Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3783/21
Провадження № 2/572/33/24
15 травня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі : головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - ШЕВНІ І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни цивільну справу № 572/3783/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, зареєстрований із ОСОБА_4 11 листопада 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №1894.
Крім цього, позивач просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнувши на її користь з відповідача аліменти на утримання цієї неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , у розмірі чверті усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, починаючи з дня звернення із цим позовом до суду і до повноліття дитини, вирішивши питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що сторони по справі перебувають між собою у шлюбі, укладеному 11 листопада 2018 року у Рівненському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний запис №1894.
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із змістом позовної заяви - на протязі останніх двох років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб та сім'ю, відповідач нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення сприятливої морально-психологічної атмосфери, з ініціативи останнього між сторонами по справі постійно виникають сварки.
Також, позивач вказує, що відповідач з метою нав'язування їй свого бачення проблемних питань, іноді вдається до аморальних вчинків, допускає фізичне насильство. Спільне проживання та ведення побуту подружжям припинено, у подружжя на грунті протилежних поглядів на життя розвинулась неприязнь один до одного. Ними втрачено почуття любові та поваги один до одного.
Вказані обставини стали підставою для звернення із вимогою про розірвання шлюбу.
Крім цього, позивач просить стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , зазначаючи, що відповідач протягом тривалого часу самоусунувся від необхідності матеріального забезпечення сім'ї, останній рік, що передував зверненню позивача із даним позовом до суду, коштів для потреб сім'ї не надавав.
Згідно із позицією позивача - слід визначити місце проживання дитини саме із нею, оскільки після припинення подружжям сімейних стосунків, дитина фактично проживає із нею, позивач має власне житло, на даний час саме мати піклується про дитину, усвідомлює особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення належних соціально-побутових умов проживання.
Отже, враховуючи вік дитини, який є малолітнім, є недоцільним її розлучення із матір'ю.
Відповідно до поданих позивачем та її представником письмових заяв - сторона підтримала заявлені вимоги в повному обсязі.
Відповідачем суду надано відзив на позов, відповідно до змісту якого ОСОБА_6 заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково - вимоги в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі, вказаному позивачем, відповідач визнав повністю, проти їх задоволення не заперечує.
Вимогу щодо визначення місця проживання дитини із матір?ю, відповідач не визнав в повному обсязі.
В обгрунтування заперечень в цій частині позовних вимог, відповідач вказує, що постійним місцем проживання дитини є територія іншої держави, оскільки сім'я на постійній основі проживає у Федеративній Республіці Німеччина, а на території України позивачка із дитиною перебували тимчасово.
Так, відповідно до змісту відзиву - дитина сторін по справі народилась саме у ФРН, де і постійно мешкає подружжя, місцем реєстрації якого є АДРЕСА_1 .
Відповідач вказує, що подружжя будувало своє життя у ФРН, де він мав постійну роботу та житло, а на територію України прибули тимчасово - відвідати батьків позивачки.
Отже, відповідач вказує, що перебування дитини на території України із ним, як з батьком, позивачкою не погоджувалось, відтак, є незаконним.
Представник органу опіки та піклування Степанської селищної ради у судове засідання подав письмове клопотання про розгляд даного провадження у відсутності представника третьої особи, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримують.
Представник органу опіки та піклування Рівненської міської ради, в судове засідання не з'явився, заперечень щодо заявлених позовних вимог представник третьої особи не надав.
В ході судового провадження представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи органу опіки та піклування Рівненської міської ради.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2023 року вказане клопотання задоволено.
В ході судового провадження відповідачем надані письмові докази, як додаток до відзиву на позов - для долучення до матеріалів справи.
Крім цього, третьою особою - органом опіки та піклування Рівненської міської ради Рівненської області, суду надано Висновок органу опіки та піклування про можливість визначення місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків.
Вказані клопотання судом задоволені, надані суду докази долучені до матеріалів справи.
Інших клопотань учасниками даного провадження заявлено не було.
Правовідносини між сторонами виникли із сімейних відносин, пов'язаних із розірванням шлюбу, а також із правовідносин, пов?язаних із утриманням батьками неповнолітньої дитини та із сімейних відносин, пов'язаних із визначенням місця проживання неповнолітньої дитини.
Вказані правовідносини регулюються нормами СК України.
Згідно із ст.110 СК України - позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Факт реєстрації шлюбу між сторонами по справі доводиться наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2018 року, згідно із яким цього ж числа зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , про що Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зроблено актовий запис №1894.
Відповідно до ст.112 СК України - суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, інші обставини життя подружжя.
Із позовної заяви встановлено, що між подружжям існували непорозуміння, які стали підставою для припинення стосунків.
Згідно із ст.111 СК України - суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено із змісту позовної заяви та підтверджено копією формуляру А про народження цієї дитини.
Однак, жодна із сторін не клопотала про надання строку на примирення.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилалась на неможливість примирення, з огляду на поведінку відповідача, яка іноді носить протиправний характер по відношенню до дружини, на доведення чого надала фотознімки із зафіксованими на ній тілесними ушкодженнями.
Крім цього, із наданих суду позивачем копій довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 13 жовтня 2021 року та повідомлень про результати розгляду її звернень від 23 жовтня 2021 року та 13 жовтня 2021 року, вбачається, що позивач дійсно зверталась до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_6 відносно неї домашнього насильства.
У Сімейному кодексі встановлюється, що якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються (ч. 2 ст. 111 СК).
Таким чином, враховуючи наведене вище, відсутність бажання до примирення як у позивача, так і у відповідача, обставини, вказані позивачем в позовній заяві, з огляду на тривалість часу, протягом якого між сторонами існують непорозуміння, а стосунки припинені - суд вважає, що надання сторонам строку на примирення є недоцільним, а тому позов ОСОБА_3 в частині вимоги про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
В ході судового провадження встановлено, що сторони по справі дійсно є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час звернення позивача із даним позовом до суду є неповнолітнім.
Згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ті обставини, що неповнолітня дитина проживає із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Відповідач щодо саме цих обставин не заперечував.
Крім цього, вказані обставини доводяться довідкою №517 від 23 жовтня 2021 року та довідкою №558 від 02 грудня 2021 року, виданими Степанською селищною радою Сарненського району Рівненської області, відповідно до яких ОСОБА_3 дійсно проживає по АДРЕСА_2 , разом із нею проживає та зареєстрований утриманець - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач - ОСОБА_3 , утримує дитину самостійно, про що свідчить повідомлення від 11 жовтня 2021 року про надання їй державної допомоги при народженні дитини.
Доказів матеріального утримання відповідачем своєї неповнолітньої дитини відповідачем суду не надано.
Таким чином, відповідачем порушені права неповнолітньої дитини на утримання до досягнення повноліття, оскільки останнім, відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень - не надано доказів утримання цієї дитини.
З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини є правомірними.
Розмір аліментів, які мають бути стягнуті з відповідача, позивачем визначені у частці від заробітку, відповідно до вимог ст.183 СК України, оскільки позивач просить визначити саме такий порядок, відповідачем заперечень щодо такого порядку не висловлено.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Будь-яких обставин, що перешкоджають стягненню з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, судом не встановлено.
Вказані вище обставини підтверджують обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Таким чином, з огляду на досліджені судом докази, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також задекларований законодавством обов'язок обох батьків по утриманню неповнолітньої дитини слід стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі вказаному позивачем.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_3 в частині стягнення аліментів також підлягає до задоволення в повному обсязі.
Із змісту ст.161 СК України вбачається, що місце проживання неповнолітньої дитини визначається судом виключно в разі наявності спору між батьками.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що дитина сторін по справі є мололітньою, через що вилучення її від матері може негативно вплинути на її психо-емоційний стан.
Позивач довела, що дитина - ОСОБА_8 , який відповідно до довідки №2192 від 25 жовтня 2021 року є громадянином України, проживає та на даний час зареєстрована у с.Кузьмівка Сарненського району Рівненської області.
Дитина проживає у будинковолодінні, в якому, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03 грудня 2021 року, створені належні умови для проживання дитини (умови для проживання, виховання та розвитку дитини повністю забезпечені).
Позивач вказує, що має власне житло, яке належить їй на праві приватної власності, на доведення чого надала Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №277313032 від 29 вересня 2021 року.
По місцю проживання, Степанською селищною радою, ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно, як вихована, ввічлива людина та дбайлива мати, що встановлено судом із змісту наданої стороною характеристики №02\16-62 від 15 травня 2023 року.
Згідно із Висновком органу опіки та піклування №08-2402 від 10 листопада 2023 року - є доцільним визначити місце проживання неповноілтньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір?ю.
За змістом вказаного висновку - як батько, так і мати дитини, належним чином виконують свої батьківські обов?язки, обидва батьки забезпечені житлом, мають позитивні характеристики з місця проживання.
Вказаний документ містить інформацію про те, що ОСОБА_9 повідомляв про незаконне утримання дитини на території України, адже постійним місцем проживання сина є територія ФРН.
Вказані обставини органом опіки та піклування не досліджувались, оцінка цим обставинам у висновку не надавалась.
Рішення у справі щодо визначення місця проживання дитини має ухвалюватись виключно з урахуванням інтересів дитини, при чому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом не встановлено жодних обставин, які б перешкоджали проживанню дитини з будь-ким із батьків, при чому вік дитини не дозволяє суду з'ясувати його думку з цього приводу.
В той же час, відповідач вказує на ту обставину, що дитина на постійній основі проживає у ФРН, а вивезена на територію України протиправно, без дозволу на це батька.
Надані сторонами суду та досліджені в ході судового провадження докази беззаперечно доводять, що дитина дійсно народилась на території Німеччини, де родина і зареєстрована з 02 червня 2021 року за адресою : АДРЕСА_1 .
14 вересня 2006 року Верховна Рада України прийняла рішення про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, яка набула чинності для України 1 лютого 2008 року (Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року).
Так, Верховний Суд у постанові № 761/33136/19 від № 761/33136/19 висловив наступну правову позицію: «Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, в тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.
Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.
Відповідно до пункту 1 статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, у разі неправомірного переміщення або утримування дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення або утримування, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі та a) кожна особа, установа або інший орган, які мають права опіки, не погодяться з переміщенням або утримуванням або b) дитина не проживе в такій іншій державі протягом періоду, що становить принаймні один рік після того, як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місцеперебування дитини; не триває розгляд прохання про повернення, поданого в цей період, та дитина прижилася в новому середовищі.
30 червня 2022 року ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України було подано заяву про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Аналогічна заява на повернення подана відповідачем до компетентних органів ФРН 21 жовтня 2021 року.
У вказаних вище документах відповідач посилається на вивезення дитини дружиною за межі держави постійного проживання родини, всупереч волі батька.
Жодної інформації про спростування або підтвердження обставин, викладених ОСОБА_6 у поданих до компетентних органів заявах, до суду сторонами не надано.
Отже, оскільки на даний час суд не володіє інформацією щодо результатів розгляду вказаних вище повідомлень, вирішення питання визначення місця проживання з одним із батьків є передчасним, через що вказана вимога до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку щодо обгрунтованості заявленого ОСОБА_3 позову в частині вимоги про розірвання шлюбу, слід стягнути з ОСОБА_6 на її користь суму судового збору, оплата якого документально підтверджена квитанцією № 11 від 06 грудня 2021 року.
На підставі наведеного, ст.ст. 105, 110-112, 180, 182, 183, 161 СК України, керуючись ст.ст. 81,141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жительки АДРЕСА_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителя АДРЕСА_1 паспорт тип НОМЕР_4 ), третя особа орган опіки та піклування Рівненської міської ради (м.Рівне вул.Поштова,2 Рівненської області, код ЄДРПОУ 25675397) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між КОЗУ АХМЕТОМ та ОСОБА_10 , зареєстрований 11 листопада 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №1894 - розірвати.
Стягнути з КОЗУ АХМЕТА на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08 грудня 2021 року і до повноліття дитини.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визначення місце проживання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю - відмовити, за безпідставністю заявленої вимоги.
Стягнути з КОЗУ АХМЕТА 908 грн. судового збору в дохід держави.
Стягнути з КОЗУ АХМЕТА на користь ОСОБА_1 908 грн. понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: