Справа № 240/20680/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15 вересня 2024 року №2207 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «попередження про неповну службову відповідність» на ОСОБА_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 5000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий мотопіхотний батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), яка організаційно входить до складу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на посаді заступника командира у званні майор.
У період з 25 липня по 09 вересня 2024 року позивач тимчасово виконував обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 вересня 2024 року №256 майора ОСОБА_2 , заступника командира В/ч НОМЕР_2 з артилерії, допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою командира В/ч НОМЕР_2 , вважати таким, що з 09 вересня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
10 вересня 2024 року приблизно об 11:55 годин черговому контрольно-спостережного пункту (далі - КСП) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від тимчасово виконуючого обов'язки командира 3-ї мотопіхотної роти капітана ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що особовий склад, який знаходився на взводному опорному пункту (далі - ВОП) « ІНФОРМАЦІЯ_4 », до якого входять позиції відділень (далі - ПВ) « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », «Корал», самовільно залишив визначені позиції.
О 12:00 годин на оперативного чергового В/ч НОМЕР_1 направлено позатермінове бойове донесення командира В/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 №1542дск, в якому повідомлялося, що особовий склад самовільно залишив позиції відділень і відійшов без бою з противником.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з метою встановлення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню позиції ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », до якого входять ПВ «Горила», «Конго», « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 » військовослужбовцями В/ч НОМЕР_2 командиром В/ч НОМЕР_1 10 вересня 2024 року прийнятий наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №2721 «Про призначення службового розслідування».
За результатами проведеного службового розслідування 15 вересня 2024 року складений Акт, в якому зазначено, що залишення позицій військовослужбовцями зумовлено рядом причин:
- неповним та несвоєчасним виконанням бойових розпоряджень командира В/ч НОМЕР_1 стосовно обладнання позицій в інженерному відношенні та стосовно постійної чисельності перебуваючого на позиціях особового складу, стосовно даного факту призначено службове розслідування наказом командира В/ч НОМЕР_1 №2717 від 10 вересня 2024 року;
- не проведенням внутрішнього перерозподілу особового складу у В/ч НОМЕР_2 з метою збільшення чисельності особового складу піхотних підрозділів та відповідно створення резерву, спроможного посилити піхотні підрозділи, неналежний контроль з боку керівництва за виконанням поставлених завдань;
- відсутністю стійкої системи зв'язку на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що призвело до втрати управління піхотним підрозділом та унеможливило встановити дійсний стан справ на взводному опорному пункті;
- зволіканнями в діях командування та штабу В/ч НОМЕР_2 внаслідок критичної ситуації яка склалася, відсутність нижньої керівної ланки в межах ВОП «Манго»;
- спотвореною та імовірно невідповідною дійсності інформацією стосовно кількості обстрілів та ударів по підрозділам В/ч НОМЕР_2 ;
- не розумінням особовим складом поставлених завдань та необхідності їх виконання.
За результатами службового розслідування уповноважена особа дійшла висновку, що заступник командира В/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 не виконав своїх обов'язків за посадою в повному обсязі та не забезпечив своєчасний вплив на хід виконання завдання силами і засобами, які були в його підпорядкуванні, що призвело до самовільного залишення особовим складом ВОП «Манго» та як наслідок втрати позиції.
Такими діями позивача порушено вимоги:
- статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов'язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, наказів командирів;
- статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов'язання виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
- статті 70 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності заступника командира окремого батальйону за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання батальйоном бойових завдань.
З огляду на викладене на підставі пункту «ґ» статті 48, у відповідності до статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, запропоновано накласти дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15 вересня 2024 року №2207 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статей 4, 16, 79 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вчинене в умовах воєнного стану на заступника командира В/ч НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 на підставі пункту «ґ» статті 48, у відповідності до статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».
Вважаючи такий наказ протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому військовий стан указами Президента України неодноразово продовжувався та діє на сьогодні.
Правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами 2 - 4 названої правової норми передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються Законом України №2232-ХІІ та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах встановлені Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 11 розділу І Статут внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (частина 3статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно із частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83 - 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Приписами статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Як встановлено судом, під час проведення службового розслідування уповноваженою особою отримано пояснення військовослужбовців, які перебували на позиціях відділень, що входили до ВОП «Манго». Військовослужбовці ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували на ПВ «Конго» надали пояснення, що внаслідок ворожого обстрілу та скидів БпЛА їх бліндаж було пошкоджено, що унеможливило перебування в ньому та зумовило необхідність відступу до наближеного укриття. Після послаблення обстрілу названі особи відійшли до бліндажа, в якому перебували інші військовослужбовці, та доповіли обстановку на КСП «Нептун». Всі троє зазначають, що отримали з КСП «Нептун» наказ про необхідність рухатися на точку евакуації, звідки їх забрала машина та доставила до населеного пункту Білокузьминівка.
В Акті службового розслідування зазначено, що особовому складу з КСП «Нептун» була надана команда залишитися на місцях та чекати на заміну, яка на той час уже висунулася до них. Особовий склад проігнорував команду та самовільно залишив позиції. Такі пояснення надані виконуючим обов'язки командира 3 мотопіхотної роти В/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_3 та тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - першим заступником командира В/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_10 .
За результатами вивчення матеріалів службового розслідування судом не установлено, що зазначені обставини підлягали перевірці під час проведення розслідування, зокрема, але не виключно, у матеріалах відсутній наказ особовому складу залишатися на позиціях ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та чекати на заміну, пояснення осіб, які здійснювати евакуацію особового складу.
Також суд зауважує, що всі пояснення особового складу, що перебував на ВОП «Манго» містять інформацію про постійний обстріл 10 вересня 2024 року ворогом позицій з артилерії та проведення скидів з БпЛА. Однак, в Акті службового розслідування зазначено тільки про інформацію, що мітилась у журналі бойових дій В/ч НОМЕР_2 за №79T.
Додатково суд наголошує, що під час проведення розслідування не вчинено дій на з'ясування причин відсутності зв'язку на ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та хто з військовослужбовців був відповідальний за підтримання такого.
Надаючи оцінку висновку щодо не проведенням внутрішнього перерозподілу особового складу у В/ч НОМЕР_2 з метою збільшення чисельності особового складу піхотних підрозділів та відповідно створення резерву, спроможного посилити піхотні підрозділи, неналежний контроль з боку керівництва за виконанням поставлених завдань, суд зауважує на таке.
Як зазначено в Акті службового розслідування, дослідивши бойовий та чисельний склад В/ч НОМЕР_2 встановлено, що станом на 18:00 годин 09 вересня 2024 року кількість військовослужбовців В/Ч НОМЕР_2 в наявності становила 322 особи, а станом на 10 вересня 2024 року - 333 особи. Однак, під час розслідування не враховано та не проаналізовано кількісний склад батальйону з точки зору призначення та посад особового складу, адже 322 - 333 особи це не виключно піхотний склад, а в цілому ввесь склад підрозділу, який включає в себе військовослужбовців різних спеціальностей, які виконують поставлені завдання в межах свої посадових обов'язків для всебічного забезпечення виконання батальйоном бойових розпоряджень. Також не взято до уваги стан здоров'я особового складу, адже батальйон містить багато військовослужбовців зі статусом «обмежено придатні» або «придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони», що унеможливлює виконання ними бойових завдань у складі піхотних підрозділів за станом здоров'я.
Також суд зауважує, що чисельність батальйону має становити 800 осіб, а тому навіть за наявності 333 осіб має місце значене не доукомплектування бойового підрозділу, що ставить під сумнів можливість перерозподілу особового складу.
Доказів того, що командиром В/ч НОМЕР_1 приймалися бойові розпорядження (накази) щодо організації переведення військовослужбовців з займаних посад до піхотних підрозділів матеріали службового розслідування не містять.
Окрім того, суд звертає увагу, що 02 вересня 2024 року позивачем було видано бойове розпорядження №l484дск, згідно з яким для забезпечення своєчасного реагування на зміни в оперативній обстановці, підвищення стійкості оборони, недопущення втрат території та подальшого просування противника вглибину батальйонного району оборони командиру 2 мотопіхотної роти наказано прийняти в своє оперативне підпорядкування особовий склад Військової частини НОМЕР_4 та з 15:00 годин залучити його на ведення оборонного бою на ротному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_7 » до окремого розпорядження на позицію відділення «Кракен» 4 військовослужбовців, на позицію відділення « ІНФОРМАЦІЯ_8 » 5 військовослужбовців, на позицію відділення « ІНФОРМАЦІЯ_9 » 5 військовослужбовців Військової частини НОМЕР_4 .
Згідно витягу з названого бойового розпорядження суд установив, що частина військовослужбовців, які залишили ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », прийняті в оперативне підпорядкування В/ч НОМЕР_2 як особовий склад Військової частини НОМЕР_4 . Отже твердження в Акті службового розслідування про велику кількість відмовників від виконання бойових завдань у В/ч НОМЕР_2 , що негативно впливає на морально-психологічний стан особового складу не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах службового розслідування.
На спростування твердження про неповне та несвоєчасне виконанням бойових розпоряджень командира В/ч НОМЕР_1 стосовно обладнання позицій в інженерному відношенні позивачем надано фотофіксацію укріплення ВОП «Манго», що була проведена 01 вересня 2024 року.
З урахуванням кількості обстрілів, що мали місце з 01 по 09 вересня 2024 року, суд ставить під сумнів обґрунтованість та об'єктивність висновку відповідача щодо невиконання бойових розпоряджень командира В/ч НОМЕР_1 стосовно обладнання позицій в інженерному відношенні, оскільки будь-які укріплення після масового обстрілу зазнають ушкоджень, що перешкоджає або унеможливлює їх використання. Доказів того, що після отримання позатермінового бойового донесення командира В/ч НОМЕР_2 від 06 серпня 2024 року №1304 щодо приведення району оборони до вимог, визначених Бойовим статутом Сухопутних Військ Збройних Сил України, на виконання розпорядження з інженерного забезпечення В/ч НОМЕР_1 від 06 серпня 2024 року №3509дск та бойового наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 05 серпня 2024 року №1300, командуванням В/ч НОМЕР_1 було перевірено та установлено неналежне виконання названого вище розпорядження, матеріали службового розслідування також не містять.
Окрім цього, в Акті службового розслідування відсутні відомості, отримання яких обумовило висновки про зволікання в діях командування та штабу В/ч НОМЕР_2 внаслідок критичної ситуації, яка склалася, та не розумінням особовим складом поставлених завдань та необхідності їх виконання.
Підсумовуючи викладене. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі названі в Акті службового розслідування причини, що зумовили залишення позицій військовослужбовцями, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, а тому твердження відповідача про допущення позивачем порушень вимог статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та статей 16, 70 Статуту внутрішньої служби ЗСУ є помилковим.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.