Іменем України
04 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/10176/23
провадження № 22-ц/4809/775/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Волошиної М.О.
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи: Виконавчий комітет Фортечної районної ради у місті Кропивницькому.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 лютого 2025 року, у складі головуючого судді Кулінки Л.Д. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Фортечної районної ради у місті Кропивницькому про визнання фізичної особи недієздатної та встановлення над нею опіки.
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з заявою про визнання його сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною, встановлення опіки та призначення заявника її опікуном.
Заява мотивована тим, що його сестра ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність встановлена безстроково, хворіє, має психічні розлади здоров'я і потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, що підтверджується довідкою серії КРД-Р-82 № 047419 від 07.04.1987 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 13.06.2012. Внаслідок захворювання, не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано недієздатною. Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , призначено ОСОБА_3 , опікуном. Встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною два роки.
Після закінчення строку дії рішення мати знову звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення опіки над нею.
Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14.02.2023 було призначено судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 .
Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_3 померла, а провадження у справі № 394/836/22 03.05.2023 було закрито судом у зв'язку зі смертю заявника.
Посилається на те, що після смерті матері, він забрав сестру ОСОБА_2 до себе та здійснюю догляд за нею, інших близьких родичів, які б могли бути опікуном ОСОБА_4 , немає.
З урахуванням викладеного просив суд:
визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 , вже двічі визнана судом недієздатною та зважаючи на те, що законодавець визначив інший порядок врегулювання порядку у разі закінчення строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та смерті опікуна, а визнання особи недієздатною втретє (за відсутності даних про поновлення дієздатності особи) суд вважає неприйнятним.
Оскільки ОСОБА_1 не був призначений опікуном ОСОБА_2 , а опікун визначений рішенням суду ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до вищевказаних вимог цивільного процесуального законодавства та Порядку і Положення про діяльність органів опіки та піклування, саме останні повинні були звернутись до суду з клопотання про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та вирішення питання щодо заміни опікуна такій особі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2025 року скасувати, та ухвалити нове, яким заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 року, за заявою ОСОБА_3 визнано недієздатною ОСОБА_2 та призначено опікуном ОСОБА_3 визнано недієздатною ОСОБА_2 , зі строком дії рішення в два роки.
Зазначене рішення реалізовано і вичерпало свою юридичну силу.
Частиною сьомою статті 300 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Проте дану процедуру продовження строку дії зазначеного рішення нереалізованою, у зв'язку зі смертю їхньої матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була опіконом ОСОБА_2 ..
Тобто відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України законодавцем чітко визначено порядок продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною.
Разом з тим поновлення даного строку не передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ч.6 ст.300 ЦПК України чітко встановлено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років, тобто жодних альтернативних варіантів у разі закінчення строку дії рішення, окрім як повторне звернення з заявою до суду, законодавством не встановлено.
Останнє рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна ухвалене Новоархангельським районним судом Кіровоградської області 08.12.2020, отже строк його дії закінчився 09.12.2022.
Оскільки, ОСОБА_1 не є опікуном ОСОБА_2 , у відповідності до ч.ч. 7-9 ст. 300 ЦПК України він не має права подавати до суду клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. В зв'язку з чим звернувся до суду із даною заявою, саме з метою призначення його опікуном ОСОБА_2 , надавши належні та допустимі докази у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги зазначені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Від представника заінтересованої особи надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за зазначеною заявою.
В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив, що на підставі п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки є рішення, яким ОСОБА_2 вже визнано недієздатною, а тому в подальшому зворотної процедури не відбулося.
Однак постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.03.2025 скасовано ухвалу районного суду, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування постанови судом зазначено, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, обмеживши заявника у доступі до правосуддя та фактично позбавив ОСОБА_2 , яка є особою із інвалідністю
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2018 року, за заявою ОСОБА_3 визнано недієздатною ОСОБА_2 та призначено опікуном ОСОБА_3 , зі строком дії рішення в два роки.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 року, за заявою ОСОБА_3 визнано недієздатною ОСОБА_2 та призначено опікуном ОСОБА_3 визнано недієздатною ОСОБА_2 , зі строком дії рішення в два роки.
Зазначені рішення реалізовані і вичерпали свою юридичну силу.
Частиною сьомою статті 300 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Колегія суддів вважає процедуру продовження строку дії зазначеного рішення нереалізованою.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 64).
Тому, у відповідності до ч.ч. 7,8 ст. 300 ЦПК України ОСОБА_1 не має право подавати до суду клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, оскільки не є опікуном ОСОБА_2 .
Заявник, саме з метою визнання ОСОБА_2 недієздатною та призначення його ОСОБА_1 опікуном звернувся до суду із даною заявою, надавши належні та допустимі докази у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції необґрунтовано посилався на те, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ( п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), оскільки це рішення мало тимчасовий характер, припинило свою дію, а учасники нового звернення і сама природа правовідносин не є тотожними.
З огляду на викладене колегія суддів зазначила, що районний суд у рішенні від 14.02.2025, безпідставно та повторно дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 , вже двічі визнана судом недієздатною та зважаючи на те, що законодавець визначив інший порядок врегулювання порядку у разі закінчення строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та смерті опікуна, а визнання особи недієздатною втретє (за відсутності даних про поновлення дієздатності особи) суд вважає неприйнятним.
Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша стаття 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Цей Закон визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (частина 1 стаття 7 «Про психіатричну допомогу»).
У пункті першого частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя стаття 294 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
За приписами пункту другого частини 1 статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду із відповідною заявою подав також і клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_2 , яке було задоволено судом та у справі призначено вказану експертизу.
На виконання ухвали суду, проведення вказаної експертизи було доручено Кропивницької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (25491, м. Кропивницький, сел. Нове, вул. Металургів, 2-а).
Висновком судово-психіатричної експертизи від 06 вересня 2024 року № 364 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає хронічним психічним захворюванням в формі важкої розумової відсталості (згідно МКХ-10, Р-72.0). За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій і розумно керувати ним. Потребує встановлення опіки. (а.с. 127-128).
Зібрані у справі докази дають підстави для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи у справі підтверджено, що вона за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними. Потребує встановлення опіки.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у визнанні особи недієздатною, та не забезпечив належний розгляд справи з метою ефективного захисту прав та інтересів особи, стосовно якої розглядається питання про визнання її недієздатною.
Відповідно до статті 41ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з статтею 55ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
За змістом пункту 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за номером 387/3680,опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною.
За частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження№ 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
За змістом статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Верховний Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23 (провадження № 61-6358св24) вказав, що згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/22 (провадження №61-6358св24) вказав на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) наведено висновок, відповідно до якого призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради від 17 жовтня 2023 року №72 вирішено подати кандидатуру ОСОБА_1 , щодо призначення його опікуном сестри ОСОБА_2 , у разі визнання її в судовому порядку недієздатною (а.с.160).
Вказане рішення прийнято на підставі висновку опікунської ради при виконавчому комітеті районної у місті ради (витяг з протоколу № 7 від 05 жовтня 2023 року).
Отже, можливість заявником здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення саме його опікуном.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання проживає разом із ним за однією адресою, судимості не має, працює на Кіровоградській філії ПрАТ «Київ- Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», ветеран війни - учасник бойових дій, з 14 квітня 2023 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів враховуючи інтереси особи, яку судом визнано недієздатною, приходить до висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною та встановити над нею опіку.
Визначити строк дії постанови про визнання фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним два роки, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 300, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 лютого 2025 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Фортечної районної ради у місті Кропивницькому про визнання фізичної особи недієздатної та встановлення над нею опіки - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - недієздатною.
Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 опіку та призначити опікуном - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Судові витрати, пов?язані з провадженням справи, віднести на рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний