Справа № 756/7175/25
Категорія 82
(ЗАОЧНЕ)
11 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовною заявою до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі за текстом - відповідач) про зняття арешту з майна.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що стосовно позивача у відповідача відсутні виконавчі документи на примусовому виконанні, проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено обтяження арешт на все майно позивача, з огляду на що, позивач просить суд: зняти арешт з майна, яке належить позивачу, накладеного на підставі постанови № 493/14 від 07.08.2001 районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1400645, зареєстровано: 21.10.2004 (надалі за текстом - арешт).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04.06.2025 дану справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Справа №756/7175/25 надійшла до Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюк В.В.
Ухвалою Суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання учасники судової справи не прибули.
Позивач у заяві від 11.09.2025 не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отриманої на запит суду від 30.05.2025, позивачу одноособово на праві власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1428915480000 та 1/12 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 31232170.
У інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №425744139 від 07.05.2025 містяться наступні відомості:
- тип обтяження: арешт (архівний запис);
- реєстраційний номер обтяження: 1400645;
- зареєстровано: 21.10.2004 за № 1400645 реєстратором: Одинадцята київська державна нотаріальна контора;
- підстава обтяження: постанова № 493/14 від 07.08.2001 районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції;
- об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно;
- власник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівний номер: 3583226KIEV11, архівна дата: 11.08.2001 року.
Відповідач листом від 20.05.2025 №91408/Д-14 повідомив, що станом на 20.05.2025 у відділ відсутні на примусовому виконанні виконавчі документи стосовно позивача
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
За правилами ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Так, як встановлено у ході розгляду справи, арешт, що був накладений на квартиру АДРЕСА_3 не знято.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.
Статтею 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Таким чином, з огляду на те, що обставини на підставі яких був накладено арешт на квартиру не існують, а дія арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном, суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування арештів.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна - задовольнити;
Скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження: 1400645, зареєстровано: 21.10.2004 за № 1400645 реєстратором: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова № 493/14 від 07.08.2001 районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , архівний номер: 3583226KIEV11, архівна дата: 11.08.2001 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, місто Київ, вулиця Левка Лук'яненка, будинок 2-Д; код ЄДРПОУ 35018577);
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк