Номер провадження 2-а/754/404/25
Справа №754/7684/25
Іменем України
17 вересня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності. Вимоги обґрунтовані тим, що 12 квітня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №1319 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн. Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови, «громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати о 10 год. 00 хв. «08» квітня 2025 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП». Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не видавалось направлення позивачу для встановлення придатності для проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, разом з цим позивачу не вручалась повістка та не складався акт про відмову в проходженні військово-лікарської комісії, а також не було вручено протоколу. Оскільки позивач не погоджується із вище зазначеною постановою, вважає її необґрунтованою, незаконною, та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а відтак на підставі викладеного позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.
Ухвалою суду від 22.05.2025 року позовну заяву було залишено без руху, визначено строк для усунення недоліків позову.
27.05.2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2025 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно до якого відправлення вручено одержувачу 17.06.2025 року. Відзиву та будь - яких клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було ухвалено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскільки він відмовився отримувати об 10 год. 00 хв. 08 квітня 2025 року направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізацій підготовку та мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 25 500 грн.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність, однак військовозобов'язаний може пройти ВЛК на збірних пунктах районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я, але за наявності направлення на військово-лікарську комісію.
Слід зауважити, що доказів направлення позивача на проходження ВЛК, станом на день розгляду справи судом, матеріали справи не містять.
В оскаржуваній постанові № 1319 від 12.04.2025 зазначено, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, матеріали справи не містять ані протоколу № 1319 про адміністративне правопорушення, ані направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на військово-лікарську комісію.
Відзив на позовну заяву та доказів на підставі яких було складено оскаржувану постанову №1319 відповідачем не надано.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи той факт, що відповідачем суду не надано, а письмові матеріали не містять доказів про відмову позивача від отримання направлення, виданого відповідачем для проходження ВЛК, а відтак суд приходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.77 КАС України, суд вважає, що оскаржувана постанова №1319 від 12.04.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір про надання правової допомоги №48-25 від 14.05.2025 року, додаткову угоду №1 до договору №48-25 від 14.05.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору №48-25 від 14.05.2025, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки у сумі 15 000 грн.
Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, а також те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, суд вважає вказані понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
За подання позовної заяви до суду підлягав сплаті судовий збір у сумі 484, 48 грн. (605,60*0,8), оскільки згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 484, 48 грн.
Відповідно до вимог ч.2 та ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у розмірі переплаченої суми.
Вивчивши письмові матеріали справи, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про повернення позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 484, 48 гривень, що сплачений згідно платіжної інструкції № 4153-1169-5752-0717 від 16.05.2025 року на розрахунковий рахунок - UA238999980313171206000026004, отримувач - ГУК у м. Києві/Деснянський район/22030101, код банку отримувача - 899998, код отримувача - 37993783.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ч. 2 ст.210-1, 245, 251, 268, 280 КУпАП, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Постанову №1319 від 12.04.2025 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень - скасувати.
Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП згідно постанови №1319 від 12.04.2025 року - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 484, 48 грн.
Повернути ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір у розмірі 484, 48 гривень, що був сплачений згідно платіжної інструкції № 4153-1169-5752-0717 від 16.05.2025 року на розрахунковий рахунок - UA238999980313171206000026004, отримувач - ГУК у м. Києві/Деснянський район/22030101, код банку отримувача - 899998, код отримувача - 37993783.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Дані відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 17.09.2025.
Суддя: Т.А.Зотько