Справа № 216/3166/24
провадження 2/216/460/25
іменем України
11 серпня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Радочин Д.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ СК «Українська страхова група» (USG) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ СК «Українська страхова група про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що
01 листопада 2022 року, о 12 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», н/з НОМЕР_1 , на регульованому перехресті вулиці Волгоградська та вулиці Медова в місті Кривому Розі, не був уважний під час початку руху, а також при виконанні маневру лівого повороту, не переконався в безпечності маневру для інших учасників руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, та автомобіль «Toyota Avensis» продовжив рух по інерції та скоїв наїзд на автомобіль «Volkswagen Caddy», н/з н/з НОМЕР_3 , в якому знаходився водій ОСОБА_3 та який стояв у нерухомому стані. Відповідач 1 своїми діями порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України. Внаслідок даної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріального збитку.
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року по справі № 214/6679/23 закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КпАП України) при цьому в мотивувальній частині постанови суддя встановив вину у вчиненні ДТП ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК "Українська страхова група"за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Щоб реалізувати свої права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП ПАТ СК "Українська страхова група" письмово повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду. 18 жовтня 2023 року позивач звернувся до ПАТ СК "Українська страхова група" з заявою про страхове відшкодування № 17/10-К від 17.10.2023. Заява направлена на офіційну електронну адресу ПАТ СК "Українська страхова група".
Листом-відповіддю № ССЦВ-3103/1 від 19 жовтня 2023 року (оригінал у позивача) відповідач повідомив, що для прийняття рішення по справі, ПАТ «СК «УСН» необхідні додаткові документи, перелік яких зазначено у листі.
Супровідним листом № 15/11-К (на виконання приписів зазначених у листі-відповіді № ССЦВ-3103/1 від 19.10.2023) відповідачу направлені витребувані документи / перелік яких зазначено у зазначеному супровідному листі/ на офіційну електронну адресу ПАТ СК "Українська страхова група".
Станом на 04 січня 2024 року відповіді на заяву про страхове відшкодування № 17/10 К від 17.10.2023 з урахуванням поданих до відповідача супровідним листом № 15/11-К від 15.11.2023 додаткових документів ані позивачем, ані представником позивача не отримано.
Листом-відповіддю № 03/0139 від 10 січня 2024 року ПАТ СК "Українська страхова група" повідомив: «… ОСОБА_1 не має повноважень від ОСОБА_4 (власниці ТЗ Toyota AVENSIS - HJB782) представляти, її інтереси в ПАТ «СК «УСГ» в тому числі, отримати страхове відшкодування на свій рахунок … …Щодо іншої інформації хочемо зазначити, що Вами надається правова допомога ОСОБА_1 , який не має повноважень від ОСОБА_4 представляти її інтереси, в тому числі в ПАТ «СК «УСГ», а тим більше переручати такі повноваження іншим особам…».
Таким чином, ПАТ СК "Українська страхова група" відмовлено у страховій виплаті, та в видачі відповідних документів на підставі яких обраховується розмір відшкодування матеріальної шкоди завданої Позивачу.
Тому, для визначення розміру збитку, 25 січня 2024 року позивач звернувся до судового експерта Масько В.В. (свідоцтво № 2067 від 28.12.2020).
Відповідно до Висновку № 03-01.24 від 26.01.2024:«… Матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВLв наслідок ДТП 01.11.2022 р., на дату оцінки дорівнює ринкової вартості КТЗ та складає 85593,04 грн… Ринкова вартість аварійно пошкодженого КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВL, в наслідок ДТП 01.11.2022 р на дату оцінки складає 8085,00 грн…»
Враховуючи викладене, за нормами статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути на його користь різницю між вартістю цього автомобіля до та після ДТП .
Крім цього позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача ОСОБА_2 , оскільки позивач зазнав нервового стресу та шоку від ДТП. Внаслідок ДТП, пошкоджень автомобіля та шкоди, заподіяної психологічному здоров'ю було витрачено ресурси та час на залагодження наслідків ДТП, хвилювання під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення за фактом ДТП, збір та підготовка документів для отримання страхового відшкодування, тощо. Внаслідок ДТП змінився спосіб життя Позивача, він не мав можливості користуватися своїм транспортним засобом, який до настання ДТП постійно використовував (пошкодження автомобіля унеможливило користування ним і потребує його ремонту, а грошових коштів на такий ремонт немає). Хоча Позивач і не зазнав шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, але зазнав моральної шкоди, пов'язаної з ДТП. Полягає вона також в тому, що він пережив нервовий стрес та шок в самій ситуації ДТП та після нього, яку він оцінює у розмірі 30000,00 грн.
У зв'язку з чим позивач просив:
1 Стягнути з ПАТ СК "Українська страхова група" (USG), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 77508,04 (сімдесят сім тисяч п'ятсот вісім гривень 04 копійок);
2 Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень;
3 Стягнути з ПАТ СК "Українська страхова група" (USG), ,та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (пропорційно від задоволених вимог) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40(дві тисячі чотириста двадцять дві гривні40 копійок) та витрати правничої допомоги адвоката у розмірі 9951,20 гривень, витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 03-01.24 від 26.01.2024 у розмірі 6 500,00 (шість тисяч п'ятсот) гривень.
Процесуальні дії суду та учасників справи
01 серпня 2024 ухвалою суду у цивільній справі № 216/3166/24 відкрито провадження та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
13 серпня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ПАТ « СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» надійшов відзив на позовну заяву.Прежставник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в обґрунтування позиції зазначив, що ПАТ «СК «УСГ» у передбачений Законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Таким чином, ОСОБА_1 не набув правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру збитків. Тому відсутні підстави для покладення на позивача витрат за послуги експерта в розмірі 6 500, 00 грн.
Станом на дату настання випадку, що має ознаки страхового, власником транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_4 , а позивачем не надано жодного документа який надає позивачу право на отримання страхового відшкодування у відповідності до вимог ст. 35 Закону (документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину). Натомість, довіреність додана позивачем до Заяви про страхове відшкодування за № 581 від 14.07.2022, дійсна до 21.01.2023 , в той час, коли сама Заява про страхове відшкодування була подана 19.10.2023 , коли термін дії довіреності закінчився. З вищевикладеного вбачається те, що у ПАТ «СК «УСГ» не має жодних підстав по виплаті позивачу страхового відшкодування саме ОСОБА_1 .
Від представника відповідача ПАТ СК "Українська страхова група" 09 жовтня 2024 року надійшла заява про розгляд справи без представника. У задоволенні позовних вимог просили відмовити
01 квітня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи в судові засідання 21 жовтня 2024 року, 09 січня 2025 року, 01 квітня 2025 року, 11 серпня 2025 року не з'явився.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи та вирішенню питань.
Крім цього частиною 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, враховуючи процесуальний строк розгляду заяви, а також зважаючи на те, що розгляд справи триває з 2024 року та те, що справа неодноразово відкладалась у зв'яку з неявкою ОСОБА_2 , суд вважає, що підстави для повторного відкладення розгляду справи відсутні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які належним чином повідомлені про розгляд справи і не з'явилися до суду.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
01 листопада 2022 року, о 12 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», н/з НОМЕР_1 , на регульованому перехресті вулиці Волгоградська та вулиці Медова в місті Кривому Розі, не був уважний під час початку руху, а також при виконанні маневру лівого повороту, не переконався в безпечності маневру для інших учасників руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, та автомобіль «Toyota Avensis» продовжив рух по інерції та скоїв наїзд на автомобіль «Volkswagen Caddy», н/з н/з НОМЕР_3 , в якому знаходився водій ОСОБА_3 та який стояв у нерухомому стані.
ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України. Внаслідок даної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріального збитку.
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2023 року по справі № 214/6679/23 закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КпАП України) при цьому в мотивувальній частині постанови суддя встановив наступні фактичні данні, мовою оригіналу: «…Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України та його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується письмовими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №395513 від 23.11.2022 року, протоколом огляду місця ДТП від 01.11.2022 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП від 01.11.2022 року та фототаблицею до неї. Підстави ставити під сумнів достовірність наявних у матеріалах справи доказів у суду відсутні. Крім того, судом було досліджено наданий адвокатом Кадук В.В. відеозапис із камер зовнішнього відео-спостереження, які розташовані на будівлі АЗС «Восток Газ», які фіксують проїзну частину вул. Волгоградська та безпосередньо перехрестя вул. Волгоградська та вул. Медова. З відтвореного відеозапису встановлено, що автомобіль «Volkswagen Polo» на зелений світлофор виїхав до центру перехрестя із наміром здійснити поворот ліворуч (або розворот), при цьому не наддав дороги транспортному засобу «Toyota Avensis» , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Такий висновок можливо зробити, оскільки в момент зіткнення дане перехрестя перетинали декілька автомобілів яку зустрічному напрямку,так і у попутному з «Volkswagen Polo».
Отже суд вважає, що ОСОБА_2 своїми діями також порушив вимоги 16.6 ПДР України п. , згідно якого повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП…».
Постанова не оскаржена та набрала законної сили 31.03.2023, копія долучена до матеріалів цивільної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 на підставі Довіреності від 28.06.2022, дійсної до 21 січня 2023, посвідчення на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_5 та тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК "Українська страхова група за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Щоб реалізувати свої права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП ПАТ СК "Українська страхова група" письмово повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду. 18 жовтня 2023 року позивач звернувся до ПАТ СК "Українська страхова група" з заявою про страхове відшкодування № 17/10-К від 17.10.2023. Заява направлена на офіційну електронну адресу ПАТ СК "Українська страхова група".
Листом-відповіддю № 03/0139 від 10 січня 2024 року ПАТ СК "Українська страхова група" повідомив: «… ОСОБА_1 не має повноважень від ОСОБА_4 (власниці ТЗ Toyota AVENSIS - HJB782) представляти, її інтереси в ПАТ «СК «УСГ» в тому числі, отримати страхове відшкодування на свій рахунок … …Щодо іншої інформації хочемо зазначити, що Вами надається правова допомога ОСОБА_1 , який не має повноважень від ОСОБА_4 представляти її інтереси, в тому числі в ПАТ «СК «УСГ», а тим більше переручати такі повноваження іншим особам…».
Таким чином, ПАТ СК "Українська страхова група" відмовлено у страховій виплаті, та в видачі відповідних документів на підставі яких обраховується розмір відшкодування матеріальної шкоди завданої позивачу.
Тому, для визначення розміру збитку, 25 січня 2024 року позивач звернувся до судового експерта Масько В.В. (свідоцтво № 2067 від 28.12.2020).
Відповідно до Висновку № 03-01.24 від 26.01.2024:«… Матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВLв наслідок ДТП 01.11.2022 р., на дату оцінки дорівнює ринкової вартості КТЗ та складає 85593,04 грн… Ринкова вартість аварійно пошкодженого КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВL, в наслідок ДТП 01.11.2022 р на дату оцінки складає 8085,00 грн…»
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальних збитків суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, тобто така практика є сталою.
Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20), а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18.
Так було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 на підставі Довіреності від 28.06.2022, дійсної до 21 січня 2023, посвідчення на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_5 та тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Avensis», н/з НОМЕР_2 тобто користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Суд також враховує висновки ЄСПЛ викладені у рішенні у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski Poland), заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-Х, які згодом відображені і у рішенні «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22, ECHR 2011 року встановлено, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу.
Отже, доводи відповідача ПАТ СК «Українська страхова група», щодо відсутності саме у позивача ОСОБА_1 права реалізувати свої права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП є безпідставними та відхиляються судом.
Щодо розміру спричиненої шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За вимогами ч. 2 цієї статті ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до Висновку № 03-01.24 від 26.01.2024:«… Матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВLв наслідок ДТП 01.11.2022 р., на дату оцінки дорівнює ринкової вартості КТЗ та складає 85593,04 грн… Ринкова вартість аварійно пошкодженого КТЗ «Toyota Avensis», реєстр. № 3108 ВL, в наслідок ДТП 01.11.2022 р на дату оцінки складає 8085,00 грн…»
Підстави не приймати даний висновок до уваги у суду відсутні, оскільки вказаний висновок складений судовим експертом із відповідною кваліфікацією на підставі свідоцтва ( № 2067 від 28.12.2020). Таким чином зазначений висновок є належним та допустимим доказом й оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі.
Як встановлено, відповідачі в добровільному порядку не здійснюють відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачу.
Так, за своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, ст. 1187 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20),від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879св21).
Враховуючи викладене, за нормами статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь позивача необхідно стягнути різницю між вартістю цього автомобіля до та після ДТП.
Тому, страхове відшкодування, яке повинно бути нараховано та виплачено позивачу складає 77508,04 грн.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Окрім того, судом встановлено, що позивач зазнав нервового стресу та шоку від ДТП. Внаслідок ДТП, пошкоджень автомобіля та шкоди, заподіяної психологічному здоров'ю було витрачено ресурси та час на залагодження наслідків ДТП, хвилювання під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення за фактом ДТП, збір та підготовка документів для отримання страхового відшкодування, тощо. Внаслідок ДТП змінився спосіб життя позивача, він не мав можливості користуватися своїм транспортним засобом, який до настання ДТП постійно використовував (пошкодження автомобіля унеможливило користування ним і потребує його ремонту, а грошових коштів на такий ремонт немає). Хоча позивач і не зазнав шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, але зазнав моральної шкоди, пов'язаної з ДТП. Полягає вона також в тому, що він пережив нервовий стрес та шок в самій ситуації ДТП та після нього, яку він оцінює у розмірі 30000,00 грн.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» від 31.03.1995№ 4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінку відповідача ОСОБА_2 , який не намагався добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду.
Суд також приймає до уваги, що пошкодження автомобіля позивача дійсно негативно вплинули на його спосіб життя, а невирішеність питання викликає в нього моральні страждання.
Між тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди та стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки вказана сума, на думку суду, є об'єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що відбулася внаслідок неправомірних дій відповідачів.
Розглядаючи розподіл судових витрат, суд приходить до такого.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).
В обґрунтування розміру понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в загальній сумі 9951, 20 грн. надано наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 19 березня 2024 року;
- акт прийому-здачі наданих послуг за договором про надання ( правничої) допомоги від 03 травня 2024 року;
- розрахункову квитанцію № 989082 щодо оплати послуг на суму 9951, 20 грн. Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 9951, 20 грн витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі.
Щодо витрат понесених на оплату експертизи
Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Аналіз матеріалів свідчить, що витрати на проведення експертизи № 03-01.24 від 26.01.2024 року понесені згідно квитанції № 122956989 від 25 січня 2024 року в сумі 5000 грн та квитанції №81887785 від 14 лютого 2024 року на суму 1500 грн.
За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідачів витрати на оплату судової експертизи у розмірі 6500 грн, які понесені у зв'язку з розглядом цієї справи та є документально підтвердженими.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі й витрати на правову допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 8562,01 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто по 4281,00 грн з кожного.
(92508*100:107508,04=86,04%; 9951, 20 *86,04:100=8562,01 грн.).
Крім цього, сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2084,23 грн. також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Тобто по 1042,11 грн з кожного.
(92508*100:107508,04=86,04%; 2422,40*86,04:100=2084,23 грн.).
Керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ СК «Українська страхова група» (USG) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ СК "Українська страхова група" (USG), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 77508 (сімдесят сім тисяч п'ятсот вісім гривень 04 копійок) грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ПАТ СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві ) гривні,11 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4281 ( чотири тисячі двісті вісімдесят одну) грн. ,00 коп.
Стягнути з ПАТ СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 03-01.24 від 26.01.2024 у розмірі 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві ) гривні,11 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4281 ( чотири тисячі двісті вісімдесят одну) грн.,00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 03-01.24 від 26.01.2024 у розмірі 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ПАТ СК «Українська страхова група» (USG), ЄДРПОУ 30859524, місце розташування: м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А.
Повний текст судового рішення складено та виготовлено 11 серпня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО