Справа № 766/7259/23
н/п 2/766/5113/25
11.09.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Дорошинської В.Е.,
при секретарі Передерей І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Херсона цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.07.2012 року у розмірі 93091,61грн., що становить станом на 18.07.2023 року та судові витрати у розмірі 2684,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 18.07.2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 76 160,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунком. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, допустив заборгованість, яка станом на 18.07.2023 року складає - 93091,61 грн., яка складається з: 76151,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16940,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованості за комісією, 0,00 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. У зв'язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на користь Банку вказану суму заборгованості за кредитним договором б/н від 18.07.2012 року в розмірі - 93091, 61 грн., та судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого, позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 , не визнала. Вказала, що Банк зазначає про те, що станом на 18.07.2023 року за договором б/н за відповідачем ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі - 93091, 61 грн., яка складається з: 76151,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16940,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованості за комісією, 0,00 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Згідно п. 3 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. При цьому вважає, що є незрозумілими та необґрунтованими вимоги позивача стосовно стягнення тіла кредиту в розмірі 76151,17 грн , так як з і змісту анкети-заяви бн від 18.07.2012 року не вбачається суми наданого кредитного ліміту і взагалі не вбачається, що за вказаною заявою ОСОБА_1 отримував кредит. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №221/5089/16-ц, є не можливим встановлення розміру наданого відповідачу кредиту, а відповідно і перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. Наданий Банком розрахунок заборгованості не може бути взятий до уваги у якості доказу, що відповідає вимогам ст. ст.77, 78 ЦПК України, оскільки складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Отже, Банком не надано суду докази на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості саме у сумі 93091,61 грн. У заяві від 18.07.2012 року зазначено, що відповідач погодився з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, однак з вказаної заяви не вбачається, що були встановлені відсотки за користування кредитним лімітом, сплата комісії не обумовлювалася, будь-яких договорів страхування, який би слугував підставою для сплати страхових платежів не укладалися, надані до позову Умови та правила, згідно яких «ПриватБанк» самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування відповідач не підписував. Крім того, позивачем не підтверджено, що саме ці Умови та правила були додатком до підписаної відповідачем анкети-заяви. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору між сторонами. Посилалася на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03.07.2019 відповідно до якої зауважено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Зазначила, що при укладенні договору з відповідачем Банк не дотримався вимог передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача, про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов які вважав узгодженими банк. Вважає, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили саме ці конкретні умови у письмовому вигляді, ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, обов'язок відповідача сплачувати комісію та страхові платежі, що звільняє відповідача від обов'язку сплачувати вказані кошти. Крім того, надала до суду додаткові пояснення та на підставі викладеного вважає, вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просить відмовити з наведених у відзиві та додаткових поясненнях підстав.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, та на додаткові пояснення у яких позивач не погоджується з відзивом представника відповідача, вказав про незгоду з доводами наведеними у відзиві та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 21.11.2023 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розглядати цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 22.01.2024 року вирішено перейти до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.04.2024 року підготовче провадження по справі закрито, призначено до судового розгляду.
Представник позивача надав до суду заяву в якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву про проведення судового розгляду без їх участі, позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, відзив представника відповідача, відповідь на відзив представника позивача, та додаткові пояснення учасників справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
18.07.2012 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви №б/н, відповідно до умов якої Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно інформації, викладеній в заяві, відповідач підтвердив, що погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та користування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 18.07.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які підписані відповідачем, розрахунок заборгованості за договором та виписку по картці за період з 04.08.2010 по 20.07.2023 року, з яких вбачається що відповідач користувався кредитними коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості протягом вказаного періоду, довідку за картами, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , видано наступні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 04.08.2010 року термін дії 04/14 (картка Універсальна); № НОМЕР_2 дата відкриття 23.07.2012 строком дії до 07/14 року (GOLD credit); № НОМЕР_3 дата відкриття 07.08.2014 строком дії до 03/18 року (Універсальна GOLD); № НОМЕР_4 дата відкриття 07.08.2014 строком дії до 03/18 року (Універсальна GOLD); № НОМЕР_5 дата відкриття 11.12.2017 строком дії до 05/21року (Універсальна GOLD); № НОМЕР_6 дата відкриття 25.06.2018 строком дії до 04/22 року (Універсальна GOLD); № НОМЕР_7 дата відкриття 16.08.2021 строком дії до 04/25 року (Універсальна GOLD); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 з якої вбачається, що банком було здійснено збільшення кредитного ліміту за період з 31.07.2012 по 27.07.2022 року з 15000,00 грн до 76160,00грн.
Вищезазначені докази по справі повністю підтверджують той факт, що відповідачем дійсно було отримано від позивача кредит внаслідок підписання Анкети-Заяви від 18.07.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок на який було зараховано кредитні кошти, та позивачем неодноразово змінювався кредитний ліміт на карті шляхом його збільшення, при цьому такі зміни відбувалися без узгодження з відповідачем, а тому суд визнає їх такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача станом на 18.07.2023 року, за кредитом нараховано у сумі 93091 грн. 61коп., з яких: 76151,17 грн. - заборгованість за кредитом, 16940,44 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконав.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ч 1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За положеннями частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України)
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України)
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, зокрема із анкети-заяви позичальника, що в ній відсутні умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.
Приват Банк, звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua АТ КБ «ПриватБанк», а також Тарифи, як невід'ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
Однак при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді 03 липня 2019 року справи №342/180/17 вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Тому наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд звертає увагу на те, що витяг з умов та правил надання банківських послуг не є документом, котрий може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD», проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися з відповідачем, також у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами споживчого кредиту.
Крім того, Витяг з умов та правил надання банківських послуг не підтверджує домовленості між банком та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник.
Отже, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом, комісію та сплату штрафу за прострочку, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак враховуючи вищевикладене, а також погоджуючись із запереченням представника відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку безпідставно нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 16940 грн. 44 коп., необхідно відмовити.
Також, суд вважає, що вказані Правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви.
Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсоткам за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Згідно з наданою банком випискою по картці, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом, а також комісії, та штрафних платежів за прострочку. Таким чином, списані позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит, як і договірний строк кредитування.
За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту.
З виписки про руху коштів складеної 21.07.2023 року з'ясовано, що банком списано відсотки на суму 25663,33 грн (2638,72 + 2553,60 + 2638,72 + 2553,60 + 2638,72 + 2638,72 + 1278,36 + 1269,57 + 1160,58 + 0,13 + 115,64 + 6,37 + 220,01 + 151,60 +1,10 + 213,38 + 171,15 + 170,60 + 174,15 + 2,03 + 187,65 + 176,06 + 3,93 + 199,80 +222,23 + 207,29 + 234,77 + 243,90 + 0,01 + 245,88 + 33,29 + 290,64 + 47,94 + 260,30 + 45,60 + 302,26 + 31,73 + 330,28 + 15,54 + 328,74 + 8,22 + 331,43 + 351,21 +327,13 + 11,62 + 291,22 + 5,81 + 186,55 + 145,55).
Крім того, з виписки вбачається про списання банком сум таких як комісія за обслуговування карти в сумі 250,00 грн., та штраф за прострочку в сумі 834,64 грн. При цьому позивач у своїй заяві зазначає лише про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості відсотків за користування кредитом. Натомість з наданої банком виписки за договором б/н від 18.07.2012 року, складеної 21.07.2023 за період з 04.08.2010 - 20.07.2023 вбачається про списання з рахунку ОСОБА_1 як комісії за обслуговування так і штрафу за прострочку сплати кредиту в загальній сумі - 1084,64 грн (250+834,64).
Отже, розмір неповернутого відповідачем ОСОБА_1 кредиту за Договором б/н від 18.07.2012 року станом на 18.07.2023 буде становити 49403,20 грн. а саме (76151,17 грн. сума заборгованості за кредитом - 25663,33 грн. списані відсотки - 250 грн. комісія - 834,64 грн. штраф за прострочку що = 49403,20 грн.).
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором б/н від 18.07.2012 року у розмірі 49403,20 грн., оскільки в ході судового розгляду встановлено те, що відповідачем дійсно отримувалися вказані кошти в кредит шляхом зарахування на картковий рахунок, який було відкрито у відділенні банку позивача, відповідач користувався ними, і у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань у нього утворилася заборгованість за кредитом у вказаній сумі і дані обставини відповідачем не спростовано в ході судового розгляду.
Посилання представника відповідача на відсутність заборгованості не приймається судом до уваги, як така, що спростована встановленими в судовому засіданні обставинами.
Щодо решти доводів позивача суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами позивача, які мають правове значення для вирішення спору.
Інші доводи позивача, наведені ним у справі, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини.
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позовної заяви судом не вживались, відповідні клопотання від учасників справи не поступали.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1424,38грн. = (2684,00 грн. х 49403,20грн./93091,61грн.), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.07.2012 року, яка станом на 18.07.2023 року становить - 49403,20грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1424,38 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Херсонського міського суду Херсонської області.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяВ. Е. Дорошинська