Справа № 761/37003/23
Провадження № 2/761/1582/2025
26 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов вказаний позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-2228 від 07.08.2025 року, щодо повторного автоматизованого розподілу справи №761/37003/23, за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку, що вказана заява не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, за загальним правилом, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ст. 27 ЦПК України).
Однак, нормами ч. 8 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних прав» за № 3, правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено ст. 532 ЦК України. При цьому, слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договором позики від 10.06.2019 року на підставі якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 18 811,00 грн. не визначено місце виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що договір позики від 10.06.2019 року не відноситься до тих договорів, які можна виконувати тільки в певному місці, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суд міста Києва.
Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно із ст.27 ЦПК України за загальними правилами за місцезнаходженням фізичної особи відповідача.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача ОСОБА_2 - є: АДРЕСА_1 , що також не відноситься до Шевченківського району м. Києва, а належить до Голосіївського районного суду міста Києва.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
З врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м. Києва, суд вважає за необхідне передати зазначений позов на розгляд Голосіївського районного суду міста Києва, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого він належить.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - передати на розгляд Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя