Справа № 493/1384/25
Провадження № 2/493/784/25
16 вересня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
28.07.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Танірвердієв Асим Довлат-огли звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 17.10.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики. На підтвердження укладання договору відповідачем складено розписку, відповідно до якої відповідач позичив грошові кошти у розмірі 23000,00 грн., які зобов'язується повернути позивачу в повному обсязі до 01.01.2025 року. Однак станом на 25.07.2025 року відповідач зобов'язання за договором не виконав та має заборгованість у розмірі 25509,81 грн., яка складається з: 23000 грн. - сума позики; 635,35 грн. - проценти від суми позики; 1486,93 грн. - інфляційні збитки; 387,53 грн. - 3% річних.
Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25509,81 грн. та понесені судові витрати у розмірі 16816,60 грн.
Ухвалою судді від 30.07.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, однак надала заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечує.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, враховуючи думку відповідача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частиною 2 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання грошей.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.12, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 17.10.2024 року отримала кошти від ОСОБА_1 в сумі 23000,00 грн., що підтверджується копією розписки від 17.10.2024 року.
Зі змісту вказаної розписки вбачається, що ОСОБА_2 саме позичила у ОСОБА_1 кошти та зобов'язалася повернути до 01.01.2025 року, отже розписка містить умови отримання позичальником боргу із зобов'язанням повернути до визначеної дати, тому судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики.
Однак ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, грошові кошти ОСОБА_1 у визначений в розписці термін не повернула, тому вона має право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Таким чином, суд, встановивши характер правовідносин між сторонами, вважає встановленим той факт, що позичальник не виконала належним чином взяті на себе за договором позики від 17.10.2024 року зобов'язання, тому на вимогу позикодавця повинна сплатити за договором позики борг у розмірі 23000,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Отже враховуючи, що даний договір позики укладений між фізичними особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 23000грн., яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін, про що відсутні дані в матеріалах справи, то такий вважається безпроцентним, а тому у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування позикою в сумі 635,35грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором позики від 17.10.2024 року настав 01.01.2025 року, і воно не виконане у визначений строк, з 02.01.2025 року зобов'язання є простроченим, тому з цього часу у позивача виникло право на отримання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
За період з січня 2025 року розмір індексації заборгованості становитиме 1486,93 грн., сума 3 % річних складатиме 387,53 грн.
Отже, позов слід задовольнити частково та в загальній сумі за договором позики від 17.10.2024 року з відповідача підлягає стягненню 24874,46 грн., які складаються з наступного: сума боргу - 23000 грн., 3% річних - 387,53 грн., інфляційні втрати - 1486,93 грн.
Представник позивача також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 24.07.2025 року №0.0.4473965227.1.
За правилами ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 01/03/23 від 01.03.2023 року та додаткову угоду № 07/25-Щ від 20.07.2025 року до договору про надання правової допомоги № 01/03/23 від 01.03.2023 року. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 15000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
Оскільки ціна позову становила 25509,81 грн., а позов задоволено частково на суму 24874,46 грн., тобто на 97,51% (24874,46 х 100 : 25509,81), а тому, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1181 гривні 04 копійки (1211,20 х 97,51% : 100) судового збору та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 14626,50 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,6 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії ухвали Балтського районного суду Одеської області від 28.07.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Відтак сума сплаченого судового збору з відповідача на користь позивача у розмірі 605.6 грн. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 625, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти за договором позики від 17.10.2024 року у сумі 25509,81 грн., які складаються з наступного: сума боргу - 23000,00 грн., 3% річних - 387,53 грн., інфляційні втрати - 1486,93 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1181,04 грн., витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 14626,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 16.09.2025року.