про продовження строку запобіжного заходу
Справа № 495/8254/21
Номер провадження 1-кп/495/582/2025
16 вересня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника (в режимі відеоконференції) обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгороді-Дністровському Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240000705 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушень передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувають матеріли кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушень передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Із вказаного клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, 02 липня 2021 року приблизно о 00 годин 44 хвилини, ОСОБА_4 , перебуваючи в смт Затока, Кароліно-Бугазької ОТГ, Білгород-Дністровського району, Одеської області, куди приїхав напередодні з метою відпочинку разом з родиною, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проходив по тротуарній частині непарної нумерації домоволодінь вулиці Приморської. Доходячи до продуктового магазину, котрий розташований по вказаній вулиці під номером 109, ОСОБА_4 побачив громадянина, який стояв поруч із опорним парканним фрагментом навісної частини будівлі магазину, спертий на столешню, котрою обладнаний паркан. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме даному громадянину, котрим був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Далі реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , маючи при собі ніж , котрий тримав в руці в правій кишені спортивної куртки, що була на ньому вдягнена, підійшов майже впритул до ОСОБА_7 , й зупинився, по ліву від останнього, сторону, після чого розмахом правої руки, умисно, розуміючи повну протиправність злочинного умислу, та бажаючи його реалізації, наніс удар в область лівого попереку тулуба ОСОБА_7 , спричинивши проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини, після котрого наніс ще один удар ножом, котрий, за причини прикриття ОСОБА_8 корпусу, попав йому в передпліччя правої руки. ОСОБА_9 втіливши свій злочинний задум, з місця злочину зник.
Від отриманих ушкоджень, а саме за причини проникаючого сліпого колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки, яке проникло в плевральну і черевну порожнини з ушкодженням селезінки, селезінкових вени та артерії, що супроводжувалося масивною крововтратою, ОСОБА_10 помер при госпіталізації.
02 липня 2021 року ОСОБА_4 , на підставі ст.208 КПК України о 04 годині 00 хвилин було затримано. 02 липня 2021 року, на підставі п.1 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначила, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків та потерпілих, вчинення інше тяжке кримінальне правопорушення, аналогічне кримінальне правопорушення чи будь-яке інше, з метою викривання показів свідків, відмови від їх надання тощо.
На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти продовження застосування міри запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою та просили обрати у відношенні обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , а саме те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк ,що не перевищує шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2025 закінчується 19.09.2025 року.
Також у судовому засіданні встановлено, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором при обранні вказаного запобіжного заходу.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання суду запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315 КПК України, суд,
клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, що не перевищує 60 діб, тобто до 14.11.2025 року включно в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 16:00 год. 16.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1