стягнути із відповідача суму 3% річних у розмірі 18' 329,85 грн.
Щодо тверджень відповідача на те, що позивачем не доведено збитків, завданих йому несвоєчасною оплатою, на переконання апеляційного суду, останніх недостатньо для того, щоб задовольнити клопотання про зменшення розміру 3% річних та задоволена сума 3% річних є незначною по відношенню до основної заборгованості, вона не складатиме непосильного фінансового тягаря для відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 529' 874,02 грн, з яких 439' 615,53 грн основний борг, 71' 928,64 грн інфляційні втрати, 18' 329,85 грн 3% річних.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького б/н від 23.07.2025 (вх. №01-05/2289/25 від 23.07.2025) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1507/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.