Справа № 240/158/25
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в якому просив:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із дати права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 05.08.2024.
В обґрунтування позову зазначив, що станом на 01.01.1993 він прожив на територіях радіоактивного забруднення більше 3 років, що також підтверджується відповідним посвідченням громадянина, потерпілого від аварії ЧАЕС 3-ї категорії, тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що рішення від 12.08.2024 №064250009426 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, прийнято, оскільки не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3-х років та у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4-х років, станом на 01.01.1993 року. Не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 15.06.1988 та з 01.09.1989 по 21.06.1993 в Полтавському інженерно-будівельному інституті згідно довідки від 01.07.2024 №46- 10/2106, так як м. Полтава, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення; період строкової військової служби з 28.06.1988 по 28.08.1989 згідно довідки від 20.06.2024 №616, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація, щодо місця дислокації військової частини.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 21.04.2021 позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області та прийнято рішення від 12.08.2024 № 064250009426 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, оскільки не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років та у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, станом на 01.01.1993 року.
Про зміст вказаного рішення ГУПФУ в Житомирській області було повідомлено позивачу листом.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, по суті спору, та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач є особою, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення сері НОМЕР_1 .
26 квітня 1986 року по 31.09.1987 року, з 20.091993 року по 26.04.2000 року позивач був зареєстрований та постійно проживав в с.Горщик Коростенського району, які згідно Постанови Кабінету міністрів України №106 від 23.07.1991року відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, що підтверджується довідкою Горщиківської сільської ради.
3 01 жовтня 1987року по 06 січня 1993року позивач постійно проживав в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Комунально-виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4. м.Коростень, яке згідно Постанови Кабінету міністрів України №106 від 23.07.1991 року відноситься до території радіоактивного забруднення - зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради №1710 від 21.06.2024 позивач постійно зареєстрований в АДРЕСА_2 з 06.07.2000 року по 19.09.2000 року, АДРЕСА_3 , з 19.09.2000 року по теперішній час.
У відповідності до ст.2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Колегія суддів зауважує, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3-ї категорії) , підтверджує ту обставину, що позивач дійсно постійно проживав (відпрацювала) в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила (працював) в цій зоні не менше 3-х років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено «Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Положеннями пункту 4.7 розділу IV цього Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абз.7 пп.7 п.2.1 розд.II Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійною віку є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України №796-ХП).
Як визначено статтею 9 Закону України №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року пройшли або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 14 цього Закону встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (категорія 3).
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.
У свою чергу частиною 3 статті 65 Закону України №796-ХІІ обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
У пункті 6 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (далі Порядок №551), уточнюється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 цього Порядку, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а, 17 травня 2021 року у справі №№398/494/17, 336/6218/16-а.
Відповідно до довідки Комунально-виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 з 01 жовтня 1987року по 06 січня 1993року позивач постійно проживав в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою.
Суд першої інстанції не врахував вказану довідку хоча в матеріалах справи відсутня Інформація, що вказана довідка відкликана, оскаржена або скасована, а тому є належним доказом у справі та підтверджує факт проживання на території зони гарантованого (добровільного) відселення у вказаний в ній період.
Також необхідно врахувати, що належність позивача до кола осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи .
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення.
Тому позивачем надано документ, що підтверджує право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), який засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане посвідчення визнане недійсним, а наданий позивачу статус оспорюваний; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачеві статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
У постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого (добровільного) відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджують факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджуються з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХШ.
У постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 Верховний Суд зазначив, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивачки в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджені відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.
Отже, наявність довідки про проживання та посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи не враховані судом при розгляді справи, у зв'язку з чим суд дійшов помилкових висновків про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що призвело до порушення норм матеріального права.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви (1211,20 грн) та апеляційної скарги (1816,80 грн), у загальному розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із дати права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 05.08.2024.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 3028,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.