Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10534/25
11 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна -
ОСОБА_5 подано до Подільського районного суду міста Києва клопотання про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в кримінальній справі № 57-1908, яку було порушено 18.03.2009,
а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Як вказано у клопотанні, 12 грудня 2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу придбала однокімнатну квартиру загальною площею 31,10 кв. м (житлова -
17,70 кв. м.), яка находиться за адресою:
АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованим в реєстрі за № 8101 від 12.12.2007 та витягом з Державного реєстру правочинів
№ 5129348 від 12.12.2007. Даний договір купівлі-продажу квартири ніким не оспорювався.
3 моменту придбання квартири і до цього часу ОСОБА_5 як власник користуєся вказаною квартирою.
У травні 2025 року ОСОБА_5 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Подільської РДА в м. Києві з метою реєстрації місця проживання її сина у вказаній квартирі. Однак їй було відмовлено на тій підставі, що на квартиру, яка належить на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було накладено арешт в ході досудового слідства у кримінальній справі.
Після того, як стало відомо про накладення арешту, вона звернулася до Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві з заявою про скасування арешту на вказану квартиру.
На її заяву у травні 2025 року вона отримала відповідь від Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, в якій зазначається, що арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ході досудового слідства у кримінальній справі
№ 57-1908, яку було порушено 18.03.2009.
У цій відповіді вказується, що відомості, що досліджувалися у кримінальній справі
№ 57-1908, у відповідності до вимог перехідних положень Розділу ХІ КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, а також в матеріалах даної кримінальної справи, що знаходиться в архіві Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, відсутні документи, на підставі яких був накладений арешт на квартиру. На даний час кримінальна справа № 57-1908 не закрита. Слідство не проводиться.
ОСОБА_5 , як вказано у скарзі, не є учасником цього кримінального провадження і їй не було відомо про накладення арешту на квартиру. Про накладений на квартиру арешт дізналася у травні 2025 року.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна арешт на квартиру, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності та знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , було накладено Першою київською державною нотаріальною конторою два рази на підставі двох постанов слідчого Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Перший раз слідчий Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітан міліції ОСОБА_7 виніс постанову про заборону відчуження та накладення арешту на майно 18.03.2009, тобто в день порушення кримінальної справи № 57-1908.
Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі даної постанови 27.03.2009 було накладено арешт на квартиру за номером 8586704.
Вдруге слідчий Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітан міліції ОСОБА_7 виніс постанову про заборону відчуження та накладення арешту на майно 02.06.2009.
Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі другої постанови 10.06.2009 було накладено ще раз арешт на квартиру за номером 8789082.
Оскільки в Подільському управлінні поліції ГУНП у м. Києві в матеріалах кримінальної справи № 57-1908 відсутні вказані постанови слідчого, ОСОБА_5 змушена була звернутися до Першої київської державної нотаріальної контори з проханням надати копії вказаних постанов.
У згаданих постановах відсутнє, на думку скаржника, належне обґрунтування необхідності накладення арешту на квартиру, наслідком якого є необґрунтованість накладення арешту на майно.
Поспішність та необґрунтованість накладення арешту на квартиру, накладення арешту двічі поспіль, невнесення відомостей про кримінальну справу № 57-1908 до Єдиного реєстру досудових розслідувань всупереч вимог КПК України, відсутність в матеріалах кримінальної справи постанов слідчого про накладення арешту, все це, як зазначено у клопотанні, свідчить про грубі порушення, допущені слідчим Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ході досудового слідства у кримінальній справі № 57-1908, що призвели до порушення прав та інтересів заявника.
У подальшому збереженні арешту на квартиру не має потреби, оскільки досудове слідство по даній кримінальній справі не проводиться, осіб, винних у вчинені кримінального правопорушення, слідством не встановлено, тому збереження арешту є невиправданим обмежувальним заходом, що порушує право заявника на приватну власність щодо вказаної квартири.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав за вказаних підстав, просив задовольнити.
Прокурор вказав, що на його запит до Слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Києві, отримав лист за підписом начальника відділення ОСОБА_8 від 10.09.2025, в якому вказано, що арешт квартири АДРЕСА_1 , накладено 02.06.2009 Слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві у ході досудового слідства в кримінальній справі № 57-1908, яку було порушено 18.03.2009. Досудове слідство у справі зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України (1960 року). Моніторингом кримінальних проваджень, які перебувають у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві, встановлено, що відомості, що досліджувались у кримінальній справі № 57-1908, відповідно до вимог перехідних положень Розділу ХІ КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. В матеріалах даної кримінальної справи, що знаходиться в архіві Подільського УП ГУНП у м. Києві, відсутні документи, якими було застосовано та знято обтяження стосовно вказаного об'єкту нерухомості. На даний час слідство у кримінальній справі № 57-1908 не проводиться. Таким чином, на думку прокурора, в подальшому застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Щодо застосування кримінального процесуального закону
Відповідно до п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вказано в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 296/8586/16-ц «арешт на майно, накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства. Але, оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб, які не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України
2012 року. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спір у справі може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, є помилковими».
Крім того, «якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України
2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі
№ 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року,
від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі
№ 296/8586/16-ц)» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19).
Отже, слідчим суддею розгляд цієї справи здійснюється за правилами КПК України
від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (з наступними змінами) (далі - КПК України).
Щодо вирішення справи по суті
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Загальні правила (засади) застосування заходів забезпечення визначені ст. 132 КПК України, за змістом ч. 3 якої: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; а за змістом ч. 5 якої: для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою цієї ж статті КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому
пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
До того ж, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість скасування арешту майна, зокрема підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано
(ч. 1 ст. 174 КПК України); суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
У Доповіді про дотримання принципів демократії, прав людини та правовладдя в умовах надзвичайного стану (Report - Respect for democracy, human rights and the rule of law during states of emergency), ухваленій Європейською Комісією «За демократію через право" (Венеційська Комісія) 19 червня 2020 року у спосіб письмової процедури, яка замінила 123-тє пленарне засідання [CDL-AD(2020)014], наголошено, що «навіть в умовах надзвичайного стану переважну силу повинен мати засадничий принцип правовладдя . Правовладдя означає, що органи влади зобов'язані діяти в межах закону, а їхні заходи мають переглядати незалежні суди. Потрібно гарантувати юридичний захист осіб" (§ 9), а також зазначено, що відступ від прав є тимчасовим призупиненням гарантій певних прав людини, серед яких засадничі судові гарантії дедалі частіше розглядають як такі, від яких не можна відступати (§ 41). Вказана позиція врахована Конституційним Судом України в Рішенні від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024 (справа про гарантії судового контролю за дотриманням прав осіб, яких утримують під вартою), в якому Суд виходив з того, що законодавством має бути передбачений механізм періодичного судового контролю заходів, якими обмежуються права особи.
Таким чином, підстави, період (час), уповноважені приймати рішення органи (їх посадові особи), об'єкти і суб'єкти власності, порядок прийняття рішень та їх перегляду (скасування), а також інші елементи інституту арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження - визначаються нормами КПК України.
При цьому, в силу вимог ст.ст. 100, 174 КПК України законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу та здійсненням досудового розслідування, зокрема, якщо в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а також визначений механізм безальтернативного скасування такого заходу забезпечення, зокрема при закритті кримінального провадження, завершенні розгляду справи.
Таке правове регулювання, яке передбачає можливість перегляду або скасування прийнятих рішень, відповідає принципам кримінального судочинства та дозволяє запобігати потенційним зловживанням і неправомірно тривалому заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), а також сприятиме реалізації права на судовий захист особою, яка вважає свої права або законні інтереси порушеними, незалежно від того, чи є вона учасником кримінального провадження.
Крім того, зібрані докази на різних стадіях кримінального провадження (досудове розслідування, судовий розгляд, новий розгляд тощо) отримують різне критичне ставлення слідчого судді, судді до їх, зокрема, достатності в сукупності. Так, на етапі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, відкриття матеріалів згідно із ст. 290 КПК України, направлення до суду обвинувального акта, судового розгляду тощо слідчий суддя, суддя надає оцінку достатності доказів з різним ступенем вимог, для прийняття певного рішення, у тому числі для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки ступінь втручання у права і свободи особи змінюється у міру тривалості такого втручання та зміни доказової бази протягом досудового розслідування. Вказане означає, що слідчим суддею ставляться більш суворі вимоги як до обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, так і до потреб досудового розслідування на різних стадіях кримінального провадження, особливо, якщо воно невиправдано довготривале.
Судом в цій справі встановлено, що 12 грудня 2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу придбала однокімнатну квартиру загальною площею 31,10 кв. м (житлова - 17,70 кв. м.), яка находиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_6 , зареєстрованим в реєстрі за № 8101 від 12.12.2007 та витягом з Державного реєстру правочинів № 5129348 від 12.12.2007.
3 моменту придбання квартири ОСОБА_5 користуєся вказаною квартирою як її власник.
У травні 2025 року ОСОБА_5 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Подільської РДА в м. Києві з метою реєстрації місця проживання її сина у вказаній квартирі. Однак їй було відмовлено на тій підставі, що на квартиру, яка належить на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено арешт в ході досудового слідства у кримінальній справі.
Після того, як стало відомо про накладення арешту, вона звернулася до Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві з заявою про скасування арешту на вказану квартиру.
На її заяву у травні 2025 року вона отримала відповідь від Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, в якій зазначається, що арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ході досудового слідства у кримінальній справі
№ 57-1908, яку було порушено 18.03.2009.
ОСОБА_5 не є учасником вказаного кримінального провадження і їй не було відомо про накладення арешту на квартиру. Про накладений на квартиру арешт дізналася у травні
2025 року.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна арешт на квартиру, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності та знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , було накладено Першою київською державною нотаріальною конторою два рази на підставі двох постанов слідчого Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Вперше - слідчим Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві
ОСОБА_7 , який виніс постанову про заборону відчуження та накладення арешту на майно 18.03.2009, тобто в день порушення кримінальної справи № 57-1908.
Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі даної постанови 27.03.2009 було накладено арешт на квартиру за номером 8586704.
Вдруге - слідчим Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві
ОСОБА_7 , який виніс постанову про заборону відчуження та накладення арешту на майно 02.06.2009.
Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі другої постанови 10.06.2009 було накладено ще раз арешт на квартиру за номером 8789082.
Листом за підписом начальника відділення Слідчого відділу Подільського УП ГУНП
у м. Києві ОСОБА_8 від 10.09.2025 поінформовано, що арешт квартири
АДРЕСА_1 , накладено 02.06.2009 Слідчим відділом Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві у ході досудового слідства в кримінальній справі № 57-1908, яку було порушено 18.03.2009. Досудове слідство у справі зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України (1960 року). Моніторингом кримінальних проваджень, які перебувають у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві, встановлено, що відомості, що досліджувались у кримінальній справі № 57-1908, відповідно до вимог перехідних положень Розділу ХІ
КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. В матеріалах даної кримінальної справи, що знаходиться в архіві Подільського УП ГУНП у м. Києві, відсутні документи, якими було застосовано та знято обтяження стосовно вказаного об'єкту нерухомості.
Отже, у справі відсутні факти, які б вказували, зокрема: що у цьому кримінальному провадженні потребують доведення конкретні обставини стосовно осіб, майна, цивільно-правових правочинів тощо; що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження стосовно конкретного нерухомого майна; що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна; яке саме має бути виконане завдання, для виконання якого накладено арешт; на можливість причетності конкретних осіб до вчинення кримінального правопорушення, що дозволяє переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Доказів завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано.
На даний час слідчим суддею не встановлено й обставин, які б свідчили про обґрунтованість накладення арешту, або ж обставин, які б свідчили про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала стосовно зазначеного нерухомого майна.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі "АГОСЬ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).
На думку слідчого судді, заявником доведено, а прокурором в судовому засіданні підтримано, що в подальшому застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба.
Слідчий суддя враховує, що арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2021 (провадження № 11-410сап20). Водночас орган досудового розслідування у цій справі не довів, що має потребу у забезпеченні збереження речових доказів.
Також слідчий суддя зважає на доводи заявника про те, що накладений арешт унеможливлює здійснення ним усіх повноважень (реалізацію прав) як власника майна. Водночас такі доводи не є безумовною підставою для скасування арешту майна, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням досліджених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що саме такий ступінь втручання у права та свободи особи на даній стадії досудового слідства у кримінальній справі № 57-1908, яку було порушено 18.03.2009, вже не виправдовує потреби досудового розслідування, а тому є підстави для задоволення клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного постановами слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в кримінальній справі
№ 57-1908, яку було порушено 18.03.2009, а саме: квартири АДРЕСА_1 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановами слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.03.2009 та 02.06.2009 у кримінальній справі № 57-1908, яку було порушено 18.03.2009, а саме: арешт квартири
АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1