15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 160/2719/24
адміністративне провадження № К/990/32272/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 160/2719/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в апеляційному суді у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року провадження у справі № 160/2719/24 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №200/4768/23.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року апеляційне провадження у справі № 160/2719/24 поновлено.
22 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Нікопрогресбуд» про зупинення провадження у справі № 160/2719/24 до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/20904/22.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» про зупинення провадження у справі № 160/2719/24 задоволено. Зупинити апеляційне провадження у справі № 160/2719/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/20904/22.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших (поважних) причин пропуску такого строку.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в підсистемі «Електронний суд» 14 серпня 2025 року о 20:20 год.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважності причин пропуску строку, скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Зазначає, що скаржник не мав можливості сплатити судовий збір. Покликається на введення в країні воєнного стану та наводить відповідну практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків. На думку заявника, зазначені обставини є об'єктивними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та інформації, що міститься в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач уже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення скарги без руху, а саме - через несплату судового збору.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», вказана ухвала суду від 30 червня 2025 року була доставлена в електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 02 липня 2025 року о 22:09 год.
Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 29 липня 2025 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до суду з касаційною скаргою.
Крім того, при повторному зверненні до суду скаржник не усунув недоліки, що стали підставою для повернення первинної скарги, - до повторної касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Посилання відповідача, як на підставу поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, на неможливість своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у зв'язку з відсутністю коштів, суд також вважає безпідставним, оскільки Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому вказані обставини не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги.
Посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Крім того, посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 160/2719/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко