12 вересня 2025 рокуСправа № 495/1234/19
Номер провадження 1-кс/495/1836/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кузнецовськ, Рівенської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адерсою (на час вчинення злочинів у скоєнні котрих підозрюється) за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, депутатом не являється,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,
04.09.2025 року старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що 11 лютого 2019 року слідчим відділом Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області було почато досудове розслідування кримінального провадження №12019160240000312 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.156 України, тобто - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
08 червня 2014 року ОСОБА_4 , у денний час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , будучи знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, вчинив розпусні дії фізичного характеру, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, чим здійснював фізичне розбещення особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Під час задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , фіксував зазначені дії на цифровий носій, а саме фотоапарат марки «Canon Digital ixus 85 is».
Також слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області 17 червня 2021 року розпочато досудове розслідування кримінальних проваджень №12019160240001333, №12019160240001334, №12019160240001335, №12019160240001336, №12019160240001337, №12019160240001338, №12019160240001339, у відповідності до кримінальних кваліфікацій ч.3 ст.153, ч.2 ст.156.
Тим самим також встановлено, 14 вересня 2018 року ОСОБА_4 , у денний час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , будучи знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, вчинив розпусні дії фізичного характеру, які виразились в оголенні статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , чим здійснював фізичне розбещення особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Під час задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , фіксував зазначені дії на цифровий носій, а саме, «HTC Desire 620», який знаходився тільки в його володінні.
Також встановлено, 15 вересня 2018 року ОСОБА_4 у вечірній час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому достовірно знаючи і розумуючи, що остання не досягла чотирнадцяти річного віку, з якою був знайомий. Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, скориставшись безпорадним станом малолітньої потерпілої ОСОБА_7 змусив малолітню потерпілу ОСОБА_7 , роздягнутись та відверто робити дії, направленні на збудження власної статевої пристрасті ОСОБА_4 . Після примушування та підказок з боку ОСОБА_4 , малолітня потерпіла ОСОБА_7 , почала самостійно торкатися та пестити половий член ОСОБА_4 , під час чого останній імітував половий акт з малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , тим самим задовольняв свої статеві пристрасті. При цьому ОСОБА_4 , все сексуально насильство над малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , за допомогою свого мобільного телефону марки «НТС Desire 620», який знаходився тільки в його користуванні фотографував та виготовив 96 фотографій.
Тим самим ОСОБА_4 , вчинив відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, спрямоване на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, оголенням статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , а також примушування її до того, щоб остання торкалась і пестила половий член ОСОБА_4 .
Також встановлено, 15 вересня 2018 року ОСОБА_4 у вечірній час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому достовірно знаючи і розумуючи, що остання не досягла чотирнадцяти річного віку, з якою був знайомий. Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, схилив малолітню потерпілу ОСОБА_7 , роздягнутись та відверто робити дії, направленні на збудження власної статевої пристрасті ОСОБА_4 . Після схилення та підказок з боку ОСОБА_4 , малолітня потерпіла ОСОБА_7 , почала самостійно торкатися та пестити половий член ОСОБА_4 , під час чого останній імітував половий акт з малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , тим самим задовольняв свої статеві пристрасті. При цьому ОСОБА_4 , всі розпусні дії над малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , за допомогою свого мобільного телефону марки «НТС Desire 620», який знаходився тільки в його користуванні фотографував та виготовив 96 фотографій.
Тим самим ОСОБА_4 , вчинив відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , розпусні дії, спрямовані на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, оголенням статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , а також схилення її до того, щоб остання торкалась і пестила половий член ОСОБА_4 .
Також встановлено, 16 вересня 2018 року ОСОБА_4 у денний час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому достовірно знаючи і розумуючи, що остання не досягла чотирнадцяти річного віку, з якою був знайомий. Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, пов'язане із анальним проникненням в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , з використанням полімерного медичного шприца, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, схилив малолітню потерпілу ОСОБА_7 , роздягнутись та відверто робити дії, направленні на збудження власної статевої пристрасті ОСОБА_4 . Після схилення та підказок з боку ОСОБА_4 , малолітня потерпіла ОСОБА_7 , почала самостійно торкатися та пестити половий член ОСОБА_4 . Далі ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії узяв до своєї руки медичний шприц і скориставшись тим, що ОСОБА_7 є малолітня особа не може розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, а також не зможе чинити опір, проник ним до анального отвору малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , чим вчинив насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
При цьому ОСОБА_4 , усі дії сексуального характеру над малолітньою потерпілою ОСОБА_7 , за допомогою свого мобільного телефону марки «НТС Desire 620», який знаходився тільки в його користуванні фотографував та виготовив 40 фотографій.
Також встановлено, 16 вересня 2018 року ОСОБА_4 у денний час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , будучи знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, вчинив розпусні дії фізичного характеру, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, оголені статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , а також те, що малолітня потерпіла ОСОБА_7 , торкалась полового члену ОСОБА_4 чим здійснював фізичне розбещення особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Під час задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , фіксував зазначені дії на цифровий носій.
Також встановлено, 17 вересня 2018 року ОСОБА_4 , у вечірній час доби, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , будучи знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, вчинив розпусні дії фізичного характеру, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, а також оголенням статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , чим здійснював фізичне розбещення особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Під час задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , фіксував зазначені дії на цифровий носій, та виготовив 5 фотознімків.
Також встановлено, 22 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , у денний час, більш точну годину в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, переконавшись, що його дії носять таємний характер, завів до приміщення квартири АДРЕСА_3 малолітню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , будучи знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , маючи на меті вчинити відносно останньої розпусні дії фізичного характеру, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої, вчинив розпусні дії фізичного характеру, які виразились в оголені підозрюваним своїх статевих органів в присутності малолітньої, а також оголенням статевих органів малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , чим здійснював фізичне розбещення особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Під час задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , фіксував зазначені дії на цифровий носій, та виготовив 5 фотознімків.
Таким чином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, вчинених щодо малолітньої, повторно, тобто вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), сексуальному насильстві щодо неповнолітньої особи, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.153 КК України, у розпусних діях щодо малолітньої особи, вчинених особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Під час досудового розслідування співробітниками Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області були вжиті дії щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 з метою його доставки до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для вручення повідомлення про підозру у вчиненні вище зазначених злочинів у зв'язку з чим, відповідно чинного кримінального процесуального законодавства України, повідомлення про підозру вручено передбаченим способом, а саме поштовою відправкою 18 червня 2019 року. За місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , на протязі тривалого часу підозрюваний не знаходиться, що підтвердила його дружина ОСОБА_8 . Крім того у своїх свідченнях ОСОБА_8 вказала, що приблизно, її чоловік ОСОБА_4 виїхав до республіки Польщі з метою працевлаштування, та при приїзді до України за місцем проживання не повертався, виїхавши через деякий час знову до республіки Польщі. Враховуючи що місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, є достатньо підстав вважати, про умисне бажання останнього тим самим уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.
Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
- проведеним оглядом квартири АДРЕСА_4 ,, за результатом котрого було виявлено та вилучено комп'ютерний системний блок, фотоапарат Canon digital ixus 8515;
- проведеним оглядом квартири АДРЕСА_3 , за результатом котрого було виявлено та вилучено: дитячу пластмасову аптечку з надписом Orion, чорний шкіряний ремінь з металевими шипами;
- проведеним допитом свідка ОСОБА_8 , у відповідності до свідчень котрої, вона при огляді файлового вмісту комп'ютерного системного блоку, на котрий зберігав дані із свого телефону та планшету її чоловік ОСОБА_4 , виявила фотографії розпусного вмісту за його участі з дітьми;
- проведеним допитом ОСОБА_9 , котра є законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до свідчень котрої, її сестра ОСОБА_8 розповіла, що при огляді файлового вмісту комп'ютерного системного блоку, на котрий зберігав дані із свого телефону та планшету її чоловік ОСОБА_4 , виявила фотографії розпусного вмісту за його участі з дітьми;
- висновком проведеної комплексної судової мистецтвознавчої та комп'ютерно-технічної експертизи, з дослідження виявленого та вилученого системного блоку персонального комп'ютера, за результатом проведення котрої на накопичувачі системного блоку зафіксована інформація, яка належить до порнографії, в тому числі інформація, яка має ознаки дитячої порнографії.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризикам.
Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність перелічених ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ст.177 КПК України є запобігання: переховуванням від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, заховування або спотворення будь-якого із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілу сторону, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає співвідношенню до тяжкості вчинених злочинів. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу, й знову ж таки запобіжний захід не відповідає співвідношенню до тяжкості вчинених злочинів. Застава у виключних випадках може бути застосована, визначивши її розмір, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Однак, слід враховувати категорію правопорушень у вчиненні котрих підозрюється ОСОБА_4 , а саме вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, по відношенню до малолітньої.
Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики - впливати на свідків, знищити або змінити на свою користь речові докази та вчинення іншого кримінального правопорушення є належно обґрунтованими.
Беручи до уваги те, що вказані обставини обґрунтовують неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики не наведені та належним чином не підтверджені.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганняспробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження та встановлено слідчим суддею, слідчим відділом Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області було почато досудове розслідування кримінального провадження №12019160240000312 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.156 України, тобто - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, вчинених щодо малолітньої, повторно, тобто вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), сексуальному насильстві щодо неповнолітньої особи, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.153 КК України, у розпусних діях щодо малолітньої особи, вчинених особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, тобто у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Під час досудового розслідування співробітниками Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області були вжиті дії щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 з метою його доставки до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для вручення повідомлення про підозру у вчиненні вище зазначених злочинів у зв'язку з чим, відповідно чинного кримінального процесуального законодавства України, повідомлення про підозру вручено передбаченим способом, а саме поштовою відправкою 18 червня 2019 року. За місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , на протязі тривалого часу підозрюваний не знаходиться, що підтвердила його дружина ОСОБА_8 . Крім того у своїх свідченнях ОСОБА_8 вказала, що приблизно, її чоловік ОСОБА_4 виїхав до республіки Польщі з метою працевлаштування, та при приїзді до України за місцем проживання не повертався, виїхавши через деякий час знову до республіки Польщі. Враховуючи що місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, є достатньо підстав вважати, про умисне бажання останнього тим самим уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.
Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
- проведеним оглядом квартири АДРЕСА_4 ,, за результатом котрого було виявлено та вилучено комп'ютерний системний блок, фотоапарат Canon digital ixus 8515;
- проведеним оглядом квартири АДРЕСА_3 , за результатом котрого було виявлено та вилучено: дитячу пластмасову аптечку з надписом Orion, чорний шкіряний ремінь з металевими шипами;
- проведеним допитом свідка ОСОБА_8 , у відповідності до свідчень котрої, вона при огляді файлового вмісту комп'ютерного системного блоку, на котрий зберігав дані із свого телефону та планшету її чоловік ОСОБА_4 , виявила фотографії розпусного вмісту за його участі з дітьми;
- проведеним допитом ОСОБА_9 , котра є законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до свідчень котрої, її сестра ОСОБА_8 розповіла, що при огляді файлового вмісту комп'ютерного системного блоку, на котрий зберігав дані із свого телефону та планшету її чоловік ОСОБА_4 , виявила фотографії розпусного вмісту за його участі з дітьми;
- висновком проведеної комплексної судової мистецтвознавчої та комп'ютерно-технічної експертизи, з дослідження виявленого та вилученого системного блоку персонального комп'ютера, за результатом проведення котрої на накопичувачі системного блоку зафіксована інформація, яка належить до порнографії, в тому числі інформація, яка має ознаки дитячої порнографії.
Слідчий вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризикам:
- ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки особа підозрюється у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який законом передбачено покарання від 10 до 15 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
- ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
- ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань. Наявність у кримінальному провадженні осіб котрі за своїм процесуальним статусом є свідками, наявність стійких соціальних зав'язків із ними у підозрюваного, свідчить про те, що за відсутності менш суворого запобіжного заходу, підозрюваний матиме можливість самостійно або через інших осіб незаконно впливати на свідків, схиляючи до викривлення показів, тим самим перешкоджаючи органу досудового розслідування у встановленні істини у кримінальному провадженні та повному і всебічному дослідженні всіх доказів.
- ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, зазначені обставини, та інші обставини, встановлені під час кримінального провадження є розумним обґрунтуванням ризику того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати викриттю всіх обставин подій;
- ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, так, встановлено, що ОСОБА_4 вчинив ряд аналогічного типу правопорушень у котрих підозрюється, тим самим схильних до їх подальшого скоєння.
На теперішній час підозрюваний ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється, його місцезнаходження невідоме.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що надані слідчим докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Слідчий суддя встановив належне обґрунтування слідчим наявності кожного з ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі перебування особи у міжнародному розшуку, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість злочинів не є визначальною умовою, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а для запобігання встановленим ризикам недостатньо обрання більш м'якого запобіжного заходу наряду з тим, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.6 ст.193, ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим слідчим СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_6 шляхом прийняття постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є належною та достатньою обставиною для підтвердження факту саме оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281 КПК України та ч.6 ст.193 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що вчинене кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_4 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового розслідування та правосуддю у розумні строки, з урахуванням тяжкості покарання, обставин, які обґрунтовують неможливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, які на даний час існують, та з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 80-ти (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, передбаченних ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч.6 ст.193 КПК України) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст.193 КПК України.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.3 ст.153, ч. 2 ст. 156 КПК України, в розмірі 80-ти (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), що станом на 12.09.2025 року складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.6 ст.183 КПК України, після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 17.09.2025 року об 11:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_10