Справа № 472/451/25
Провадження №2/472/343/25
17 вересня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивують тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.06.2024 року було укладено Кредитний договір (оферти) № 15.06.2024-100000444.
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 11000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.06.2024 р., строком на 140 дні зі сплатою процентів за користування кредитом.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 01.11.2024 р. утворилась заборгованість у розмірі 28769 грн. 96 коп., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 12320 грн., заборгованості по комісії 389,96 грн. та заборгованість по неустойці в розмірі 5060 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Балюх Є.О. в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на її адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
17.09.2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.06.2024 р. ОСОБА_1 на вебсайті ТОВ «Споживчий центр» підписала пропозицію позивача укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надала ТОВ «Споживчий центр» заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 15.06.2024 за посиланням htpp://sgroshi/com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Також, 15.06.2024 р. ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е412 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.06.2024-100000444, який є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 16-21).
Таким чином, 15.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.06.2024-100000444, за яким позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 11000 грн строком на140 дні.
При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Відповідно до умов кредитного договору № 15.06.2024-100000444 від 15.06.2024, сторони погодили наступні умови кредитування: дата надання/видачі кредиту 15.06.2024; сума кредиту 11000 грн; строк, на який надається кредит 140 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 01.11.2024; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит; денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87%=(13450.06/11000)140 /100%. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2200 грн. Неустойка 110 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми неналежного виконання зобов'язання. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4731-21ХХ-ХХХХ-3145. Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено сторонами графік помісячних платежів, в розмір яких входять сума кредиту, процентів, неустойка та комісії.
Видача кредитних коштів за договором кредиту в сумі 11000 грн. підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів від 15.06.2024, сформованою платіжним сервісом АТ «ПриватБанк» LiqРау, на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 13).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі згідно умов договору.
За умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.
Як вбачається з даних довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.06.2024-100000444 складає 28769 грн. 96 коп., із них 11000 грн. -основний борг; 12320 грн. - проценти; комісія - 389,96 грн.; 5060 грн.- неустойка (а.с. 12).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 в справі №732/670/19, від 23.03.2020, в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 в справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір, позивач має право вимагати від позичальника повернення кредиту та процентів за користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2024 відповідач ОСОБА_1 підписала заявку про приєднання до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), поданої ТОВ «Споживчий центр».
Положеннями вказаних документів визначено, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), та заявка на отримання споживчого кредиту складають кредитний договір. Відповідач підтвердила, що ознайомилася з примірниками вказаних документів, що складають договір, та зобов'язалася виконувати його умови.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором та електронним підписом, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У вказаному кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, зокрема орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування, в тому числі розмір кредиту, процентна ставка за користування кредитом а також відповідальність за порушення умов договору, тощо.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 11000 грн. шляхом перерахунку коштів на картковий рахунок.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Також судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредиті кошти.
Із наданої позивачем інформації за укладеним договором вбачається, що з 15.06.2024 відповідач користується кредитними коштами, прострочила виконання зобов'язання на погашення заборгованості, та на момент подачі позову до суду має заборгованість за кредитним договором.
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів за його користування відповідно до умов кредиту, оскільки кредит не повернуто, проценти не сплачені.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачам, зобов'язання за основною сумою боргу за договором складає 11000 грн, розрахунок відсотків по договору, зважаючи на фактичні строки користування кредитними коштами обумовлені договором, становить 12320 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.
Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.
Положення п. 18 розд. «Прикінцеві таперехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 5060 грн. неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00004365 від 14.02.2025 (а.с. 10).
Враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1963 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) гривні 52 (п'ятдесят дві) копійки (23320 грн. (сума, задоволена судом) х 2422,40 грн. (сума судового збору за позовну заяву): 28769,96 грн. (загальна сума позову).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 274- 279, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за Кредитним договором № 15.06.2024 -100000444 від 15.06.2024 року у розмірі 24320 (двадцять чотири тисячі триста двадцять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість по основному боргу - 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок; сума процентів - 12320 (дванадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833; адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) понесені судові витрати в розмірі 1963 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) гривні 52 (п'ятдесят дві) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський