Справа № 549/405/25
Провадження № 3/549/105/25
17 вересня 2025 року селище Чорнухи
Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н. М., під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
До Чорнухинського районного суду Полтавської області 15.09.2025 надійшов вищевказаний адміністративний матеріал з протоколом про адміністративне правопорушення № 397 від 09.09.2025р. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2025 року адміністративний матеріал за ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 , передано для розгляду судді Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н.М.
Суддею Глущенко Н.М. у вказаній справі 16 вересня 2025 року подано заяву про самовідвід, оскільки існують обставини, які можуть викликати сумнів в її неупередженості та безсторонності при розгляді справи, оскільки особа, відносно якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є присяжною Чорнухинського районного суду Полтавської області, у якому здійснює правосуддя суддя Глущенко Н. М., та входить до складу суду при розгляді цивільних справ, які розглядаються за участю присяжних, що може бути підставою для сумніву в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду вказаної справи.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що заява судді Глущенко Н.М., про самовідвід підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачають процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, і не містять спеціальних норм, що передбачають для судді можливість заявити самовідвід, однак діючі КПК України, ЦПК України та КАС України, мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, подаючи дану заяву про самовідвід слід застосувати аналогію права.
Метою забезпечення виконання положень статті 1 КУпАП при вирішенні питання про відвід (самовідвід) судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є необхідність у застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, у зв'язку з чим при розгляді заяви про самовідвід слід керуватися положеннями статей 76, 80, 81 КПК України. Можливість застосування чинних процесуальних норм за аналогією передбачена також рішенням Ради суддів України від 08 червня 2017 року №34.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Практика застосування Конвенції щодо України прирівнює кримінальне провадження до провадження у справах про адміністративне правопорушення.
Частина перша статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантує захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Пункт 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до частини першої статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
З аналізу змісту пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, слідує, що наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді є підставою для його відводу (самовідводу).
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п. 48 рішення у справі №11/1987/134/188, "Справа Гаусшильдта" вказав, що згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. Найголовніше це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі кримінального провадження, в обвинуваченого. Отже будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (див.mutatis mutandis, рішення у справі Де Куббера, серія A, №86, с.14, п.26).
Що стосується тесту на об'єктивність, то у п. 30 рішення ЄСПЛ справі Фей проти Австрії від 24.02.1993 суд заявив, що в межах тесту на об'єктивність необхідно визначити чи існують, незалежно від особистої поведінки судді, неоспорювані факти, які можуть викликати сумнів у його неупередженості. У цьому відношенні навіть зовнішні атрибути можуть мати певне значення. У цьому випадку на карту поставлена та довіра, яку у демократичному суспільстві повинні викликати суди у публіки. Вирішальним є те, наскільки таке побоювання може бути об'єктивно виправдано.
ЄСПЛ постановив, що всякий суддя, у відношенні неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду (Пьерсак проти Бельгії, п. 30, Нортьєр проти Нідерландів, п. 33, Хаусхільдт проти Данії, п. 48).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь - якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Відповідно до статті 127 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі за текстом Закон) судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Відповідно до частини 3 статті 5, частини 1 статті 15 Закону народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, також за участю присяжних.
Статус та гарантія прав присяжного визначені в статтях 63, 68 Закону, відповідно до яких присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя.
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що присяжний під час здійснення правосуддя за своїм статусом прирівняний до судді.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є присяжною Чорнухинського районного суду Полтавської області, у якому здійснює правосуддя суддя Глущенко Н. М., що підтверджується рішенням тринадцятої сесії VIII скликання Лубенської районної ради Полтавської області № 197-ХIII від 22 грудня 2022 року «Про затвердження списку присяжних Чорнухинського районного суду Полтавської області».
Також слід вказати, що ОСОБА_1 виконувала обов'язки присяжного Чорнухинського районного суду Полтавської області та перебувала у складі суду при розгляді цивільних справ: №549/244/24, № 538/499/25, № 549/379/25, за участі ОСОБА_2 як головуючої судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності, є присяжною Чорнухинського районного суду Полтавської області, у якому здійснює правосуддя суддя Глущенко Н. М., при розгляді цивільних справ, які розглядаються за участю присяжних, що може бути підставою для сумніву в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду наявної справи, з метою уникнення можливих суджень учасників судового процесу про упередженість судді Глущенко Н. М. недопущення в подальшому невірного сприйняття сторонами рішення суду, приходжу до висновку, що заява про самовідвід є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки заявлений самовідвід суддею Глущенко Н. М. з заявлених підстав узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
На підставі статті 15 Кодексу суддівської етики, керуючись статтями 1, 221 КУпАП, суддя, -
постановив:
Заяву судді Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н. М. про самовідвід - задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у встановленому законом порядку.
Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя
Чорнухинського районного суду Н.М.Глущенко