про залишення касаційної скарги без руху
15 вересня 2025 року
м. Київ
справа №640/17450/21
адміністративне провадження №К/990/36793/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 640/17450/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -Департамент, відповідач) в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо невжиття заходів реагування на порушення законодавства до правопорушення у сфері містобудування, який незаконно здійснив реконструкцію фасаду будинку та збудував два окремі пускові комплекси по АДРЕСА_1 з порушенням містобудівного законодавства та будівельних норм;
зобов'язати Департамент вжити заходів, передбачених законодавством України, в частині самочинно збудованої вхідної групи та вчинити дії в частині знесення встановленого навісу по АДРЕСА_1.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочиснтва України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена, складена, та набрала законної сили 18.02.2025.
Своєю чергою, касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку 05.09.2025.
Наведене свідчить про порушення позивачем строку подання до суду касаційної скарги.
Скаржник у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження порушує питання поновлення судом пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування свої доводів посилається на отримання постанови суду апеляційної інстанції 12.08.2025, та зазначає, що даний факт підтверджено розпискою. Однак, в матеріалах касаційної скарги відсутня розписка чи будь-який інший доказ отримання позивачкою копії постанови суду апеляційної інстанції.
Скаржником не зазначено інших обставин, які перешкоджали б йому отримати та (або) ознайомитись зі змістом повного тексту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у межах строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу скаржника, що приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Також неухильне виконання обов'язків суб'єкта господарювання, передбачених процесуальним законодавством, не повинно ставитись в залежність від організації належного виконання працівниками своїх обов'язків, оскільки цей процес належить до сфери управлінської діяльності керівника юридичної особи, який, крім іншого, уповноважений визначати необхідну кількість осіб, які мають право представництва інтересів цієї юридичної особи, зокрема, у судах України.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена, насамперед, тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.
Водночас, скаржником належним чином не обґрунтовані і не підтверджені поважні причини пропуску ним строку на касаційне оскарження, що можуть свідчити про сумлінне та добросовісне ставлення останнього до наявних у нього прав, а саме: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках та належно виконувати покладені обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом строки.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Виходячи з наведеного, причини пропуску строку на звернення з касаційною скаргою є неповажними.
Заявнику слід надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржником не додано до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов подано фізичною особою до суду у 2021 році і він містить одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 гривень.
Отже, за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн (2481*0,4*200%).
За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити скаржникові строк для усунення її недоліку у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що умови визначені статтею 8 є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
В касаційній скарзі особа, яка її подала, заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору від і як на підставу зазначає підпункт 1 пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що нею вже було сплачено судовий збір на загальну суму 908 грн при подачі позову у даній справі до суду першої інстанції, на даний час знаходиться у скрутному матеріальному становищі, отримує дохід лише від пенсійного забезпечення держави, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.
На підтвердження зазначеним обставинам скаржник надала відповідні докази, а саме: копію пенсійного посвідчення, копію довідки ГУ ПФУ в м. Києві від 13.08.2025 про неотримання соціальної допомоги, копію довідки з ГУ ПФУ в м. Києві про доходи від 13.08.2025 №9563565856242520 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, згідно якої сума пенсії позивачки за 2024 рік становить 60918,69 грн.
Проаналізувавши доводи вказаного клопотання, беручи до уваги вимоги статей 132, 133 КАС України, пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення з цією касаційною скаргою, оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 1816,00 грн, при цьому згідно з доданої до скарги довідки про доходи від 13.08.2025 №9563565856242520 сума пенсії позивачки за 2024 рік становить 60918,69 грн, а 5% від цієї суми становить 3045,94 грн. Отже, сума судового збору, яку необхідно сплатити за подання касаційної скарги, не перевищує 5 % річного доходу скаржника.
Зважаючи на те, що скаржник зазначеним вимогам закону не відповідає, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 1816,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення.
За приписами пунктів 1-4 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі позивач в якості підстави для касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, мотивуючи це тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Однак скаржник не визначає, які саме норми матеріального права застосовані судами неправильно.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки пенсія є єдиним джерелом існування.
Стосовно «виняткового значення» справи для позивача, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в особливу категорію спорів.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, особа, яка подала касаційну скаргу, обмежилась посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, однак не вказала передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України підставу (підстави) касаційного оскарження.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Водночас за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої та третьої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом;
надати документ про сплату судового збору у розмірі 1816,00 гривень, або надати документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого;
зазначити випадки касаційного оскарження судових рішень у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №640/17450/21.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №640/17450/21 залишити без руху.
Надати скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя С.Г. Стеценко