Березівський районний суд Одеської області
17.09.2025
Справа № 494/1794/25
Провадження № 2/494/908/25
17 вересня 2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Станілевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
11 серпня 2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
ОСОБА_2 , звернувшись з цим позовом до суду, посилався на те, що 23.11.1996 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів
громадянського стану Березівського району Одеської області, актовий запис №87. Від шлюбу сторони мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після реєстрації шлюбу сімейне життя сторін складалось добре, проте протягом останніх років шлюбні відносини між ними поступово погіршились. З початку 2022 року сторони перестали проживати разом як подружжя. У тому ж році позивач був призваний до лав Збройних Сил України та проходив службу за місцем дислокації військової частини, що також вплинуло на відносини між подружжям.
Станом на теперішній час між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутнє взаємопорозуміння та повага, вони втратили почуття любові один до одного. Сторони не підтримують відносини, притаманні подружжю, не мають спільного побуту та бюджету. Проживають в одному будинку як сусіди. Дана ситуація продовжується протягом тривалого часу, що є нестерпно для позивача, приносить йому лише негативні емоції, душевні страждання. Шлюб між сторонами є формальним, оскільки особисті відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уже тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає. ОСОБА_2 вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин між сторонами, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в минулому не принесли жодних результатів. Майнових претензій позивач до відповідачки немає. Подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, позивач просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 14.08.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 17.09.2025 року о 08:00 год.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 16.09.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. На позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, 17.09.2025 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти їх задоволення.
За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, у межах наданих доказів, доведеності обставин, на які позивач посилався, врахувавши визнання позову відповідачкою, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступного.
Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
У судовому засіданні встановлено наступне.
23 листопада 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Березівського району Одеської області, актовий запис №87. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_6 ».
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя між позивачем та відповідачкою не склалось, між ними відсутнє взаємопорозуміння та повага, вони втратили почуття любові один до одного. Сторони не підтримують відносини, притаманні подружжю, не мають спільного побуту та бюджету. Шлюб між позивачем та відповідачкою є формальним, оскільки особисті відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уже тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає. ОСОБА_2 вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин між сторонами, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в минулому не принесли жодних результатів.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фактично шлюбні стосунки подружжя припинені, що свідчить про те, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, тому шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою. Суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Станом на теперішній час спір про поділ майна та місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 - відсутній.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача,врахувавши визнання позову відповідачкою, суд вважає причини, що спонукають ОСОБА_2 наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви позивачем, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 24, 104-105,109-114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10-13, 77-79, 81, 89,133, 137, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб міжОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 23 листопада 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Березівського району Одеської області, актовий запис №87.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березівським РВ УМВС України в Одеській області 18.09.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березівським РВ ГУМВС України в Одеській області 01.06.2007 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українка, громадянка України, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Панчишин А.Ю.