Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/14107/25
15 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, подане слідчим СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 12025100070001639, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України,-
Слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
Досудовим розслідуванням установлено, що, у зв'язку із військовою агресією Російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Пунктом 3 вказаного Указу Президента України визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України від 24.02.2022, розміщеної на сайті Урядового порталу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремою категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану.
Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право у період дії воєнного стану перетинати державний кордон України.
Будучи обізнаним з вказаними положеннями чинного законодавства, у ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, виник злочинний умисел, спрямований на створення механізмів щодо організації незаконного переправлення через державний кордон України осіб призовного віку від 18 до 60 років поза пунктами пропуску, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, з метою власного збагачення.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами почали підшуковувати осіб призовного віку від 18 до 60 років з метою організації переправлення останніх через державний кордон України, за грошову винагороду.
На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_5 ініціював зустріч з
ОСОБА_6 , з метою доведення останньому можливості незаконного переправлення його через державний кордон України.
В подальшому, на виконання спільного умислу, заздалегідь домовившись про зустріч, 02.08.2025 в денний час ОСОБА_5 в ході розмови, знаходячись біля сервісного центру МВС України за адресою: м. Київ, вул. Усенка, 8, повідомив ОСОБА_6 про можливість організації незаконного переправлення його через державний кордон України за грошову винагороду.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, ОСОБА_5 02.09.2025, о 12 годині 20 хвилин, перебуваючи біля сервісного центру МВС України за адресою: м. Київ, вул. Усенка, 8, за попередньою домовленістю провів зустріч із ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_5 проінформував ОСОБА_6 , про механізм та особливості його протиправного переправлення через державний кордон України, зокрема: повідомив, що він разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами згідно розподілених заздалегідь ролей здійснюють організацію та безпосереднє переправлення через державний кордон, а саме, невстановлені особи здійснять перевезення ОСОБА_6 з міста Києва до м. Чернівці, звідти в подальшому інші невстановлені досудовим розслідуванням особи мають сприяти перетину кордону в пішому порядку з Румунією, при цьому виказав останньому вимогу, що за виконання вищевказаних дій щодо організації у незаконному переправленні ОСОБА_6 через державний кордон України, останньому необхідно буде надати ОСОБА_5 грошову винагороду у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) Євро.
Після цього, не зупиняючись на вчиненому, а продовжуючи свої протиправні дії, 09.09.2025 приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи біля сервісного центру МВС України за адресою: м. Київ, вул. Усенка, 8, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю, провів зустріч із ОСОБА_6 , при цьому достовірно знаючи, що останній, в умовах правового режиму воєнного стану обмежений у виїзді за межі України, повторно запевнив ОСОБА_6 щодо організації його протиправного переправлення через державний кордон України, після чого під час вказаної зустрічі, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) Євро, що згідно з курсом НБУ станом на 09.09.2025 становить 653 154 грн, чим довів свій злочинний умисел до кінця.
Після отримання грошових коштів ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів із вказаними грошовими коштами.
В ході проведення затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України було проведено особистий обшук останнього, в ході якого виявлено та вилучено:
- грошові кошти: 100 Євро з номером S22625417374, 100 Євро з номером EA1420361173, 133 купюри, що зовні схожі на 100 Євро з однаковим номером P04843182358 (копії), поміщені до сейфпакету NPU5002684;
- мобільний телефон Samsung S25 IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , що поміщено до сейфпакету WAR 1329941.
Вказані грошові кошти (всі купюри) були використані під час проведення контролю за вчиненням злочину.
09.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
09.09.2025 постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві вилучені речі визнані речовими доказами
Підсумовуючи викладене, орган досудового розслідування вважає, що зазначені речі самостійно та в сукупності з іншими фактичними даними мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні і можуть бути використані як докази під час судового розгляду.
Власник майна або його представник, будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання, в судове засідання 12.09.2025 не з'явився. Натомість адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та надати матеріали справи на ознайомлення.
Власник майна або його представник, будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання, в судове засідання 15.09.2025 не з'явився, подав письмові заперечення через захисника - адвоката ОСОБА_7 , в яких клопотав про розгляд справи без його участі, та в якій просив відмовити у задоволенні клопотання в частині арешту телефону.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання за вказаних у ньому підстав.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши додані до клопотання матеріали, якими обґрунтовано доводи, письмові заперечення, суд дійшов висновку про те, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Про факти, встановлені під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зазначено вище.
Вказані у клопотанні обставини справи відповідають долученим до нього матеріалам. Зокрема, в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12025100070001639 від 18.07.2025 під час затримання згідно зі ст. 208 КПК України, у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено низку речей, щодо яких внесено вказане клопотання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Загальні правила (засади) застосування заходів забезпечення визначені ст. 132
КПК України, за змістом частини 3 якої: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; а за змістом частини 5 якої: для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ст. 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуженню, передачі, перетворенню, використанню, втрати, приховуванню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до його відчуження, передачі, приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої
статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У даному випадку виявлені та вилучені предмети ймовірно були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зокрема, й можуть зберігати на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, матимуть значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Таким чином вилучені речі підпадають під ознаки речових доказів, визначені ст. 98 КПК України.
Метою застосування заходу забезпечення - арешту майна є збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу в кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини кримінального провадження, та того, що вилучене майно являється речовими доказами, з метою досягнення дієвості кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на майно, що було вилучено під час затримання та особистого обшуку, проведеного 09.09.2025.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, приходжу до висновку про наявність достатнього обґрунтування стороною обвинувачення відповідності вилучених речей критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, зокрема, що вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, чи є вони знаряддям кримінально протиправних дій, речами, набутими кримінально протиправним шляхом. Накладення арешту на зазначене вилучене майно може вплинути на досягнення дієвості кримінального провадження, що згідно зі ст. 131 КПК України є загальною метою забезпечення заходу кримінального провадження. Клопотання подано в строки, визначені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Таким чином, наявні підставі для арешту майна, визначені ст. 170 КПК України.??
Зазначене дає підстави для задоволення клопотання.
Окремо звертається увага, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 168, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні № 12025100070001639, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 09.09.2025 у ОСОБА_5 в ході затримання згідно зі ст. 208 КПК України, а саме:
- грошові кошти: 100 Євро з номером S22625417374, 100 Євро з номером EA1420361173, 133 купюри, що зовні схожі на 100 Євро з однаковим номером P04843182358 (копії), поміщені до сейфпакету NPU5002684;
- мобільний телефон Samsung S25 IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , що поміщено до сейфпакету WAR 1329941.
Копію ухвали вручити прокурору - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового
провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1