Справа № 600/4094/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
16 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №136881 від 20 серпня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 позов задововлено.
Визнано протиправною та скасовано постанову №136881 від 20 серпня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн, прийняту Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області відносно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, у власності якої перебуває транспортний засіб - MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , об'єм двигуна 4580.
01 квітня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОМАКС» укладено договір найму (оренди) транспортних засобів №1-04/24, на підставі якого спеціалізований бортовий вантажний автомобіль марки MAN L 2000, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , об'єм двигуна 4580, було передано позивачем у тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОМАКС» строком на 12 місяців з дня підписання договору.
03 липня 2024 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 28 червня 2024 року №001054 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Таєнчуком Д.В. проведена рейдова перевірка транспортного засобу MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт перевірки №052735 від 03 липня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, для перевірки водієм було надано уповноваженій особі Укртрансбезпеки такі документи: посвідчення водія ОСОБА_2 НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) водія ОСОБА_2 за 28 червня 2024 року та 01 липня 2024 року, товарно-транспортну накладу №821 від 03 липня 2024 року.
В ході проведення перевірки встановлено, що водієм ОСОБА_2 під час перевезення вантажу згідно ТТН №821 від 03 липня 2024 року не надано тахокарти режиму праці і відпочинку водія за 29 червня, 30 червня 2024 року або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 , чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Листом від 01 серпня 2024 року №66065/44/24-24 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 20 серпня 2024 року о 10:00.
15 серпня 2024 року позивач направила на адресу відповідача заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату, а також з метою належної підготовки до розгляду справи надати: копію направлення на рейдову перевірку та документи, які підтверджують повноваження старшого державного інспектора Таенчук Д.В.; копії документів, на підставі яких було складено акт №АР052735 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 липня 2024 року. Вказану заяву було зареєстровано Державною службою України з безпеки на транспорті 28 серпня 2024 року за вх.№33165/0/22-24.
20 серпня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №136881, відповідно до якої за порушення вимог статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб'єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв'язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. При цьому в обґрунтування заявлених вимог позивач, перш за все, вказує про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у ненаданні позивачу можливості ознайомитися з матеріалами справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та розгляді справи за відсутності позивача, хоча нею подавалась заява про відкладення розгляду справи з метою використання правничої допомоги адвоката.
Згідно пунктів 1, 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, на час виникнення спірних відносин), цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку №1567).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, справа про порушення без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання розглядається лише у разі належного повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи в порядку, визначеному пунктом 26 Порядку №1567, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Водночас Порядком №1567 не передбачена можливість розгляду справи про порушення без участі суб'єкта господарювання у разі відсутності інформації щодо вручення суб'єкту господарювання повідомлення про розгляд справи. Відтак, якщо на розгляд справи про правопорушення не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду цієї справи.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 була належним чином повідомленапро розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
На противагу вказаному апелянт зазначає, що рекомендованим листом від 01 серпня 2024 року №66065/44/24-24 ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться 20 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області за адресою: м.Чернівці, вул. Руська, 248-У.
Суд першої інстанції надав правильну оцінку наданим відповідачем документам на підтвердження дотримання ним вимоги щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а саме: лист від 01 серпня 2024 року №66065/44/24-24 з запрошенням позивача розгляд справи про порушення на 20.08.2024 10:00 год, зазначивши, що надане відповідачем письмове повідомлення від 01 серпня 2024 року №66065/44/24-24 само по собі не підтверджує те, що воно дійсно було направлене позивачу.
Проте на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано суду належних доказів отримання позивачем повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, якими в розумінні положень пункту 26 Порядку №1567 є відповідна розписка чи корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем до апеляційної скарги додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке на думку апелянта, підтверджує отримання позивачем запрошення на розгляд справи завчасно. Однак колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки воно не було подано до суду першої інстанції, доказів поважності причин неможливості подання вказаного доказу апелянтом не наведено.
Таим чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином не повідомлено ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позбавлення ОСОБА_1 можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується безпосередньо позивача, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №826/1632/17.
Колегія суддів наголошує, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий за відсутності уповноваженої особи автомобільного перевізника лише у разі його належного сповіщення про розгляд справи.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №742/3757/16-а, від 31.01.2019 у справі №760/10803/15-а, від 19.09.2019 у справі №686/21230/16-а, від 30.09.2019 у справі №486/92/17, від 14.11.2019 у справі №815/1570/16, від 06.12.2019 у справі №804/7725/17, від 24.12.2019 у справі №360/403/19.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а вказав про те, що повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим органом справи, яка її стосується.
Факт неповідомлення особи, яка притягується до відповідальності про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання постанови у такій справі неправомірною, та такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.
Оскільки відповідач під час розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийняття спірної постанови не дотримався вимог Порядку №1567, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо її скасування.
Крім цього, в обґрунтування безпідставності оскаржуваної постанови позивачем також указувалось, що вона у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, тобто є неналежним суб'єктом відповідальності.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктом відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У свою чергу названою вище нормою також визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені вимоги до автомобільного перевізника.
Так, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (про порушення якої зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність несуть автомобільні перевізники - суб'єкти господарювання.
При цьому поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та має у власності транспортний засіб - MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Водночас згідно доданого до позову Договору найму (оренди) транспортних засобів №1-04/24 від 01 квітня 2024 року позивач передала транспортний засіб - спеціалізований бортовий вантажний автомобіль марки MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОМАКС» строком на 12 місяців з дня підписання договору.
Факт використання названою юридичною особою належного позивачу на праві власності вказаного автомобіля підтверджується як Договором найму (оренди) транспортних засобів №1-04/24 від 01 квітня 2024 року, так і наданими позивачем формою 20-ОПП - «Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність», Актом звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОМАКС» і ФОП ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2024 року по 30 серпня 2024 року, платіжною інструкцією №1923 від 01 серпня 2024 року, згідно з якою ТОВ «КРОМАКС» сплачено ФОП ОСОБА_1 вартість оренди транспортного засобу згідно договору №1-0424 від 01 квітня 2024 року в сумі 160000,00 грн.
Викладене у своїй сукупності дає підстави суду вважати передчасними висновки відповідача про те, що саме ФОП ОСОБА_1 вважається автомобільним перевізником у спірних відносинах.
Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів, під час проведення перевірки 03 липня 2024 року водієм ОСОБА_2 надано посадовій особі Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну №821 від 03 липня 2024 року.
Так, у вказаному документі міститься інформація про те, що перевезення вантажу здійснюється автомобілем MAN L 2000 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3 , замовник послуги - ПП ОСОБА_4 .
Тобто, з наведеного вбачається, що при перевезенні вантажу автомобілем MAN L 2000, яке було об'єктом перевірки відповідача 03 липня 2024 року і відносно якого складено акт №052735, позивач ОСОБА_1 не мала статусу автомобільного перевізника.
Суд вважає, що саме по собі встановлення факту належності транспортного засобу на праві власності ОСОБА_1 не робить її на безумовній основі автомобільним перевізником, на якого покладається відповідальність за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не було достовірно з'ясовано того, хто дійсно є автомобільним перевізником у перевезенні вантажу 03 липня 2024 року автомобілем MAN L 2000 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Окрім цього, відповідачем у цій справі не було надано жодних доказів і того, що водій транспортного засобу MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який керував 03 липня 2024 року на момент проведення рейдової перевірки названим транспортним засобом, працює саме у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та, відповідно, здійснював перевезення вантажу в її інтересах.
Надані відповідачем документи не містять жодного підтвердження здійснення саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як автомобільним перевізником перевезення вантажів 03 липня 2024 року транспортним засобом MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 20 серпня 2024 року №136881.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.