11 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/7479/24
Провадження № 22-ц/4815/1286/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство "Рівненська обласна клінічна лікарня
імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року (ухвалене у складі судді Бучко Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП "РОКЛ імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 вересня 2022 року бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги вона була доставлена до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» з попереднім діагнозом - Альгодисменорея. Після проведених аналізів та обстежень в лікарні їй діагностували внутрішню кровотечу та прооперували. Після операції, 02 вересня 2022 року почали вводити кров і плазму.
05 вересня 2022 року, під час чергового переливання крові звернула увагу, що на упаковці з рідиною була позначка, що це 3 група, резус фактор «-», в той час коли у неї 2 група крові з резус фактором «+». Одразу повідомила медсестрі про це, однак остання повідомила, що у листку призначення лікар написала саме 3 групу крові із резус фактором «-» для переливання.
06 вересня 2022 року її виписали з лікарні, проте її самопочуття надалі погіршувалося.
Після здачі аналізів у інших медичних закладах підтвердилося, що в неї 2 група крові з резус фактором «+».
Таким чином, при відібранні у неї 02 вересня 2022 року крові для аналізів та безпосереднього визначення її групи та резус-належності, а також в подальшому (02 вересня та 05 вересня 2022 року) переливання їй компонентів крові, що несумісні за груповою належністю (а саме переливання крові 3 групи, резус фактор «-» замість 2-ї групи з резус фактором «+»), працівники відповідача допустили неналежне виконання своїх професійних обов'язків, що виявилося у недбалості, що в свою чергу спричинило тяжкі наслідки, а саме: гостру ниркову недостатність, що потягло за собою хронічну хворобу нирок ІІІ ступеню та відповідного встановлення 3 групи інвалідності.
Саме дії працівників відповідача призвели до погіршення стану здоров'я та втраті працездатності. Їй довелося проходити тривале лікування та реабілітацію. У зв'язку з пережитим стресом змушена була звертатися за психіатричної допомогою, де лікарем-психіатром було встановлено діагноз Розлади адаптації. Діями працівників відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка виразилася у фізичному болі, стражданні, глибоких душевних переживаннях, пов'язаних із втратою здоров'я та життєво важливих функцій організму. Зазнала значного душевного потрясіння і до цих пір зазнає моральні страждання, не може відновити свій душевний спокій, адже досі не оговталася після пережитого.
На тривалий час випала із свого звичного життя, позбавлена радощів молодої мами, адже після скоєного змушена відмовитися від свого звичного життя, затрачати тривалий час та значні зусилля на реабілітацію та лікування.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів змушена була звертатися за правовою допомогою до адвокатів. Здоров'я людини є безцінним і жодна грошова сума вже не зможе компенсувати тієї шкоди, яка була завдана їй діями працівників відповідача, але заявлена нею до стягнення сума є такою, що хоча б частково компенсує її моральні страждання.
Просила стягнути з відповідача 500000,00 грн. моральної шкоди та понесені нею судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 43223 (сорок три тисячі двісті двадцять три) грн 20 коп у відшкодування витрат на оплату судового збору та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Рішення суду обґрунтовано тим, що обставини справи свідчать про спричинення шкоди відповідачем здоров'ю позивача та з огляду на наслідки порушення права на якісну медичну допомогу, очевидним є завдання їй моральної шкоди.
Протиправність дій медичних працівників, а саме дефект у наданні медичної допомоги (неправильне виконання дії), та наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між вказаним дефектом в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 (переливання компонентів крові, несумісних за груповою належністю) та подальшим розвитком у неї гострої ниркової недостатності, хронічної хвороби нирок III стадії з хронічною нирковою недостатністю III ступеню підтверджується висновком судово-медичної експертизи.
З огляду на встановлені у справі обставин та вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 400000 грн моральної шкоди.
Не погоджуючись із рішенням суду, КП " Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що висновок експерта від 04.01.2025 року не підтверджує, що переливання компонентів крові, несумісних за груповою належністю, є єдиною причиною подальшого розвитку у позивача гострої ниркової недостатності, хронічної хвороби нирок ІІІ стадії з хронічною нирковою недостатністю ІІІ ступеню.
Також із нього не вбачається встановлення конкретних порушень у діях медичного персоналу при переливанні позивачу компонентів крові 02.09.2022 року та 05.09.2022 року.
Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності або протиправності дій медичних працівників при переливанні їй компонентів крові 02.09.2022 року та 05.09.2022 року.
Стягнутий розмір моральної шкоди є надмірним тягарем для комунального підприємства та не відповідає критеріям добросовісності, розумності та справедливості.
Зазначає, що, якщо у пацієнта значна крововтрата, то в крові може бути дуже низький гематокрит (дуже мало еритроцитів), значно менше антигенів на одиницю об'єму, нестабільна аглютинаційна реакція, тому результати лабораторних досліджень можуть показати іншу групу крові та резус приналежність, ніж у пацієнта.
Працівники відповідача перед кожним переливанням компонентів крові перевіряли сумісність крові позивача та крові донора і жодного разу не було отримано результатів про несумісність.
Ураховуючи критичний стан пацієнта та необхідність термінової транс фузійної терапії, рішення щодо введення компонентів крові було ухвалено на підставі лабораторного визначення групи крові, результати якого неодноразово підтверджували сумісність матеріалу.
Якби 02.09.2022 року дійсно відбулося переливання 4 (чотирьох) доз несумісної крові для позивача, то це мало б наслідком гострий трансфузійний шок і летальні наслідки.
Отже, в діях працівників відповідача відсутня вина, оскільки їх дії були спрямовані виключно на порятунок життя пацієнта та здійснювалися у повній відповідності до встановлених протоколів і стандартів медичної допомоги.
У відповідача є всі підстави стверджувати, що єдиною причиною розвитку у позивача гострої ниркової недостатності, що потягло за собою хронічну хворобу нирок ІІІ ступеню стала саме масивна крововтрата (була у позивача станом на 02.09.2022 року).
Просить скасувати оскаржуване рішення та у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині судове рішення не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.
02 вересня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Павлюком М.Г. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд обгрунтовано виходив із того, що встановлені судом обставини свідчать про спричинення шкоди здоров'ю позивача, чим порушено її особисте немайнове право на кваліфіковану медичну допомогу.
Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, що саме працівники КП "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради припустилися помилки, хоча донині не встановлено конкретної особи, з вини якої було неправильно здійснено переливання крові.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 8759, 02 вересня 2022 року о 7:43 була доставлена швидкою медичною допомогою з діагнозом «Розрив кісти правого яйника» та ургентно госпіталізована до гінекологічного відділення Рівненської обласної клінічної лікарні ім.Ю.Семенюка, де їй був встановлений клінічний діагноз «порушена трубна вагітність справа». О 9:00-10:15 ОСОБА_1 екстрено було виконано оперативне втручання під загальною анестезією із застосуванням штучної вентиляції легень. Перед операцією ОСОБА_1 була обстежена лабораторно, в тому числі їй було встановлено групу крові В(III) та резус-фактор (-) негативний. 02 вересня 2022 року (перед операцією, під час оперативного втручання і після операції) ОСОБА_1 було чотирьохразово за показанням із замісною метою через гостру кровотечу перелито компоненти крові групи В (III) та резус-фактор (-) негативний (дві дози еритроцитарної маси о 09:00-10:10 та 10:15-11:25, свіжозаморожена плазма - о 11:30-12:15 та 12:20-13:40). 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 , у зв?язку з анемією було здійснено ще одну трансфузію компонентів крові тієї ж групової належності (одна доза еритроцитарної маси о 13:05-14:05). Згідно заповнених протоколів переливання крові та її компонентів № 1-5 їй були проведені проби на групову та індивідуальну сумісність, за результатами яких компоненти крові визнані сумісними з кров?ю пацієнтки.
Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого № 208, 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до лікаря загальної практики зі скаргами на загальну слабкість, пронос, гіпертермію. 12 вересня 2022 року у Держаненській районній лікарні Кривчук Т.В. було виконано дослідження крові на резус-приналежність і резус-антитіла № 84, за результатами якого визначено групу крові А(II) та резус-фактор (+) позитивний. За результатами біохімічного аналізу крові у ОСОБА_1 спостерігалося значне підвищення рівня сечовини та креатиніну, в зв?язку з чим вона була ургентно госпіталізована до відділення екстракорпоральних методів детоксикації Рівненської обласної клінічної лікарні ім.Ю.Семенюка, де знаходилася на лікуванні у період 12 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року. При поступленні пацієнтці було встановлено клінічний діагноз «Гостра ниркова недостатність неясної етіології», ОСОБА_1 була обстежена лабораторно та інструментально, в тому числі їй було визначено групу крові А(II) та резус-фактор (+) позитивний. За даними «Протоколів переливання крові та її компонентів» від 13 вересня 2022 року пацієнтці за показанням (анемія) було призначено та двічі введено відмиті еритроцити з груповою належністю А(II) резус-фактор (+)позитивний. Перед переливанням компонентів крові були проведені проби на групову, індивідуальну та біологічну сумісність, за результатами яких компоненти крові визнані сумісними з кров?ю ОСОБА_1 16 вересня 2022 року лікарем-нефрологом їй було встановлено діагноз «Гостра ниркова недостатність в стадії поліурії (12.09.22р). Шокова нирка».
У період з 22 листопада 2022 року по 02 грудня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні ревматології Рівненської обласної клінічної лікарні ім.Ю.Семенюка, куди звернулася зі скаргами на слабкість, варіабельність артеріального тиску, головокружіння, ніктурію. Об'єктивно зафіксовано підвищений артеріальний тиск, встановлено діагноз «Гостра ниркова недостатність, фаза виздоровлення. Артеріальна гіпертензія». Пацієнтка обстежена лабораторно, інструментально, консультована кардіологом, невропатологом, гінекологом. Проведено клінічний розбір, за результатами якого встановлено діагноз «Гостра ниркова недостатність, фаза виздоровлення від 03 вересня 2022 року. Вторинна дисметаболічна кардіоміопатія. Артеріальна гіпертензія. Вторинна синусова тахікардія. СНО. Церебро-васкулярна недостатність змішаного генезу з розсіяною неврологічною мікросимптоматикою, кохлео-вестибулярний синдром», що підтверджується записами медичної карти стаціонарного хворого № 110180.
Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого № 208, 13 грудня 2022 року та 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до лікаря загальної практики сімейної медицини зі скаргами на постійні головні болі, запаморочення голови, загальну слабкість, швидку втому, затруднення дихання, частий сечопуск, об?єктивно встановлено підвищення артеріального тиску, тахікардію, пастозність обличчя та слабкопозитивний симптом Пастернацького з обох боків, обстежена лабораторно та інструментально. 27 грудня 2022 року було встановлено діагноз «Гострий нефрит ? Гостра ниркова недостатність ІІ ст. Артеріальна гіпертензія помірна», який 06 лютого 2023 року було скориговано на «Гострий нефрит. Гостра ниркова недостатність ІІ ст., нефротичний синдром, гіпертензивний синдром».
10 лютого 2023 року ОСОБА_1 отримала консультаційний висновок спеціаліста Волинської обласної клінічної лікарні, у якому зафіксовано діагноз «Хронічна хвороба нирок 1 ст. Хронічний гломерулонефрит, сечовий варіант, хронічна ниркова недостатність-0. Гостра ниркова недостатність в вересні 2022 р. зумовлена переливанням несумісної крові».
У період з 16 лютого 2023 року до 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Рівненській обласній клінічній лікарні ім.Ю.Семенюка з діагнозом: «Хронічна хвороба нирок II (другого) ст. Гломерулонефрит, сечовий синдром, загострення. Хронічна ниркова недостатність І (першого) ст. Артеріальна гіпертензія. Гостре пошкодження нирок 03.09.2022. Преренальна гостра ниркова недостатність з переходом в хронічну хворобу нирок», про що свідчить медична карта стаціонарного хворого № 102003. За період госпіталізації продовжили фіксуватися вторинні щодо основного захворювання нозологічні форми, а саме вторинна дисметаболічна кардіоміопатія, гіпертонічна хвороба та ангіопатія сітківки, наявність яких знижувала працездатність ОСОБА_1 та погіршувала якість її життя.
27 лютого 2023 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності на строк до 01 березня 2024 року, причина інвалідності «загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів», що підтверджується актом огляду МСЕК № 57 від 27 лютого 2023 року.
За змістом консультаційного висновку спеціаліста ДУ «Інститут нефрології НАМН України» від 03 травня 2023 року, ОСОБА_1 встановлений діагноз «Хронічна хвороба нирок III ст. (Гостре пошкодження нирок від 09.2022 з трансформацією в хронічну хворобу нирок).
Згідно з епікризом № 863, у період з 08 вересня 2023 року до 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Держаненській лікарні з діагнозом «Хронічна хвороба нирок III ст. (Гостре пошкодження нирок від 09.2022р. з трансформацією в ХХН), ХНН Шет. Артеріальна гіпертензія ІІ ст. Анемія легкого ступеня. Астенічний синдром середньої важкості».
У період з 21 грудня 2023 року до 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Держаненської лікарні з діагнозом «Хронічна хвороба нирок ІІІ ст. (гостре пошкодження нирок від 09.2022р. з трансформацією в Хронічну ниркову недостатність), хронічна ниркова недостатність ІІІ ст. Артеріальна гіпертензія ІІ ст. Анемія легкого ступеня. Астенічний синдром середньої важкості», що підтверджується епікризом № 1229 з медичної карти стаціонарного хворого № 4376.
З 07 лютого 2024 року до 15 лютого 2024 року, згідно з випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 4376, ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в Обласному ревматологічного центрі Рівненської обласної клінічної лікарні ім.Ю.Семенюка з діагнозом «Хронічна хвороба нирок III (третього) ст. (гостре пошкодження нирок від 09.2022р з трансформацією в хронічну хворобу нирок). Швидкість клубочкової фільтраці 40,5мл/хв за (CKD-EPI) Хронічна хвороба нирок II (другого) ст. Нефрогенна артеріальна гіпертензія II ст. Анемія хронічного захворювання легкого ст.важкості».
Відповідно до консультаційного висновоку спеціаліста Рівненського обласного центру психічного здоров?я населення, ОСОБА_1 встановлений діагноз «Розлад адаптації».
26 лютого 2023 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності на строк до 01 березня 2025 року, причина інвалідності «загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів», що підтверджується актом огляду МСЕК № 53/153 від 26 лютого 2023 року.
У період з 24 червня 2024 року до 03 липня 2024 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в Деражненській лікарні з діагнозом «Хронічна хвороба нирок III ст. Гостре пошкодження нирок від 09.2022р. з трансформацією в хронічну хворобу нирок), Хронічна ниркова недостатність III ст. Артеріальна гіпертензія нефрогенна II ст. Анемія легкого ступеня. Астенічний синдром середньої важкості», про що свідчить епікриз № 623.
За змістом висновку судово-медичної експертизи № 32-8-2024 від 24 січня 2025 року, у період 02.09.2022-06.09.2022 ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у Рівненській обласній клінічній лікарні з приводу порушеної трубної вагітності. Оперативне та терапевтичне лікування пацієнтки проводилося за абсолютними показами відповідно правильно встановленого клінічного діагнозу, у кількісному та якісному відношенні відповідало клініко-лабораторним показникам стану пацієнтки і було виконано без дефектів надання медичної допомоги. Також під час стаціонарного лікування ОСОБА_1 у Рівненській обласній клінічній лікарні у вищезазначений період цілком вірно та обґрунтовано (у зв?язку з крововтратою та лабораторними показниками червоної крові) було призначено та проведено неодноразове переливання компонентів крові. Проте, згідно заповнених протоколів переливання крові та її компонентів № ?1-5 їй були проведені проби на групову та індивідуальну сумісність, за результатами яких компоненти крові, які були позначені за груповою належністю В (Ш) резус-фактор (-) негативний, були визнані сумісними з кров?ю пацієнтки та були їй перелиті. 12.09.2022 у лабораторії Держаненської районної лікарні та у лабораторії Рівненської обласної клінічної лікарні незалежно один від одного визначено, що кров ОСОБА_1 має групову належність А(Ш) резус-фактор (+) позитивний. Отже 02.09.2022 (чотири рази) та 05.09.2022 (один раз) компоненти крові з груповою належністю В (ІІ) резус-фактор (-) негативний були визнані сумісними з кров?ю пацієнтки, яка має групову належність крові А (II) резус-фактор (+) позитивний. Технічно правильне виконання проб на групову та індивідуальну сумісність за системою АВО за умови використання реагентів належної якості виключає імовірність отримання результату групової та індивідуальної сумісності при дослідженні компонентів крові, несумісних за груповою належністю. Зазначені хибно-сумісні результати призвели до переливання ОСОБА_1 компонентів крові, несумісних за груповою належністю, що є дефектом в наданні медичної допомоги (дія показана, але виконана не вірно), який став причиною розвитку у неї гострої ниркової недостатності (з подальшим розвитком хронічної хвороби нирок III стадії та хронічної ниркової недостатності III ступеня). Вище вказаний дефект в наданні медичної допомоги (переливання компонентів крові, несумісних за груповою належністю), відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (які затверджені Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року та узгоджені з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України), можна оцінити за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень - відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя - згідно п. 2.1.3/о згаданих «Правил...»). Тобто, між вказаним дефектом в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 (переливання компонентів крові, несумісних за груповою належністю) та подальшим розвитком у неї гострої ниркової недостатності, хронічної хвороби нирок III стадії з хронічною нирковою недостатністю III ступеню, вбачається прямий причинно-наслідковий зв?язок. За умов технічно правильного виконання проб на групову та індивідуальну сумісність і використання реагентів належної якості, вказані проби показали би несумісність, що попередило би переливання ОСОБА_1 несумісних компонентів крові та, відповідно, настання подальших наслідків. Подальше стаціонарне лікування ОСОБА_1 у Рівненській обласній клінічній лікарні та Держаненській районній лікарні, а також амбулаторне лікування ОСОБА_1 , було обумовлене наслідками перенесеної трансфузії компонентів крові, несумісних за груповою належністю, а саме гострою нирковою недостатністю та подальшим розвитком хронічної хвороби нирок III стадії з хронічною нирковою недостатністю ІІІ ступеня.
Відповідно до наказу № 2 від 25 серпня 2021 року Опорного закладу «Деражненський ліцей», ОСОБА_1 , вчителю початкових класів, надано відпустку по догляду за дитиною до 3-х років з 26 серпня 2021 року по 02 травня 2023 року. Згідно з довідкою № 20 від 26 лютого 2024 року, ОСОБА_1 працює в Жильжанській філії опорного закладу «Деражненський ліцей» Деражненської сільської ради Рівненського району Рівненської області на посаді вчителя початкових класів з неповним тижневим навантаженням (0,25 ставки).
17 травня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про неналежне виконання медичними працівниками РОКЛ своїх професійних обов'язків щодо її лікування, що спричинило тяжкі наслідки, а саме призвело до інвалідності 3 групи, зареєстроване кримінальне провадження № 12023181010001472. На час розгляду справи досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не завершено.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Ураховуючи вищенаведені норми права та практику Верховного Суду, на думку колегії суддів, постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вірно виходив з того, що надані стороною позивача докази доводять спричинення шкоди її здоров'ю відповідачем та, відповідно, завдання останній моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, а також внаслідок ушкодження здоров'я. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У пункті 9 вказаної Постанови судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода стосовно фізичних осіб може бути визначена як фізичний або душевний біль та страждання, зазнані у зв'язку з протиправним поводженням інших осіб (завданням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, спричиненні смерті близьких людей, знищення або пошкодження майна, приниження честі, гідності тощо).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення. На це вказав Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №293/174/23.
З огляду на встановлені обставини справи та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що винними діями медичних працівників КП "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради, позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичних та психічних стражданнях внаслідок надання некваліфікованої медичної допомоги, необхідності подальшого лікування та реабілітації, а також докладанні значних зусиль для відновлення стану здоров'я та життєвих зв'язків.
Однак, на думку колегії суддів, розмір відшкодування за завдану моральну шкоду, стягнутий з відповідача на користь позивача в сумі 400 000 грн., є неспівмірним із характером та обсягом фізичних, душевних, психічних страждань, яких вона зазнала внаслідок недбалих дій медичних працівників, що надавали їй медичну допомогу та не відповідає вимогам щодо розумності та справедливості.
За таких обставин, стягнення у зазначеному вище розмірі відшкодування моральної шкоди є надмірним та підлягає зменшенню до 150 000 грн., що відповідатиме балансу прав та інтересів сторін у справі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, із-за невідповідності висновків суду щодо розміру заподіяної шкоди обставинам справи, зміні, а саме зменшенню суми стягнення до 150 000 грн.
Судові витрпти віднести на рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного ст. ст. 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2025 року змінити, зменшивши суму моральної шкоди, стягнуту з Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 з 400000 (чотирьохсот тисяч) гривень до 150000 (ста п"тдесяти тисяч) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 10805 (десять тисяч вісімсот пять) гривень 80 копійок у рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та 3700 (три тисячі сімсот грн.) грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2025 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.