ЄУН справи: 336/8624/25
Номер провадження: 1-кп/336/1489/2025
17 вересня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 62024080100004400 від 12.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на посаді номер обслуги 3-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 НГУ, солдат, раніше не судимого,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 21.01.2025 № 29, військовослужбовця - солдата ОСОБА_5 призначено на посаду номера обслуги 3-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 НГУ та вважався, що він справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України с конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 06.04.2025 о 08-00 ОСОБА_5 вибув у короткочасну відпустку, з дозволу командування, залишив місце несення військової служби - місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, та зобов'язаний був прибути після завершення короткочасної відпустки 07.04.2025 о 08-00 до місця несення служби в АДРЕСА_2 .
07.04.2025 о 08-00 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не з'явився на службу з короткочасної відпустки до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яке розташоване в АДРЕСА_2 та до 12.06.2025, тобто тривалістю понад три доби, обов'язки військової служби не виконував, до місця військової служби безпідставно не прибув, проходив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління, за наявності реальної можливості для цього.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав. Пояснив, що дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, де у нього склалися неприязні відносини із командуванням. 06.04.2025 він вибув у короткочасну відпустку, з якої до частини не повернувся. 12.06.2025 його дії було припинено. Офіційних скарг на дії командування не подавав. Вважає себе винуватим перед законом за скоєння правопорушення. У скоєному щиро кається.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом ОСОБА_5 , а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив сторонам, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має, у 22 роки самостійно звернувся із бажанням брати участь у захисті Батьківщини, приймав безпосередню участь у бойових діях, отримав поранення, має зареєстроване та постійне місце проживання.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи обраний йому судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
У порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 не затримувався.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 13 червня 2025 року, а строк попереднього ув'язнення обвинуваченого слід зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази та судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рахувати з 13 червня 2025 року.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.
Зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
Суддя ОСОБА_1