16 вересня 2025 року
м. Київ
справа №400/288/25
провадження № К/990/35808/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
27 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просила:
- визнати протиправним і скасування наказ від 12 грудня 2024 року №468-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним і скасувати наказ від 24 грудня 2024 року №486-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024 №468-о»;
- поновити позивачку на посаді начальника Южноукраїнської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби з 31 грудня 2024 року;
- стягнути з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2024 року по дату ухвалення судом рішення;
- стягнути з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, з 30 грудня 2024 року по день фактичного розрахунку;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді начальника Южноукраїнської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби з 31 грудня 2024 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12 грудня 2024 року № 468-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 24 грудня 2024 року № 486-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 12 грудня 2024 року № 468-о».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Южноукраїнської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області з 31 грудня 2024 року.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2024 року до 25 березня 2025 року в розмірі 135268 (Сто тридцять п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 11 копійок.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Миколаївській області подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин у цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
С. А. Уханенко