Справа №538/1406/25
Провадження по справі №2/538/875/25
16 вересня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -
ТОВ "Коллект центр" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 прохаючи стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договорами у розмірі 44237,49 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу в сумі 16000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 15.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено Договір № 4898007. Відповідно до умов Договору, сума кредиту становить 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 25.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою укладено Договір № 4212018. Кредитним договором встановлена сума кредиту (загальний розмір) 6500,00 грн, строк кредиту 28 днів, нараховуються проценти у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,9% в день. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4898007 від 15.06.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23309,81 грн, з яких: заборгованість за основним забов'язанням 3537,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 18322,81 грн; заборгованість за комісіями 1450.00 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4212018 від 25.05.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20927,68 грн, з яких: заборгованість за основним забов'язанням 6500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 14313,00 грн; інфляційні збитки 104,00 грн; нараховані 3% річних 10,68 грн. 15.12.2021 року було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4898007. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4898007. 04.02.2022 року було укладено договір № 04-02-01/2022 відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4212018. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4212018. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитами, що стало приводом для звернення позивача до суду із вказаним позовом, який представник позивача просив задовольнити.
Ухвалою суду від 08.08.2025 року провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з"явився, але в позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, але через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала частково, просила зменшити розмір у частині стягнення витрат направову допомогу.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частинами 5, 7 ст. 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено Договір № 4898007. Відповідно до умов Договору, сума кредиту становить 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
25.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою укладено Договір № 4212018. Кредитним договором встановлена сума кредиту (загальний розмір) 6500,00 грн, строк кредиту 28 днів, нараховуються проценти у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,9% в день.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4898007 від 15.06.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23309,81 грн, з яких: заборгованість за основним забов'язанням 3537,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 18322,81 грн; заборгованість за комісіями 1450.00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4212018 від 25.05.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20927,68 грн, з яких: заборгованість за основним забов'язанням 6500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 14313,00 грн; інфляційні збитки 104,00 грн; нараховані 3% річних 10,68 грн.
15.12.2021 року було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4898007. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4898007.
04.02.2022 року було укладено договір № 04-02-01/2022 відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4212018. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4212018.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах,
якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Судом встановлено, відповідачка прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Однак в порушення умов договорів, відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 44237,49 грн.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово
повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне. Позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитних договорів та взятих на себе зобов'язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов'язань у причинно наслідковому зв'язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.
Враховуючи, що відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами не виконала, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами не повернула, чим порушила ст. 526 ЦК України та умови договорів. На спростування позовних вимог відповідач позицію не висловила та іншого розрахунку не надала.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договорами підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідачки на користь позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорі, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення додаткового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження своїх вимог про розподіл витрат на правову допомогу представник позивача подав до суду договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс», Витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, де зазначено за послугу надання усної консультації з вивчення документів ціна 4000,00 грн та за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду ціна 12000,00 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 16000 грн. на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, поданій малозначній справі, враховуючи, що розгляд справи проводився у спрощеному провадженні, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат позивача для цієї конкретної справи, з урахуванням наданих послуг, зазначених у Витягу з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, суд вважає неспівмірним та завищеним розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 16000,00 грн, з урахуванням незначної складності справи; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг; ціни позову, а тому вважає стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 137, 141, 206, 263-265, 274 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договорами у розмірі 44237,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.А. Бондарь