Справа № 761/36459/25
Провадження № 1-кп/761/3957/2025
09 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Кодема Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Березань Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Київ, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, в обґрунтування яких зазначив, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинувачених переховуватись від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень.
Крім того, зауважив, що інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, прокурор ОСОБА_8 просив продовжити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжні заходи у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 заперечувала стосовно задоволення клопотання та просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зважаючи на те, що ризики, на які посилається прокурор, жодним чином не обґрунтовані та не доведені, звернула увагу суду на позитивну характеристику підзахисного, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_11 заперечувала щодо задоволення клопотання, просила відмовити у його задоволенні, змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_12 підтримала позицію колег, заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки ризиків, на її думку, немає та не зрозуміла мета подальшого тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_9 заперечував, просив застосувати запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 підтримали позицію сторони захисту.
Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_14 заперечувала у його задоволенні, з огляду на відсутність жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, окрім того просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_15 повністю підтримав думку свого захисника, зауваживши, що вину у скоєному визнає повністю, щиро кається, наміру переховуватись чи впливати на свідків не має.
Захисник ОСОБА_12 підтримала позицію колеги, вважає, що прокурором не доведені ризики, на які він вказує у клопотанні.
Захисник ОСОБА_11 також заперечувала щодо задоволення клопотання, та просила змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_9 просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, особа повідомила що визнає вину у повному обсязі
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали позицію сторони захисту.
Також прокурор ОСОБА_8 заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 запобіжні заходи у виді домашнього арешту, в обґрунтування якого зазначив, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинувачених переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в якому обвинувачуються, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, зміна або скасування обвинуваченим запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останніх.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_16 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, враховуючи, що його підзахисний належним чином виконує свої процесуальні обов'язки, а ризики, на його думку, взагалі відсутні. Крім того, зауважив, що лише тяжкість можливого покарання не може бути безумовною підставою для застосування такого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Стосовно клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_17 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 просила задовольнити клопотання частково та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, оскільки клопотання не відповідає вимогам КПК України, ризики не підтверджені, підзахисний має сталі соціальні зв'язки.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свого захисника та зазначив, що намірів переховуватись не має.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Крім того, прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ризики, які стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу не зменшилися, продовжують існувати, враховуючи тяжкість покарання у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечувала стосовно задоволення клопотання, оскільки обвинувачення, на її думку, не обґрунтоване, а покладені обов'язки підзахисна виконує в повному обсязі.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала свого захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, доводи сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред'явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, суд зазначає наступне.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. У зв'язку з чим останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Водночас, дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Також ОСОБА_4 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зауважити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високими.
Отже, підстави, за яких слідчим суддею застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.
Окремо слід зазначити, що суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, про що клопотав захисник, суд не вбачає.
Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, його процесуальну поведінку, водночас суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити строком на 60 днів, а саме до 07 листопада 2025 року включно.
Визначаючи питання щодо розміру застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу обвинуваченого на хід судового розгляду, суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , слід залишити попередній - у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн, з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слід зазначити про таке.
З обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_5 є досить вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Стосовно ризику впливу на свідків варто зазначити, що судом враховується встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування інших ризиків, передбачених пп. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 обвинувачується.
Підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Слід зауважити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.
Крім того, інші більш м'які запобіжні заходи не дозволять запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі обвинувачений матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання судовому провадженню іншим чином.
Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту.
Так, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 07 листопада 2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, а тому суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні продовження строку запобіжного заходу існування ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
Слід зазначити, що сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
Суд враховує, що показання свідків в цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високими.
На підставі викладеного, враховуючи, що підстави, за яких було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, на строк 2 місяці, тобто до 09 листопада 2025 року включно, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, та які будуть пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, та забезпечить виконання ним, покладених процесуальних обов'язків, визначених частиною 5 ст.194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у виді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Слід зауважити, що у період введення воєнного стану на території України обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» дозволено відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Стосовно заявленого захисником ОСОБА_16 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , оцінивши наведені обставини стороною захисту у сукупності, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на цій стадії є пропорційним для запобігання встановленим раніше ризикам, а обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу наразі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд вважає, що у цьому випадку зміна продовженого заходу може наразі негативно відобразитися на ході судового провадження, у тому числі, шляхом неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що призведе до порушення розумності строків кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу слід залишити без задоволення.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, а тому суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні продовження строку запобіжного заходу існування ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
Слід зазначити, що сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
Суд враховує, що показання свідків в цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Водночас матеріали клопотання прокурора ОСОБА_8 не містять доказів про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості обвинуваченого перешкоджати судовому провадженню іншим чином, оскільки будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання, зазначений ризик не підтверджуються, а його існування не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання прокурора, тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу судом також враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого, його майновий стан, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, його процесуальну поведінку та обсяг висунутого обвинувачення, а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя.
За таких обставин, на переконання суду, достатнім буде для виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Застосовуючи саме такий вид запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Так, під час досудового розслідування 24.04.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва підозрюваній ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, в період доби з 22-00 год по 05-00 год наступної доби, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 20.06.2025.
18.06.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва підозрюваній ОСОБА_7 змінено міру запобіжного заходу з домашнього арешту в нічний час на особисте зобов'язання, строком до 21.07.2025, який у подальшому продовжено ухвалою слідчого судді від 16.07.2025.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , на час звернення із даним клопотанням обставини, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також під час його продовження, та ризики не змінилися, тому суд вважає наявними законні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_7 .
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 слід визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-179, 181, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 250 (двохсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року у справі № 761/36459/25.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, на строк 2 місяці, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання останнього.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у виді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді виконання покладених обов'язків відносно обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді виконання покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає та здійснює трудову діяльність (м. Київ та Обухівський район Київської області) без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали направити до ІТТ №2 ГУНП в Київській області та ІТТ №5 ГУНП в Київській області - для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1