Справа № 755/17682/25
"17" вересня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі судді ОСОБА_1 одноособово, розглянувши у порядку спрощеного провадження відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000827 від 31.08.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого офіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2024 року за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на строк 2 роки;
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000827 від 31.08.2025 року, відповідно до обвинувального акта встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
30.08.2025 року приблизно 22:10, ОСОБА_2 перебував за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, зупинка громадського транспорту бульвар Ігоря Шамо.
У цей час, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в зазначений вище день, час та місці, ОСОБА_2 діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виразилися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в частині пошкодження майна, обравши об'єктом своїх хуліганських дій автобус громадського транспорту марки «МАЗ 203 065», н/з НОМЕР_1 , з бортовим номером НОМЕР_2, який рухався по маршруту № 55, підійшов до нього, та наніс один цілеспрямований удар ногою по склу передніх дверей автобусу, внаслідок чого воно розбилося, тим самим пошкодивши його.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_2 спричинив матеріального збитку філії КП «Київпастранс» Автобусний парк № 2 на суму 7704 грн 04 коп.
Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв'язку з чим прокурором у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України, був направлений до суду обвинувальний акт разом із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_3 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Захисник ОСОБА_3 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Крім того, до обвинувального акта додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченого своєї винуватості.
Також до обвинувального акта додана письмова заява представника потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якої останній не заперечує проти розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у спрощеному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прокурором був надісланий до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження і ухвалити вирок.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого у вчиненому, яке виявилося у визнанні ним вини у вчиненому кримінальному проступку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, свою вину в скоєнні кримінального проступку визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; офіційно працює; має постійне місце проживання в м. Києві; раніше судимий, тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах інкримінованої санкції статті у виді обмеження волі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Таке покарання суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2024 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на строк 2 роки.
Вивчивши матеріали провадження щодо ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 на час вчинення кримінального проступку у цьому кримінальному провадженні повністю не відбув покарання за вироком суду від 19.06.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому остаточне покарання ОСОБА_2 слід призначати за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, враховуючи попередній вирок суду та положення ст. 72 КК України.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: - предмет, зовні схожий на ніж - знищити.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1