Справа № 240/42987/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про виззнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- №000/10313/0901 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 6800,00 грн.
- №000/10314/0901 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 21780,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000/10313/0901 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 6800,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмолено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області на виконання вимог наказу від 10.09.2021 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 .
За результатами проведеної фактичної перевірки Головними управлінням ДПС у Житомирській області складено акт фактичної перевірки від 08.10.2021 №9958/09-01/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено наступні порушення:
- п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995. Не ведення обліку товарних запасів у порядку встановленому законодавством за місцем їх реалізації. Не надано первинні документи(накладні) на алкогольні напої, які знаходилася в місці здійснення роздрібної торгівлі на суму 10890 грн;
- ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, реалізація пива на розлив для спливання на місці у закладі, що не що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.
На підставі акту перевірки від 08.10.2021 №9958/09-01/2706309645 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №000/10313/0901 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 6800,00 грн за реалізацію пива на розлив для споживання на місці у закладі, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування;
- №000/10314/0901 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 21780,00 грн за порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В спірному випадку фактична перевірка здійснена відповідно до ст. 19(1), ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України, про що зазначено в наказі №1293-п від 10.09.2021, направленнях на перевірку від 27.09.2021 №3263 та 3262
Відповідно до пункту 80.1, підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України).
Підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно матеріалів справи за результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000/10313/090 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 6800,00 грн за реалізацію пива на розлив для споживання на місці у закладі, що не має статусу субєкта господарювання громадського харчування та №000/10314/090 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 21780,00 грн за порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством.
На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише щодо правомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №000/10313/090 від 28.10.2021, яким застосовано суму штрафних (фінансових) розмірі 6800,00 грн за реалізацію пива на розлив для споживання на місці у закладі, що не має статусу субєкта господарювання громадського харчування.
Щодо встановленого перевіркою порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» (надалі також - Закон №481/95-ВР), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 частини 1статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
Згідно частини п'ятої статті 15-3 Закону №481/95-ВР визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за №680/6968 (далі - Правила № 219).
Згідно пунктів 1.3, 1.4 Правил №219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.
Відповідно до пункту 1.4 Правил №219, суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Згідно пункту 1.5 Правил № 219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Пунктом 1.6 Правил № 219 визначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими відповідними видами економічної діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №821/541/17.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця за основним видом діяльності 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
При цьому позивачем надано до матеріалів справи повідомлення від 14.08.2020 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про державну реєстрацію та присвоєння особистого реєстраційного номеру потужності оператора ринку ФОП ОСОБА_1 №r-UA-06-15-673 та лист-погодження Коростенської міської ради №326 від 12.03.2016 про погодження режиму роботи кафетерію за адресою АДРЕСА_1 В
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача протиправно застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн за реалізацію пива на розлив для споживання на місці у закладі, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення №000/10313/0901 від 28.10.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
При цьому на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.