Справа № 746/382/25
1-кп/746/48/25
17 вересня 2025 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275430000073 від 27 липня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Срібне Срібнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого у СТОВ «Батьківщина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу вимог статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України,
ОСОБА_4 27 липня 2025 року, близько 03-ї години, знаходячись в одній із кімнат житлового будинку на АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, розуміючи протиправність своїх дій та маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, під час раптово виниклої сварки, умисно наніс своїй дружині ОСОБА_5 один удар долонею правої руки по обличчю, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця лівої вушної раковини, які згідно з висновком судово-медичного експерта від
31 липня 2025 року № 170 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за соболю короткочасний розлад здоров'я.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено сферу дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Пункт b статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS № 210), Стамбул, 11 травня 2011 рік, (далі - Стамбульська конвенція) встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишнім чи теперішнім подружжям або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що і жертва, чи ні, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що і жертва, чи ні.
Отже, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 у формі фізичного насильства.
Своїми умисними діями, які виразились у спричиненні легкого тілесного ушкодження, що не спричинило розладу здоров'я, ОСОБА_4 скоїв кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 125 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною першою статті 125 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав покази про те, що дійсно 27 липня 2025 року, близько 03-ї години, знаходячись в одній із кімнат житлового будинку на АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час раптово виниклої сварки, умисно наніс своїй дружині ОСОБА_5 удар долонею правої руки по обличчю. Обвинувачений підтвердив, що під час вчинення вказаного кримінального правопорушення він розумів протиправність своїх дій.
Визнавши свою вину, ОСОБА_4 зазначив, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 також підтвердила обставини кримінального провадження.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд вважає доцільним провести судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, долучених до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз'яснено обвинуваченому, що у цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проведено щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у нанесенні легкого тілесного ушкодження, що не спричинило розладу здоров'я, суд кваліфікує за частиною першою статті 125 КК України.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , працюючого у СТОВ «Батьківщина»; одруженого; який відповідно до довідки-характеристики, виданої ЦНАП Срібнянської селищної ради, за місцем проживання характеризується позитивно, за час проживання конфліктів із сусідами у нього не виникало, заяв чи скарг стосовно поведінки ОСОБА_4 до селищної ради не надходило, компрометуючі матеріали щодо ОСОБА_4 у селищної ради відсутні; відповідно до довідки КНП «Срібнянська центральна лікарня» - на обліку у лікаря психіатра не перебуває; відповідно до довідки УІАП ГУНП в Чернігівській області
№ 25211363707744694269 ОСОБА_4 раніше не судимий в силу вимог статті 89 КК України.
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення, сприяв встановленню всіх обставин вчинення ним правопорушення.
Згідно зі статтею 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, а також обставини, що обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини першої статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 75, 125 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1