СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13228/25
пр. № 2/759/6106/25
17 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16 червня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Селезньовим М.В., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтований тим, що:
- з 06 січня 2021 року позивач і відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі;
- позивач і відповідачка є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- на сьогодні шлюбні відносини між подружжям припинені, шлюб має формальний характер з огляду на різні погляди на сімейне життя.
23 червня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зобов'язавши позивача надати опис вкладення у цінний лист на ім'я ОСОБА_2 в редакції, яка надійшла на адресу Святошинського районного суду міста Києва з докладним поіменним переліком направлених документів у строк, що становить 10 днів з дня вручення позивачеві цієї ухвали.
17 липня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 11 серпня 2025 року.
У зв'язку з неявкою відповідачки судове засідання, призначене на 11 серпня 2025 року, суд відклав на 17 вересня 2025 року.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.
Поштові конверти, якими відповідачці на її зареєстроване місце проживання суд направив повістки-повідомлення та копію позовної заяви з додатками, повернулися до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання від 11.09.2025 стоїть відмітки «повертається» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання № 132587277 від 17.06.2025 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). Будь-яку іншу адресу свого місця проживання відповідачка суду не повідомляла.
За таких обставин, відповідачка є належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на те, що відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд установив таке.
06 січня 2021 року позивач і відповідачка зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.01.2021, актовий запис № 4 (а.с. 7).
Позивач і відповідачка є батьками:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.03.2021, актовий запис № 563 (а.с. 13);
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.09.2022, актовий запис № 1244 (а.с. 14).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також на достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно зі ст. 5 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22.11.1984, що ратифікований Україною згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Отже, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Згідно із ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У справі, що розглядається:
- позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини з відповідачкою фактично припинені, шлюб має формальний характер;
- відповідачка у судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не надала суду будь-яких доказів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу дійсно суперечить інтересам сторін та інтересам їхніх дітей.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 968,96 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 22 від 16.06.2025 (а.с. 1).
Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.01.2021, актовий запис № 4, розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Відповідачка: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складене 17 вересня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко