Справа № 538/4/24 Номер провадження 22-ц/814/2431/25Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
08 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Обідіної О.І., Панченка О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Лохвицька міська рада, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю,-
У січні 2024 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив встановити факт проживання однією сім'ю між позивачем та її батьком ОСОБА_5 до моменту його мобілізації за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову вказував, що 19.03.2023 батько позивача - молодший сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 в районі населеного пункту Діброва Севєродонецького району Луганської області зник безвісті.
Також зазначав, що після отримання сповіщення про зникнення безвісти батька, ОСОБА_1 подала всі необхідні заяви щодо його розшуку та отримання Акту службового розслідування щодо його зникнення та звернулась до Лохвицької міської ради за отриманням Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, щоб отримати підтвердження, що проживала разом з батьком на час призову його на військову службу. Отримання Акту їй було необхідно для підтвердження спільного проживання з батьком та задля отримання відповідних виплат у зв'язку з його зникненням безвісті.
03.04.2023 депутатом Лохвицької міської ради Власенко А.М. складено Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання на підставі опитування сусідів. При цьому, при його складанні допущено помилку, зазначено, що з ними також проживала мати позивача (колишня дружина батька). Оскільки її мати з ними разом не проживала, то позивач попросила Акт замінити (уточнити).
02.08.2023 позивач від військової частини отримала Лист №1191 від 14.06.2023, де було зазначено, що у відповідь на запит військової частини Лохвицька міська рада надала інформацію, в якій зазначено, що Акт обстеження матеріально-побутових умов від 03.04.2023 є юридично нікчемним та містить невірні дані, з наданням відповідних документів, в яких зазначено, що батько позивача до моменту проходження військової служби проживав разом зі своїми батьками по АДРЕСА_2 , що підтверджується Акт обстеження матеріально-побутових умов від 25.05.2023року.
12.10.2023 комісією Лохвицької міської ради було складено Акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення, висновок комісії: в процесі роботи комісії з встановлення місця проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації, комісією отримано інформацію та свідчення, які є суперечливими. Комісія вважає, що жодне отримане свідчення не може бути розглянуто як переконливий і беззаперечний доказ проживання ОСОБА_5 за якоюсь конкретною адресою, при цьому комісія не може визнати адресу проживання ОСОБА_5 на момент його призову до ЗСУ.
Позивач вважає, що такі висновки необґрунтовані, комісією не взято до уваги пояснення свідків, які працювали разом з її батьком і привозили його за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказує, що батько позивача працював в м. Лохвиця. Вказане і є підтвердженням, що він проживав в цьому місті, а не з батьками в селі Гиряві Ісківці.
Окрім того, вказує, що не враховано комісією те, що позивач надавала особисті речі батька, оригіналу Сповіщення і те, що в день мобілізації позивача особисто проводила батька з місця мешкання до пункту збору.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Савинський Олександр Григорович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Лохвицька міська рада, ОСОБА_3 , в/ч НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, прохала рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд при прийнятті рішення не звернув уваги на те, що вона є донькою ОСОБА_5 , була членом його сім'ї, який проживав з останнім однією сім'єю, а тому вона повинна була доводити саме даний факт, а не факти наявності спільного побуту чи бюджету з батьком. Суд не звернув увагу на положення норм закону, якими визначено осіб, які мають на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті.
Окрім того вказує, що судом допущено порушення при оцінці зібраних по справі доказів, а саме: показання свідків оцінювалися без врахування їх повного обсягу та змісту; безпідставно надав перевагу письмовим доказам відповідача перед доказами позивача; безпідставно не прийняв докази надані позивачем; проводив оцінку без врахування вимог закону визначено коло осіб, які мають на отримання грошового забезпечення.
Від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила її залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні прохали її залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Від Лохвицької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні сторони та їх представники, представники третіх осіб, особи, які не брали участі в справі, були належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З наданих сторонами по справі доказів, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 09.08.2000, її батьками записані: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ( т.1 а.с.9).
Як вбачається з копії Контракту добровольця територіальної оборони 1 квітня 2022 р. ОСОБА_5 підписав такий контракт, при цьому при заповненні анкетних даних ОСОБА_5 в графі "місце проживання" зазначено "с. Г.Ісківці" (т.1 а.с. 47-48).
Згідно Акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов від 21.09.2022 р. за підписом депутата Лохвицької міської ради Карабки О. та провідного спеціаліста виконавчого комітету Лохвицької міської ради Маляренко Н.М., що засвідчені керуючим справами ОСОБА_8 , в якому зазначено, що комісією в складі вищевказаних осіб було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_5 і з'ясовано, що " ОСОБА_5 , 1977 р.н., зареєстрований в АДРЕСА_3 , а на момент мобілізації фактично проживав в АДРЕСА_2 ." (т. 1 а.с. 46, т.2. а.с. 110).
03.04.2023 року на адресу ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 направлено Сповіщення про те, що її батько, старший водій 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти В/ч НОМЕР_4 молодший сержант ОСОБА_5 , 1977 р.н.. зник безвісти 19.03.2023 в районі н.п. Діброва Севєродонецького району Луганської області (т.1 а.с.10 ).
03.04.2023 комісія в складі депутата Лохвицької міської ради Власенко А.М. та членів комісії ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , склала Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_5 , в якому зазначено, що останній фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , склад сім'ї: ОСОБА_5 , 1977 р.н., ОСОБА_7 , 1978 р.н., ОСОБА_12 , 1950 р.н., ОСОБА_13 , 1954 р.н., ОСОБА_1 , 2000 р.н. Також в акті вказано, що Комісія встановила, що ОСОБА_5 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю колишньою дружиною та донькою у батьків його колишньої дружини. Проживав за даною адресою до призову на контрактну службу до ЗСУ (т.1 а.с.12 ).
В Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.05.2023, складеного комісією в складі депутата Лохвицької міської ради Уса Ю.А. та членів комісії: діловода ОСОБА_14 , провідного спеціаліста землевпорядника ОСОБА_15 та сусідів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зазначено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 наступний склад сім'ї: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,(батько), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати). ОСОБА_5 дійсно проживав у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 після розлучення із своєю дружиною з 2014 року та до моменту мобілізації.
Згідно Акту перевірки та встановлення фактів, проведеної до звернення В/ч НОМЕР_1 від 17.05.2023 №1002, від 26.05.2023 комісія, створена на підставі розпорядження міського голови від 26.05.2023 №47 у складі голови комісії - першого заступника міського голови Шрамка С.Ю., та членів комісії в.о. начальника юридичного відділу виконавчого комітету Лохвицької міської ради Головні А.В., начальника відділу економіки та інвестицій виконавчого комітету Лохвицької міської ради Карабки О.О. та в.о. начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи виконавчого комітету Лохвицької міської ради Кравченка А.А. за результатами виїзду за місцем реєстрації ОСОБА_5 в ході обстеження та в тому числі відповідно до інформації наданої сусідами встановлено, що ОСОБА_5 незважаючи на місце реєстрації АДРЕСА_3 , за даною адресою фактично не проживав. За адресою: АДРЕСА_1 в ході обстеження умов та в тому числі відповідно до інформації наданої сусідами встановлено, що за даною адресою проживають батьки колишньої дружини ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_5 за даною адресою фактично ніколи не проживав.
Відповідно до інформації, наданої депутатом 8 скликання Лохвицької міської ради ОСОБА_18 до його мобілізації, останній час проживав у с. Гиряві Ісківці Миргородського району Полтавської області разом з батьками. Комісія вважає, що Акт від 03.04.2023 обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_5 , за підписом депутата Лохвицької міської ради Власенка А.М. містить певні неточності та рекомендує даний акт вважати юридично нікчемним (т.1 а.с.12 зворот, а.с.17 , т. 2 а.с. 84).
Командиру В/ч НОМЕР_1 міським головою Лохвицької міської ради за вих.№ 03-01/882 від 29.05.2023 направлено лист щодо надання інформації про встановлення правомочності та підстав видачі Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.04.2023 та повідомлено про те, що указаний Акт містить певні неточності, про що складено акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення в/ч НОМЕР_4 від 17.05.2023 №1002 та рекомендовано Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.04.2023, за підписом депутата Лохвицької міської ради Власенка А.М. від 03.04.2023 вважати юридично нікчемним. Підтверджено фактичне місце проживання до моменту мобілізації ОСОБА_5 : с. Гиряві Ісківці Миргородського району Полтавської області та рекомендовано з даного питання керуватись Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.05.2023 за підписом депутата ОСОБА_19 (т.1 а.с.16 ).
Згідно листа командира В/ч НОМЕР_1 від 14.06.2023 року який направлено ОСОБА_1 вказано, що їй відмовлено у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого батька, оскільки подані документи містять суттєві розбіжності та не доводять факту спільного проживання з ОСОБА_1 з ОСОБА_5 . В той час, як надано належні докази проживання ОСОБА_5 за адресою в АДРЕСА_2 разом із батьками.
12.10.2023 р. було складено Акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення комісією в складі першого заступника міського голови Шрамка С.Ю., в.о. начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Головні А.В., в.о. начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Кравченко А.А., старости Гирявоісковецького старостинського округу Давиденко Н.П., поліцейського офіцера громади Грищенка В.С., при цьому комісією було встановлено, зокрема, що "Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.08.2018 року та по даний час зареєстрований по АДРЕСА_3 . В ході обстеження та відповідно до інформації, наданої сусідами та рідними, встановлено, що ОСОБА_5 за зареєстрованою не проживає.
За результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , в ході обстеження встановлено, що за вказаною адресою зберігаються деякі особисті речі ОСОБА_5 , зокрема особисті документи та мобільні телефони, які зі слів доньки він часто змінював. За результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_2 , в ході обстеження встановлено, що за вказаною адресою зберігаються деякі особисті речі ОСОБА_5 , зокрема два комплекти його військової форми (одна парадна, з нагородами), наручні годинники, коробки з мобільних телефоні." У висновках такою комісією було зазначено, що "У процесі роботи комісії з встановлення місця проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації, комісією отримано інформацію та свідчення, які є суперечливими. Комісія вважає, що жодне отримане свідчення не можу бути розглянуто як переконливий та беззаперечний доказ проживання ОСОБА_5 за якоюсь конкретною адресою, при цьому комісія не може визначити адресу проживання ОСОБА_5 на момент його призову до Збройних Сил України. Враховуючи відсутність переконливих та беззаперечних доказів щодо місця проживання ОСОБА_5 на момент його мобілізації, зважаючи на суперечливість та повну протилежність наданих свідчень, комісією не встановлено місце проживання громадянина ОСОБА_5 на час його мобілізації до Збройних Сил України" (т.1 а.с. 21).
Як вбачається з Витягу № 20230615-635 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, що був наданий на запит ОСОБА_20 від 12.05.2023, ОСОБА_5 , значиться таким, що набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, з 22.05.2023 р. кримінальне провадження зареєстроване 29.03.2023 (т.1 а.с. 57, т. 2 а.с. 112).
Згідно копії Витягу із Книги алфавітного обліку, офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу військової частини НОМЕР_1 при записі № 6 щодо ОСОБА_5 зазначено у графі "з якого часу у Збройних Силах і яким військовим комісаріатом призвано, з якої частини прибув" така інформація " з 16.05.1995 по 17.10.1996 , з 25.02.2015 по 04.11.2016, з 15.02.2017 по 27.02.2018 , з 19.10.2018 по 16.01.2019, ІНФОРМАЦІЯ_6 з в/ч НОМЕР_5 ", а в графі "сімейний стан, прізвище, ім'я, по батькові дружини, імена та роки народження дітей, місце проживання сім'ї" - "неодружений мати ОСОБА_20 " (т.2 а.с. 152).
В судовому засіданні було допитано свідків. З огляду на їх пояснення, в цілому остаточно підтвердити чи спростувати факт проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 з наданих пояснень не має можливості.
Позивач ОСОБА_1 на підставі поданих документів до військової частини НОМЕР_1 отримала за період з квітня по липень 2023 року грошове забезпечення в сумі 471 475, 73 грн. На даний час військовою частиною подано позов до суду про стягнення з останньої вказаних коштів, як безпідставно отриманих
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання позивача разом із своїм батьком ОСОБА_5 до моменту його мобілізації за адресою: АДРЕСА_1 , наявність між ними спільного побуту та взаємних прав і обов'язків..
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
У Конституції України терміни "сім'я", "члени сім'ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підґрунтям тлумачення понять "член сім'ї", "член сім'ї" є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння
терміна "член сім'ї" мають конституційні положення про ґрунтування
шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов'язки кожного із подружжя у шлюбі та сім'ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи.
Абзацом 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин» передбачено, що до близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин належать - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений розділу IV ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України у вказаній редакції суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зважаючи на те, що право позивача на отримання грошового забезпечення батька як військовослужбовця, який зник безвісти, оспорюється відповідачем та військовою частиною в якій проходив службу батько позивача, остання звернулася до суду в порядку позовного провадження.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення факту проживання із батьком однією сім'єю їй необхідна для підтвердження правомірності отримання грошового забезпечення батька, як військовослужбовця, який зник безвісти, яке передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частина 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент мобілізації батька позивача, його зникнення безвісті та вирішення спірного питання, щодо кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, передбачала, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 року, який набрав чинності 20.01.2025 року і є чинним на даний час, частину 6 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, відповідно до якої у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати членам сім'ї військовослужбовця, який зник безвісті, грошового забезпечення встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.
Частиною 4 ст. 6 ЗаконуУкраїни «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин» передбачено, що члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно основних положень мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3червня 1999року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», вбачається що стосовно поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить із об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства та змісту положень закону, яким встановлюються певні права та обов'язків членам сім'ї суб'єкта права. Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття "член сім'ї" у контексті Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На думку Конституційного Суду України наведені вище та інші чинні правові норми з даного питання, дають правові підстави для офіційної інтерпретації термінів: - "член сім'ї, або член сім'ї, який проживає із суб'єктом права"; - "член сім'ї", який постійно спільно проживає із суб'єктом права та веде спільне господарство, чи має спільний бюджет; - "член сім'ї", який перебуває на утриманні суб'єкта права, на групи.
До першої з них слід віднести чоловіка або дружину суб'єкта права та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків. При оцінці поняття «проживання», необхідно керуватися ст. 29 Цивільного кодексу, відповідно до якої місцем фізичної особи проживання визнається те місце, де особа постійно або тимчасово проживає, а місцем проживання неповнолітніх, що не досягли чотирнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, - місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. Фізична особа може мати калька місць проживання. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства, спільного бюджету, спільного (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), проживання із суб'єктом права і т.д. застосовується лише у передбачених законом випадках.
До іншої групи членів сім'ї суб'єкта права можуть бути віднесені, крім вище зазначених осіб й інші особи за умови постійного проживання разом з суб'єктом права і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з ним у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
До окремої групи слід віднести членів сім'ї суб'єкта права, які перебувають на його утриманні. Визначальною ознакою поняття "утриманство" має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до частини третьої 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це означає, що одержання членом сім'ї суб'єкта права сукупного середньомісячного доходу у розмірах, нижчих від встановленого законом прожиткового мінімуму, є конституційною підставою, за якою при певних умовах член сім'ї може вважатись утриманцем. До законодавчого визначення прожиткового мінімуму критерієм для визнання утриманцями членів сім'ї суб'єкта права має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості. До числа утриманців - членів сім'ї суб'єкта права належать визначені Конституцією України та нормами закону особи, що повинні утримуватись іншими особами, на яких закон покладає такий обов'язок. За змістом цих положень суб'єкт права зобов'язаний утримувати своїх дітей, у тому числі й позашлюбних, дітей дружини (чоловіка), усиновлених до їх повноліття; піклуватися про своїх непрацездатних батьків; утримувати непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги; матеріально підтримувати дружину (чоловіка), особливо того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, дружину у період вагітності і
протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку).
Враховуючи вище наведенні роз'яснення Конституційного Суду України та провівши аналіз змісту положень ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (з врахуванням редакції чинної на момент зникнення батька позивача) та положень ст.ст.1, 6 ЗаконуУкраїни «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин», колегія суддів вбачає, що право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, мають близькі родичі та члени сім'ї, які віднесені до першої групи, тобто члени сім'ї, які належать до сім'ї суб'єкта права, виходячи в першу чергу та за відсутності інших умов з ознак сім'ї, як кровна спорідненість, родинні зв'язки, шлюбні відносини, наявність взаємних прав та обов'язків.
Одночасно, колегія суддів, відмічає той факт, що результатом зміни редакції ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стало зміна черговості отримання грошового забезпечення між такими близькими родичами безвісті зниклого військовослужбовця, як «батьки» та «повнолітні діти».
При цьому зміст зміненої та чинної на даний час редакції вказаної норми закону вказує, на те, що інших умов, крім належності до членів сім'ї безвісті зниклого, законом не встановлювалося та не змінювалося.
За таких обставин вимоги позивача, щодо встановлення факту проживання з батьком однією сім'єю (належність до членів сім'ї) на момент його мобілізації, є обґрунтованими та відповідають змісту положень законодавства, яким врегульовано питання набуття права на соціальний захист.
Суд першої інстанції на зазначені вище обставини не звернув належної уваги, безпідставно прийшов до висновків, що предметом доказування по справі є факт спільного постійного проживання, наявності спільного побуту та взаємних прав і обов'язків та відповідно провів неналежну оцінку зібраних по справі доказів, дійшовши до не обґрунтованих висновків щодо недоведення позивачем заявлених позовних вимог.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім'ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
В матеріалах справи містяться докази, які вказують на кровну спорідненість зниклого безвісти ОСОБА_5 та позивачки, як батька та дочки. Підтверджено також факти того, що позивач на момент мобілізації батька іншої сім'ї не мала та не перебувала в шлюбі. Позивач та її батько не мали у приватній власності житла, а тому були вимушені бути зареєстрованими і проживати за різними адресами. Позивачка навчалася та отримувала допомогу від батька на навчання у вигляді аліментів. Останні спілкувалися між собою, підтримували сімейні відносини, піклувалися один про одного, допомагали матеріально, проводили разом вільний час та мали спільні витрати, відвідували один одного.
Згідно ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Долучені до справи докази, вказують на проживання ОСОБА_5 за двома адресами та наявність його особистих речей по кожній адресі.
Так, 12.10.2023 р. було складено остаточний Акт перевірки та встановлення фактів відповідно до звернення комісією в складі першого заступника міського голови Шрамка С.Ю., в.о. начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Головні А.В., в.о. начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Кравченко А.А., старости Гирявоісковецького старостинського округу Давиденко Н.П., поліцейського офіцера громади Грищенка В.С., яким підтверджено вказаний факт.
Також вказані вище факти підтверджується показаннями свідками, які були допитні в судового засіданні.
Враховуючи наявні докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що ОСОБА_5 проживав разом із своєю повнолітньою донькою однією сім'єю на момент його мобілізації.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.,
Таким чином, рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог.
Щодо відшкодування судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову було сплачено 1073, 60 грн., а за апеляційну скаргу 1816, 80 грн.
Таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2890, 40 грн., а також слід достягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 137,60 грн. недоплачений при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2025 року , - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Лохвицька міська рада, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_5 , з яким останній проживав на момент його мобілізації.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2890,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір недоплачений при подачі позову у розмірі 137,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ О.І. Обідіна__________________ О.О. Панченко