Справа № 758/14262/25
15 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Левицька Я.К., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ярмак Ольги Вікторівни про забезпечення позову,
12.09.2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права власності на належне йому майно шляхом скасування рішення державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни про державну реєстрацію права власності за відповідачем - ОСОБА_2 на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 17259069), а також зобов'язати відповідний орган державної реєстрації внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у частині скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок.
Одночасно з поданим позовом, позивачем через свого представника подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за Відповідачем ОСОБА_2 та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього об'єкта до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач, вже більше 15 років разом зі своєю сім'єю проживає в будинку по літері «В», який є самочинним будівництвом, що унеможливлює визнання права власності на нього, як на об'єкт нерухомості. Водночас, будинок під номером АДРЕСА_1 (квартири АДРЕСА_2 ) знаходиться у спільній частковій власності у Позивача (7/8) та Відповідача (1/8). Відповідно усі інші господарські (допоміжні) будівлі, в тому числі й самочинно збудований будинок за літ «В» перебувають у власності Позивача та Відповідача у таких же частках. Наявність у Відповідача одноосібного права власності на цей об'єкт створює реальний ризик його відчуження (шляхом продажу, дарування, передачі в іпотеку тощо) під час розгляду справи. У разі проведення таких дій виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації стане істотно утрудненим або неможливим, оскільки право власності буде зареєстроване вже за іншою особою. Тому лише накладення арешту та заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо спірного об'єкта забезпечить реальність і ефективність судового захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно; забороною вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Судом встановлено, що між сторонами існує дійсний спір щодо правомірності державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Позов містить вимоги про усунення перешкоди у здійсненні права власності на належне позивачу майно шляхом скасування рішення державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни про державну реєстрацію права власності за відповідачем - ОСОБА_2 на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 17259069), а також зобов'язати відповідний орган державної реєстрації внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у частині скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок.
Разом з тим, адреса спірного будинку та адреса належного позивачу будинку є різною, як і записи про такі об'єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що житловий будинок по літері «В», в якому він проживає разом зі своєю сім'єю більше 15 років є самочинним будівництвом.
Крім того, судом перевірено аргументованість заяви щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Посилання заявника на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову фактично призведе до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є формальним, оскільки як зазначає сам позивач у позовній заяві він разом зі своєю сім'єю проживає за таких умов більше 15 років.
Також суд зауважує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ярмак Ольги Вікторівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.К. Левицька