Рішення від 16.09.2025 по справі 591/7835/25

Справа № 591/7835/25

Провадження № 2/591/1737/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал», вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28 4-й поверх м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236 в особі представника - адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24700 грн,

установив:

14.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102602920 від 14.10.2021 у загальному розмірі 24700 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником за договором про відступлення права вимоги якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102602920. 27.01.2022 права вимоги за кредитним договором відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т. Як повідомив представник позивача, умови кредитного договору позичальником не були виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що також підтверджується Реєстром Боржників до Договору відступлення права вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022, ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24700 грн, а саме: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18750,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 950,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.07.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні на 07.08.2025, яке було відкладене до 16.09.2025. Клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк» було задоволено, витребувано від банку інформацію, необхідну для розгляду справи.

01.08.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла заява представника відповідачки Климова К.В. про вступ у справу та про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомленням матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву.

15.08.2025 АТ КБ «Приватбанк» надав суду інформацію, витребувану судовою ухвалою від 18.07.2025.

16.09.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник позовні вимоги визнає частково, вказує, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою був укладений договір про споживчий кредит № 102602920, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 5 000,00 грн. (п. 1.2 Договору) на строк 30 днів з 14.10.2021 по 13.11.2021 (п.п. 1.3, 1.4 Договору), при цьому орієнтовна загальна вартість кредиту для відповідачки складала 9 700 грн. (п. 1.5 Договору), а проценти за користування кредитом - 3 750 грн. Однак згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки становить 24 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 750,00 грн - заборгованість за процентами, 950,00 грн - заборгованість за комісією. У зв'язку з цим представник відповідача зазначає, що позовні вимоги визнає, але лише в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн. та процентів у розмірі 3 750,00 грн.

Проти стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих після 13.11.2021 її представник заперечує, зазначає, що право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 13.11.2021, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону. За таких обставин із відповідачки можливо стягнути саме узгоджений сторонами договору розмір процентів - 3 750,00 грн.

Також у відзиві не визнаються позовні вимоги щодо стягнення 950 грн нарахованої комісії, оскільки, за твердженнями представника відповідачки, у договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію, умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення до 1 500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги, заявлених до відшкодування позивачем.

У судове засідання представник позивача не прибув, відповідно до клопотання, поданого до суду 02.09.2025, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка та її представник у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи, що судом явка сторін та їх представників обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102602920.

Згідно умов пунктів 1.2-1.4 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів з 14.10.2021 (строк кредитування).Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.11.2021.

Склад загальних витрат позичальника за кредитом (відповідачки у справі), що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4700.00 грн. в грошовому виразі та 317,286.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

За змістом пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (пункт 1.7 договору).

Порядок та розмір нарахування відсотків узгоджений сторонами у пункті 2.2.3 договору про споживчий кредит, згідно з яким проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Випадки, способи та порядок пролонгації строку кредитування обумовлений у пункті 2.3 договору від 14.10.2021.

Так згідно з умовами пункту 2.3.1 договору продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

1)пролонгація на пільгових умовах, коли позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.Ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (підпункт 2.3.1.1 договору від 14.10.2021);

2)пролонгація на стандартних (базових) умовах, коли позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору (підпункт 2.3.1.2 договору від 14.10.2021).

Аналогічні умови кредитування погоджені сторонами у Паспорті споживчого кредиту № 102602920.

У Анкеті-заяві на кредит № 102602920, створеній відповідачкою 14.10.2024, вказано, що замовлена сума кредиту склала 5200,00 грн, погоджена сума кредиту 5000,00 грн.

Також у Анкеті-заяві зазначені умови кредитування, які відповідають умовам договору та паспорту споживчого кредиту.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується факт верифікації відповідачки у ТОВ «Міолан» та отримання нею одноразового інедтифікатора R28573.

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 5000,00 грн за договором про споживчий кредит №м 102602920 підтверджується платіжним дорученням № 33782323 від 14.10.2024, відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів, а також не заперечується у відзиві на позов.

Таким чином, суд вважає доведеним, що 14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою, був укладений договір про споживчий кредит №102602920, на підставі якого між сторонами виникло зобов'язання на визначених у договорі умовах.

У зв'язку з не поверненням відповідачкою кредитних коштів у строк, обумовлений у договорі від 14.10.2024, ТОВ «Міолан» провів нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов пункту 1.5.2 договору у розмірі 2,50 відсотків за 30 днів користування кредитом, а також пунктів 2.3.1.2, 1.6 договору - у розмірі 5,00 відсотків за 60 днів збільшеного строку кредитування.

27.01.2022 права вимоги за кредитним договором відступлені первісним кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал» на підставі договору про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т.

Враховуючи, що умови кредитного договору відповідачкою не були виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, згідно з реєстром Боржників до Договору відступлення права вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022, ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки у сумі 24700 грн, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 18750,00 грн заборгованості за відсотками, 950,00 грн заборгованості за комісією.

У ході розгляду справи не встановлено, що відповідачка сплатила суму заборгованості, яка виникла через невиконання нею умов кредитного договору.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом та переходом права вимоги.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідачка підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Відтак суд робить висновок, що кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».

Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного договору отримала у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов'язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача за спірним договором, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Міолан» та відповідачкою, факт передання відповідачці кредитних коштів, а також факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 .

Також у ході розгляду справи встановлено, що відповідачка не сплачувала грошових коштів у рахунок погашення кредиту, чим допустила прострочення виконання зобов'язання.

Суд враховує, що представник відповідачки у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині стягнення 5000,00 грн основного боргу та 3750,00 грн нарахованих у відповідності до п. 1.5.2 договору відсотків.

Заперечення відповідача проти нарахування відсотків у розмірі 15000,00 грн у період після 13.11.2021 суд оцінює критично, оскільки підписанням договору про споживчий кредит відповідачка погодилась з тим, що у разі користування кредитними коштами понад встановлений у п. 1.3 строк, вона тим самим погоджується на збільшення строку кредитування на умовах, визначених пп. 2.3.1.2 п. 2.3.1 договору.

Підстав для застосування умов пролонгації строку кредитування, передбачених пп. 2.3.1.1 п. 2.3.1 договору суд не вбачає, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення позичальником (відповідачкою) дій, передбачених розділом 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг).

Перевіривши розрахунок відсотків, наданих позивачем, суд погоджується з його правильністю, а тому зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 18750,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки 950 грн комісії, суд зазначає наступне.

Умовами договору про споживчий кредит № 102602920 від 14.10.2021, паспортом споживчого кредиту, Анкетою-заявою на кредит передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 950,00 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту.

Як на підставу заперечень щодо позовних вимог в цій частині представник відповідачки посилається на те, що у договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію, умови договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Слід зазначити, що умовами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Встановлено, що умовами договору про споживчий кредит чітко визначено, що комісія у сумі 950,00 грн нараховується саме за надання кредиту, відповідачка на таку умову погодилась, а відтак має оплатити нараховану комісію.

Відтак суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача та зазначає про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 950,00 грн комісії.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн.

Відтак враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн надано: договір №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, відповідно до якого вартість послуг виконавця, становить 8 000,00 грн. Відповідно до акту № 748 наданих послуг та детального опису наданих послуг до Акту № 748 адвокатом надані послуги за усну консультацію Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодженням правової позиції Клієнта у справі, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта, подання заяви до суду від імені Клієнта на загальну суму 800,00 грн.

Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Представник відповідачки звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачкою, до 1500,00 грн.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На обґрунтування підстав для зменшення витрат на правничу допомогу представник відповідачки зазначає, що ціна позову, дій адвоката щодо підготовки позову не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи, а розмір витрат не відповідає принципам виваженості, розумності та справедливості.

За змістом части першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

Суд погоджується з доводами представника відповідачки про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об'єктивності, справедливості та розумності наявні підстави для задоволення клопотання представника відповідачки та зменшення розміру таких витрат до 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24700 грн, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28 4-й поверх м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №102602920 від 14.10.2021 року в загальному розмірі 24700 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 750,00 грн заборгованість за процентами, 950,00 грн заборгованість за комісією; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал», вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28 4-й поверх м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Зеря

Попередній документ
130259752
Наступний документ
130259754
Інформація про рішення:
№ рішення: 130259753
№ справи: 591/7835/25
Дата рішення: 16.09.2025
Дата публікації: 18.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Зарічний районний суд м. Сум
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (16.10.2025)
Дата надходження: 16.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
07.08.2025 11:15 Зарічний районний суд м.Сум
16.09.2025 09:30 Зарічний районний суд м.Сум