Справа №766/7290/23
н/п 1-кп/766/439/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
16.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області колегією у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у кримінальному провадженні за №42023230000000171 від 29.03.2023 року, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42023230000000171 від 29.03.2023 року відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за № 42023230000000171, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК України зазначені судами в ухвалах про обрання та продовження строку тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою закінчується 19.09.2025 року включно.
Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання заявлене ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м'який. В обґрунтування клопотання зазначив, що перебуває під вартою вже більше двох років, ризики, заявлені прокурором, є тільки його припущеннями та не доведені доказами. Вказав про відсутність реальних ризиків порушення ним процесуальної поведінки. В задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 припиняє свою дію 19.09.2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, останній обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з можливістю призначення додаткових покарань. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Слід також зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх та беззаперечних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, що могли б гарантувати присутність його в межах м. Херсона. Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому, було вчинено у співпраці з окупаційною владою м. Херсона в період після 01.03.2022 року, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.
Ці факти встановлені ухвалами суду при обранні та продовженні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Вік та стан здоров'я ОСОБА_7 не перешкоджають застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_7 не судимий, одружений, має дитину, міцні соціальні зв'язки та приймає до уваги характеристику колишнього працівника від 12.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_7 за час служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції зарекомендував себе з позитивної сторони.
Проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків, позитивна характеристика, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, ці обставини існували і на момент скоєння злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу до обвинуваченого на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком до 13 листопада 2025 року включно.
Керуючись ст. ст. 7-9, 27, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 13 листопада 2025 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3