Справа № 560/19287/24
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_2 № 3019 від 24.11.2024 р. «Про результати службового розслідування за фактом невиконання вимог бойового розпорядження підполковником ОСОБА_3 » в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана»;
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_2 № 3020 від 24.11.2024 р. «Про результати службового розслідування щодо незадовільного стану справ у військовій частині № НОМЕР_2 » в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 21.01.2024 по 28.11.2024 перебував на посаді командира батальйону у військовій частині НОМЕР_2 .
На підставі рапорту начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 від 23.10.2024 №36660 за фактом невиконання вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №2618 дск командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 , 25.10.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2585 призначено службове розслідування.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що 22.10.2024 командиру військової частини НОМЕР_2 віддане бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №2618дск, в якому було визначено ряд завдань.
24.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №3019 за не виконання вимоги бойового розпорядження, а саме-нездійснення доповіді про рішення об 11:00 годині 23.10.2024, що охоплюється ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11, 16, 66 та 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, керуючись ст.45,48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 та накладено на нього дисциплінарне стягнення "Догана".
На підставі звіту начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 від 26.10.2024 №37424 за фактом неналежного стану справ у військовій частині НОМЕР_2 , що призвело до невиконання даним підрозділом вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №2673дск, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 31.10.2024 №2666 призначено службове розслідування.
24.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №3020, зокрема, за порушення вимог абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 2,3,11 статті 11, статті 16, статті 101, абзаців 2,4,9,10,12 статті 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення "Попередження про неповну службову відповідність".
Позивач, вважаючи накази відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини, що склались між сторонами, врегульовані Законами України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", від 24.03.1999 № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", від 24.03.1999 № 548"Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України", від 24.03.1999 № 550-XIV "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Частинами 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі статтею 2 цього Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 Закону України № 2232-XII встановлено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приписами ч.4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 (далі по тексту Дисциплінарний Статут).
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі по тексту - Статут ЗСУ).
Так, за статтею 3 Статуту ЗСУ, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
За визначенням, наведеним у статті 5 Статуту ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба, відповідно до статей 6, 7 Статуту ЗСУ, здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту ЗСУ зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Відповідно до статей 11, 16 Статуту ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки : свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Положенням статті 26 Статуту ЗСУ закріплено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом статей 28, 29, 30 Статуту ЗСУ, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За положеннями ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців визначено статтями 83-84 Дисциплінарного статуту, згідно з якими на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
У статті 87 Дисциплінарного статуту закріплено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст. 68 Дисциплінарного статуту.
Статтею 58 Статуту внутрішньої служби передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За правилами статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності.
Згідно частини першої статті 107 Статуту внутрішньої служби заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист.
Заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону (корабля 3 рангу) і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Статтею 108 Статуту визначено, що на заступника командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення покладено такі обов'язки: брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону (корабля); забезпечувати виконання рішень командира батальйону (корабля) з питань морально-психологічного забезпечення, подавати допомогу командирам рот та їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу; проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону (корабля) відданості Українському народові, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, готовності до свідомого виконання Конституції України і законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників); виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї військової частини, постійної пильності і бойової готовності; проводити роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, бойових завдань, підвищення боєздатності батальйону (корабля), зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу; вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля); брати участь у роботі з кадрами, їх атестуванні, доборі кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу, а також у розподілі за підрозділами поповнення, яке прибуло до батальйону (корабля); організовувати проведення навчально-виховних заходів з офіцерами батальйону (корабля), проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, особисто навчати їх практиці роботи з особовим складом, надавати необхідну методичну допомогу; брати участь у здійсненні заходів професійного психологічного добору військовослужбовців і розподілі їх за підрозділами з урахуванням особливостей і нахилів; забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов військової служби; брати участь у плануванні та здійсненні у ротах заходів соціально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу; разом із штабом батальйону організовувати і здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; брати участь у роботі, пов'язаній із забезпеченням якісного опанування і зразкового збереження військовослужбовцями озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, виконання ними завдань вартової та внутрішньої служб, додержання заходів безпеки та охорони довкілля; знати потреби і запити особового складу, вживати заходів для своєчасного розгляду скарг і заяв, підтримувати зв'язок з сім'ями військовослужбовців, піклуватися про здоров'я, харчування, поліпшення матеріально-побутового стану особового складу; організовувати роз'яснення законодавства України та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; своєчасно доповідати командирові батальйону та заступникові командира бригади з морально-психологічного забезпечення про військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують соціального захисту; організовувати й особисто проводити заняття з національно-патріотичної підготовки, подавати теоретичну та методичну допомогу керівникам груп та їх помічникам; постійно інформувати військовослужбовців про суспільно-політичну обстановку в Україні, воєнну політику держави та завдання Збройних Сил України; піклуватися про духовний і культурний розвиток військовослужбовців, розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, разом з командирами підрозділів організовувати і проводити заходи культурологічної роботи та дозвілля особового складу бригади (полку, окремого батальйону) та членів їх сімей; ефективно використовувати технічні засоби для проведення заходів морально-психологічного забезпечення; вивчати і впроваджувати передовий досвід, вносити пропозиції про вдосконалення форм і методів виховної роботи; вести облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей, вчинених особовим складом, та готувати аналітичні довідки щодо стану військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові батальйону (корабля 3 рангу) та заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу; готувати і своєчасно подавати у порядку підпорядкованості донесення про вчинені військовослужбовцями правопорушення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Так, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України."
Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника. Згідно вимог пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
В свою чергу, згідно пункту 3 розділу IV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Правовими нормами розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Також колегія суддів вважає, що виходячи із змісту правопорушення, яке ставиться позивачу у провину, при вирішенні питання про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку обов'язково мають встановлюватись обставини щодо невиконання бойового розпорядження.
Так, у справі, що розглядається предметом спору є зокрема правомірність наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 3019 від 24.11.2024 в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана».
Із досліджених колегію суддів матеріалів службового розслідування розпочатого 31.10.2024 та закінченого 24.11.2024, встановлено, що за результатами службового розслідування за фактом невиконання вимог бойового розпорядження підполковником ОСОБА_6 , складено акт службового розслідування, на підставі якого командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 3019 від 24.11.2024 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання вимог бойового розпорядження підполковником ОСОБА_3 », відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок відповідача про порушення абзаців 1,3 ст. 11, ст. 16, 66 та ч.1 ст.101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного статуту.
За змістом Акту службового розслідування від 04.11.2024 року, ОСОБА_1 не виконано вимог бойового розпорядження, а саме не здійснено доповіді про рішення об 11:00 год 23.10.2024, що охоплюється ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.11, 16, 66 та 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та керуючись ст.ст.45,48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності, командира в/ч НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 та накладено на нього дисциплінарне стягнення "догана".
Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі змісту матеріалів службового розслідування, відповідачем не ставиться у вину невиконання ОСОБА_1 більшої частини завдань, поставлених в бойовому розпорядженні №2618дск, а останній притягнутий до дисциплінарної відповідальності за виконання лише однієї вимоги бойового розпорядження, що полягає у нездійснення доповіді про рішення об 11 год. 23.10.2024.
Проте, ні письмові пояснення ОСОБА_1 , відібрані в рамках службового розслідування, ні пояснення ОСОБА_7 , на які позивач посилається, не спростовують тієї обставини, що бойове розпорядження №2618дск не виконано в частині нездійснення доповіді об 11 год. 23.10.2024.
Слід зазначити, що позивач в апеляційній скарзі зазначає, що в бойовому розпорядженні №2618дск відсутня вказівка на те, хто саме із залучених до виконання розпорядження командирів має доповісти. У п. 3.4. останнього лише зазначено «Рішення доповісти об 11.00 23.10.2024 на ОКП бригади», тоді як до виконання розпорядження були залучені 36 осіб.
Однак, будь-які відомості щодо причин невиконання позивачем вказаної вимоги розпорядження, в матеріалах службового розслідування відсутні. А посилання ОСОБА_1 вже під час судового розгляду справи на те, що йому не було відомо, чи не зрозуміло, хто має виконувати розпорядження щодо доповіді про рішення, не може бути єдиною та беззаперечною підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу № 3019 від 24.11.2024 в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Догана»;
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправності вказаного наказу, а відтак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для його скасування.
Надаючи правову оцінку правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_2 № 3020 від 24.11.2024 р. «Про результати службового розслідування щодо незадовільного стану справ у військовій частині № НОМЕР_2 » в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність», колегія суддів виходить із такого.
Так, за змістом зазначеного наказу, за порушення вимог абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 2, 3, 11 статті 11, статті 16, статті 101, абзаців 2, 4, 9, 10, 12 статті 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».
Згідно Акту службового розслідування від 23.11.2024, командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_8 не зробив відповідних висновків, будучи притягнутим до дисциплінарної відповідальності у вигляді "суворої догани", не належним чином підтримував бойову готовність підлеглого особового складу, не здійснював у повному обсязі його бойову підготовку, враховуючи ділові та морально-психологічні якості військовослужбовців офіцерського та сержантського складу батальйону, не здійснив відповідні заходи щодо їх відбору для виконання бойового завдання, не виховав у військовому колективі довіру та повагу до військової служби в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України, не вживав належним чином заходи щодо підтримання дисципліни та правопорядку у батальйоні, що сприяло тому, що 25.10.2024 із числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які були відрядженні у військову частину НОМЕР_3 для виконання бойового завдання, деякі із них самовільно залишили поле бою, що суттєво вплинуло на якісне виконання бойового завдання особовим складом військової частини НОМЕР_3 , також внаслідок своєї бездіяльності та незадовільного контролю допустив недоліки, виявленні 25.10.2024 групою офіцерів на чолі із підполковником ОСОБА_5 (викладені у рапорті від 26.10.2024 № 37424), тим самим порушив вимоги абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 2, 3, 11 статті 11, статті 16, статті 101, абзаців 2, 4, 9, 10, 12 статті 102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Так, висновки службового розслідування грунтуються зокрема на відомостях, відображених в рапортах командирів, які посвідчують лише факт самовільного залишення полю бою військовослужбовцями, однак не причини таких дій.
При цьому, як свідчить зміст Акту, під час службового розслідування відібрано пояснення лише одного із військовослужбовців, які самовільно залишили поле бою, який вказав, що морально-психологічний стан переважної кількості більшості військовослужбовців незадовільний, що сприяло самовільному залишенню поля бою.
В той же час, як з'ясовано із зазначеного вище Акту, письмові пояснення у ОСОБА_1 не відбиралися.
Стосовно наданого відповідачем Акту про відмову від надання пояснення від 19.11.2024, то як свідчить зміст останнього, з наказом про проведення службового розслідування позивача ознайомлено в телефонному режимі.
Колегія суддів вважає, що таке ознайомлення з наказом не відповідає вимогам пунктом 2 розділу VI Порядку № 608, відповідно до якого наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову.
Відтак, апелянтом підтверджено, що останній не був належно повідомлений про проведення відносно нього службового розслідування, не був ознайомлений з наказом про проведення службового розслідування, та як наслідок, був позбавлений усіх основоположних прав, передбачених пунктом 3 розділу IV Порядку № 608, таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Колегія суддів вважає, що допущені відповідачем порушення процедури проведення службового розслідування не є формальними, адже неповідомлення позивача про призначення та про результати службового розслідування мало вплив на його права та обов'язки, зокрема позбавило можливості надати обґрунтовані письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Необхідно вказати і на те, що як зауважено позивачем, в момент самовільного залишення поля бою військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , які прибули у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , останні не перебували у підпорядкуванні ОСОБА_1 , а самого позивача було відсторонено від керівництва військовою частиною НОМЕР_2 .
Крім того, під час службового розслідування не встановлювалося на якому етапі морально-психологічний стан військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 став вкрай низьким, тобто, чи до моменту їх передачі в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 чи вже за наслідками їхнього перебування у військовій частині НОМЕР_3
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 420/17256/22 відзначив, що вирішальним під час накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків.
Між тим, наведене вище дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи та обставини залишилися поза межами дослідження відповідачем під час проведення службового розслідування, їм не надано належної правової оцінки в розрізі встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_2 № 3020 від 24.11.2024 «Про результати службового розслідування щодо незадовільного стану справ у військовій частині № НОМЕР_2 » в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_2 № 3020 від 24.11.2024 р. «Про результати службового розслідування щодо незадовільного стану справ у військовій частині № НОМЕР_2 » в частині, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.