Справа № 560/15499/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
16 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ДПС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
1.2 Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення: у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 протиправно застосовував червень 2013 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць); у період з 01.03.2018 по 04.07.2018 протиправно не виплатив за весь період «поточну» індексацію грошового забезпечення, а також не нарахував та не виплатив так звану «індексацію - різницю» грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 ДПС України.
2.2 04.08.2018 позивача звільнено з військової служби за контрактом наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2.3 Позивач зазначає, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення: у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач протиправно не застосував базовий місяць січень 2008 року; у період з 01.03.2018 по 04.07.2018 протиправно не виплатив за весь період «поточну» індексацію грошового забезпечення, а також не нарахував та не виплатив так звану «індексацію - різницю» грошового забезпечення.
2.4 З метою захисту своїх прав, звернувся до суду з цим позовом
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не врахування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.07.2018;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2018 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.3 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, також, здійснюючи нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що на думку останнього, призвело до неправильного вирішення справи.
4.2 Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.2 Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
1.3 Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
1.4 Статтями 2, 4, 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення); індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки (в редакції до 01.01.2016 року - в розмірі 101 відсоток); у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян, проводиться їх компенсація відповідно до законодавства..
1.5 З аналізу викладених норм випливає, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
1.6 Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців; індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
1.7 Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
1.8 За вимогами вказаних нормативно-правових актів, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів та обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
1.9 Колегія суддів вважає, що за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, вищевказані норми дають підстави для нарахування індексації у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Сума індексації, є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
1.10 Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015 р. далі Постанова № 1013), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
1.11 Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Постанови № 1013), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, у тому числі місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
1.12 Щодо нарахування та виплати індексації позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 апеляційний суд зазначає, що Постановою № 1013 були внесені значні зміни у Порядку № 1078, у зв'язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати. Із прийняттям Постанови №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Тобто місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, згідно з постановою Кабінету Міністрів України. При цьому, обчислення такого індексу, за даними правилами, відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець був прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
1.13 Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що починаючи з грудня 2015 року, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинен застосовуватись січень 2008 року, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком №1078.
1.14 Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.
1.15 Надаючи оцінку вимогам апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування і виплати позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 04.07.2018, колегія суддів зазначає наступне.
1.16 Верховний суд у своїх правових позиціях, висловлених у справах № 380/11404/21 від 19.05.2022, № 560/3965/21 від 28.09.2022 зазначив, що для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Аналіз положень п. 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком № 1078. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз.1 п. 5 Порядку № 1078, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, під підвищенням доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів). У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.
1.17 З наведеного випливає висновок, що індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки) не нараховується, якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
1.18 Для з'ясування питання, чи має позивач право на застосування приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні, починаючи з березня 2018 року, індексації грошового забезпечення, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).
1.19 Позивач має право на застосування приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення, починаючи з березня 2018 року, а відповідач протиправно не врахував вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та, починаючи з 01 березня 2018 року. При цьому питання наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
1.20 Щодо доводів апелянта стосовно пропущення позивачем троку для звернення до суду з вказаними позовом, колегія суддів враховує, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій ст. 122 цього Кодексу.
1.21 Так, частиною першою ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
1.22 Законом України від 01.07.2022 № 2352- ІХ Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до КЗпП України.
1.23 Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону № 2352 цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року, внаслідок чого зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.
1.24 Зокрема, з 19 липня 2022 року в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
1.25 При цьому, ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці. Натомість, ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
1.26 Частина 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору: у справах про звільнення працівника місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення; у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
1.27 Водночас, Закон № 2352 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі. Таким чином, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, тобто з 19 липня 2022 року.
1.28 Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той Закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
1.29 Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
1.30 Таким чином, незважаючи на те, що з цим позовом позивач звернувся до суду у 2024 році, при вирішенні питання щодо дотримання ним строку звернення до суду має застосовуватися норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
1.31 Також, враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції які відповідають обставинам справи.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.