15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 300/5762/24
адміністративне провадження № К/990/34044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №300/5762/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна техніка «ЗАЕЗ» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна техніка «ЗАЕЗ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №KT-UA206000-0013-2024 від 30 травня 2024 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Івано-Франківська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Івано-Франківської митниці в підсистемі «Електронний суд» 21 серпня 2025 року о 22:58 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 26 серпня 2025 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, скаржник зазначає, що раніше вже подавав касаційні скарги до Верховного Суду, однак вони були повернуті. При цьому під час повторного звернення контролюючим органом було враховано зауваження, викладені у відповідних ухвалах Верховного Суду. Також скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження у випадках повторного звернення до суду. На думку заявника, наведені обставини є об'єктивними, належними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалами Верховного суду від 27 травня 2025 року від 06 червня 2025 року та від 08 липня 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 300/5762/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна техніка «ЗАЕЗ» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко