Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/15498/25
Провадження № 11-сс/4815/242/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025180000000316,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 яке погоджене прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обрано підозрюваному
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Тишиця Березнівського району, Рівненської області, громадянину України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком в період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. до 27 липня 2025 року.
Заборонено ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. до 24 вересня 2025 року.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: прибувати за вимогою суду, слідчого, прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну; уникати спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого погоджене прокурором задовольнити.
На обгрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні даної ухвали судом безпідставно враховано репутацію та позитивну характеристику підозрюваного, що ставиться під сумнів, оскільки як встановлено ОСОБА_5 ніде не працює, а тому будь-які відомості про його майновий стан є сумнівними. Окрім того судом враховано думку потерпілих про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, що також є сумнівним оскільки жодної особи не визнано потерпілою у кримінальному провадженні.
Також судом в резолютивній частині ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2025 року встановлено термін її дії на два місяці з моменту затримання, - до 27 липня 2025 року, а термін дії обов'язків покладених судом визначено 2 два місяці, - до 24 вересня 2025 року, а тому існує правова невизначеність ухвали слідчого судді, що унеможливлює її виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 щодо безпідставності заявлених вимог та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
27.07.2025 о 22 год. 45 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК, а 28.07.2025 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів, а саме: протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2025 та фото до нього; протокол затримання ОСОБА_5 від 27.07.2025 та інші матеріали в своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною лише разом з іншими обставинами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пп. 56 та 59).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу.
Вказані обставини, з урахуванням тяжкості можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованому йому злочину, свідчать про існування ризиків заявлених у клопотанні, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема було враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а отже може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оскільки свідки кримінального провадження проживають в одному населеному пункті разом з ОСОБА_5 , а свідок який перебував в транспортному засобі з ОСОБА_5 є його близьким другом, та враховуючи принцип безпосередності дослідження доказів, передбачених ч.4 ст. 95 КПК, - судом до уваги будуть братися показання свідків надані лише під час судового засідання, існує цілком обгрунтований ризик впливу підозрюваного на свідків шляхом погроз, тиску чи іншим чином.
Також існує ризик, що ОСОБА_5 може не з'являтися на виклики до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а отже перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас при розгляді питання про обрання запобіжного заходу судом першої інстанції обгрунтовано враховано особу ОСОБА_5 , який навчається, раніше не судимий, стан його здоров'я, позитивну характеристику з місця проживання, навчання та з останнього місця роботи, відшкодування завданої шкоди потерпілим, зокрема допомоги в похованні загиблої та компенсації заподіяної матеріальної шкоди, думку потерпілих, які просили не обирати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому вважає за можливе не обрати підозрюваному найбільш суворий запобіжний захід, оскільки виконання ОСОБА_5 його процесуальних обов'язків можливе і при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Доводи прокурора щодо описки викладеної в резолютивній частині ухвали слідчого судді, а саме встановлення терміну дії ухвали на два місяці з моменту затримання підозрюваного і до 27 липня 2025 року, оскільки сама ухвала слідчого судді винесена 30 липня 2025 року, що унеможливлює її виконання, не може бути усунено судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на рішення суду про обрання запобіжного заходу, а розглядається за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи судом, який ухвалив дане судове рішення, в порядку ст. 379 КПК. Водночас колегія суддів зауважує, що цим рішенням заборонено підозрюваному ОСОБА_5 залишати місце свого проживання до 24 вересня 2025 року.
Так, згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, як визначено ч.ч.4, 5 ст. 181 КПК, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Отже на даному етапі досудового розслідування колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу і, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що домашній арешт у нічний час в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_4 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3